5. Ідея про необхідність подолання інституційних ризиків в “новій теорії фінансів” Дж. Стігліца та а. Вайса.

Під принципово іншим кутом зору оцінюється роль фінансового посередництва в економічному розвитку з позицій так званої “нової теорії фінансів”. Розвиток цієї теорії було започатковано у ряді робіт американських економістів на початку 80-х рр. ХХ ст., зокрема роботі Дж.Стігліца та А.Вайса. Зазначена теорія стверджує, що поряд з властивими процесу інвестування ризиками, необхідно враховувати також поняття “морального ризику” та «асиметричної інформації» (обмеженість інформації інвестора про реальний стан об’єкта інвестування).

Нагадаємо, що згідно з положеннями теорії А.Пігу, фінансове посередництво повинно забезпечувати подолання бар’єрів невизначеності та очікування для індивідуальних інвесторів та, завдяки цьому, сприяти ефективнішому розміщенню наявних вільних фінансових ресурсів індивідуальних інвесторів. Практика діяльності фінансових посередників свідчила про те, що фінансовому посередництву як діяльності властиві власні ризики. З позицій “нової теорії фінансів” такі додаткові бар’єри, як “моральний ризик” та “асиметрична інформація”, можуть сформуватись не лише поза , але й всередині самої системи фінансового посередництва та справляти негативний вплив на інвестиційні процеси. По-суті, ставились під сумнів теоретичні висновки Р. Голдсміта та послідовників про меншу ризикованість інвестицій у “вторинні зобов’язання” у порівнянні з “первинними”, розглянуті нами вище.

Тому “нова теорія фінансів” стверджує, що успішний розвиток діяльності з фінансового посередництва неможливий без ефективних механізмів, які б забезпечували надійний захист інтересів інвесторів. Іншими словами, фінансове посередництво може сприяти ефективнішому розміщенню фінансових ресурсів і, відповідно, економічному розвитку, лише за умови належного державного регулювання цієї діяльності з метою забезпечення захисту прав інвесторів, вирішення проблеми “морального ризику” та “асиметричної інформації”. На передній план висувається ідея про необхідність забезпечення якнайширшого доступу до інформації про емітентів як “первинних”, так і “вторинних” зобов’язань.

«Нова теорія фінансів» доводить що для реалізації позитивної ролі фін посередництва в екон розвитку крім об’єктивних чинників велику роль відіграє державна політика, спрямована на захист інтересів інвесторів, забезпечення «прозорості» діяльності фінансових посередників, подолання барєрів “морального ризику” та «асиметричної інформації» на всіх етапах інвестиційного процесу.

К сожалению, по этом вопросе больше ничего нет(

5. Фінансове посередництво як фактор структурних зрушень у роботах р. Левіна та о. Галетовича.

Роль фінансового посердництв в екон зростанні стає напрямом спеціальних екон досліджень, який дістав назву «фінанси та розвиток». У роботах сучасних американ економ. Р. Левіна та О. Галентовича фінансове посередництво розглядається не лише як чинник зростання традиційних галузей економіки, а й як фактор структурних зрушень – створення та поширення нових виробництв, видів економічної діяльності. Встановлено, що між розвитком фінанси посередництва та темпи технологічних змін в економіці країн Заходу протягом 90-х років існує прямий зв'язок. Фінансові посередники інвестують кошти в ті проекти, які мають вищу дохідність за однакового ступеня ризику. Оскільки технологічні зміни в сучасному світі є основою зростання продуктивності праці та забезпеч вищий рівень прибутковості, саме ці галузі й отримають частину фінансових ресурсів, яка вилучається з традиційних секторів. Підходи Р. Левіна та О. Галентовича до оцінки ролі фінанси посередництва в економічному розвитку по суті збігаються з ідеями про інноваційне фінансування Й. Шумпетера, слушність яких доведено фактами екон розвитку останнього десятиріччя.