Питання для обговорення на семінарі

1. Виробництво. Фактори виробництва та способи їх з’єднання.

2. Дайте характеристику інформації як ресурсу.

3. Охарактеризуйте загальні проблеми економіки.

4. Потреби як спонукальний мотив економічної діяльності. Закон зростання потреб.

5. Технологічні можливості суспільства. Аналіз кривої виробничих можливостей.

6. Поняття альтернативних витрат. Закон зростання альтернативних витрат.

Теми реферативних повідомлень

1. Шляхи вирішення проблеми обмеженості ресурсів та безмежності потреб.

2. Кругообіг продуктів і ресурсів в економіці.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Добрынин А.И., Журавлёва Г.П. Общая экономическая теория. – СПб.: Питер. 2001.

2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2006.

3. Мочерний С.В. Економічна теорія: Навч. посіб. – К.: ВЦ“Академія”, 2003.

4. Основи економічної теорії: Підручник / За заг. ред. Л.С. Шевченко. – Х.: Право, 2008.

5. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. Ю.В.Ніколенко. – К.: ЦНЛ, 2003.

Тема 4. Економічні системи суспільства. Власність в економічній системі

Найкраща економічна система – це та,

яка максимально забезпечує людей тим,

чого вони найбільш потребують.

(Д. Гелбрейт)

1. Періодизація суспільного економічного розвитку.

2. Сутність економічної системи. Типи економічних систем.

3. Поняття власності. Типи, форми і види власності та роль в економічній системі.

4. Становлення та розвиток постіндустріального суспільства.

1. Періодизація суспільного економічного розвитку

Найбільше поширення набули формаційний, цивілізаційний та організаційний підходи до розуміння процесу економічного розвитку людства.

Формаційний підхід був розроблений К. Марксом. Відповідно до цього підходу продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва, у поєднанні з політичною надбудовою – соціально-економічну формацію. Продуктивні сили – це поєднання людей із засобами виробництва, виробничі відносини – це відносини між людьми у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних і нематеріальних благ.

Історія розвитку суспільства, згідно з цим підходом, це зміна суспільно-економічних формацій одна одною, більш прогресивною. І формація – первіснообщинний спосіб виробництва, ІІ – рабовласницький, ІІІ – феодальний, ІV – капіталістичний, V – комуністичний.

Ядром кожного способу виробництва, а відповідно і формації, є панівна форма власності, оскільки саме вона визначає спосіб поєднання працівника із засобами виробництва.

Формаційний підхід виходить із того, що вирішальна роль у суспільному розвитку належить процесу виробництва, а його рушійною силою є протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами і загострення класової боротьби в суспільстві.

Однак у формаційного підходу є недоліки. Сьогодні він не знаходить ши­рокого кола прибічників в науковому світі. По-перше, п’ятиланкова періодиза­ція більш-менш підходить до країн Західної Європи, але не відображає повною мірою розвиток азіатських країн (азіатський спосіб виробництва). Не висвіт­лює, зокрема, особливості розвитку Російської імперії, України. По-друге, не враховуються неекономічні, соціокультурні фактори (національний менталітет, релігія, тощо). По-третє, формаційний підхід абсолютизує класову конфронта­цію між власниками і не власниками засобів виробництва.

Цивілізаційний підхід. Історична еволюція суспільства, його поступальний рух від одного ступеня зрілості до іншого – вищого можна визначити 8 цивілізаціями:

1. неолітична – 7-4 тисячоліття до н.е.;

2. східнорабовласницька – 3-1 тисячоліття до н.е.;

3. антична VІІ ст. до н.е. – VІ ст. н.е.;

4. ранньофеодальна – VІІ ст. н.е. – ХІІІ ст.;

5. перед індустріальна – ХІV – ХVІІІ ст. (все ще переважає сільське господарство);

6. індустріальна – 60-ті роки ХVІІІ ст. – 50-ті роки ХХ ст.(зростає механізація виробництва);

7. постіндустріальна – початок 60-х років ХХ ст. (застосовуються нові тех­нології, на перший план виступає наука, освіта, духовні блага, сфера послуг);

8. неоіндустріальна – інформаційне суспільство (Дж. Гелбрейт, Р. Арон).

Організаційний підхід. Класифікація економічних систем на основі способу організації господарської діяльності враховує такі ознаки: форма власності на засоби виробництва; хто і як приймає економічні рішення; спосіб координації економічних дій; мотиви, що стимулюють економічну діяльність.

Згідно з цим підходом розрізняють такі типи економічних систем:

• економіка вільного ринку (нерегульований ринок);

• планова економіка (центральні органи влади приймають всі економічні рішення);

• змішана економіка;

• традиційна (аграрна) економіка (є характерною для слаборозвинутих країн – переважає общинна форма власності);

• перехідна економіка.