Оцінювання

Оцінювання при використанні інтерактивних методиках викладання має показати, крім традиційних цілей засвоєння навчального матеріалу, рівень володіння студентами навичками мислення і спілкування, роботи в колективі, можливості вирішення складних проблем, використання при цьому юридичних та соціальних інструментів.

Оцінювання заняття застосовується під час вивчення нового матеріалу і виконання тренувальних вправ. Часто для оцінювання можуть обиратися вправи, подібні тренувальним — наприклад, навчальний спрощений суд або дискусії, дебати або складання документів тощо. При оцінюванні викладач може застосовувати спеціальні опитування і контрольні роботи.

Основні прийоми оцінювання:

• тестування;

• експрес-опитування;

• розширене опитування;

• творче завдання;

• спостереження;

• самооцінювання.

Тестування (питання з фіксованими варіантами відповіді, з-поміж яких необхідно обрати правильні).

Експрес-опитування (це можуть бути стислі усні або письмові відповіді як усієї групи, так і окремих студентів).

Розширене опитування (пропонується усно або письмово повно відповісти на поставлені запитання, з поясненнями окремих положень, з наведенням аргументів, прикладів, при усній відповіді викладач (та інші студенти) можуть задавати додаткові запитання.

Творче завдання. Контрольною може бути оголошена будь-яка вправа. Наприклад, це може бути виступ на дискутуванні, підготування аргументів, виконання завдання в групі, упорядкування документів, напи­сання доповіді, есе, реферату тощо.

Спостереження. Спостереження є одним із головних методів оціню­вання при інтерактивних методах викладання; викладач вибирає для себе показники, які він буде відслідковувати протягом заняття, а також студентів, яких треба оцінити. При використанні контрольної вправи, особливо пов’язаної з груповою роботою) викладач може також застосовувати спосте­реження, щоб оцінити роботу студентів.

Самооцінювання. Оцінка самими студентами своєї роботи (своєї особисто або своїх товаришів), а також заняття в цілому. Викладач може застосувати метод відповідей на питання для самооцінки студентами своєї роботи; може попросити поставити оцінки і мотивувати їх. Самооцінка підходить у тому числі й тоді, коли потрібно оцінити роботу всієї групи в цілому. Одним з ефектів застосування цього методу є те, що уся група може отримати оцінку, а також те, що студенти починають розуміти труднощі оцінювання й відповідальніше відносяться до даного методу.

ОСНОВНІ НАВЧАЛЬНІ МЕТОДИ

Мозковий штурм

Мозковий штурм — це один з найбільш популярних методів навчання і групової роботи. Як правило, мозковий штурм включає два етапи.

Мета першого етапу — запропонувати як можна більше варіантів відповідей на питання. Ця стадія не передбачає обговорення, критики, оцінювання пропозицій. Тому мозковий штурм дуже ефективний на самому початку процесу вирішення проблеми або в тому випадку, якщо цей процес зайшов в глухий кут.

Важливо правильно сформулювати проблему у вигляді питання, щоб учасники формували свої пропозиції, відповідаючи на це питання. Наприклад, „Які права надаються міліції у цій ситуації?”, „Які нормативно-правові акти про правоохоронну діяльність Ви знаєте?” і т.п. Важливо також дотримуватися правил мозкового штурму.

Правила мозкового штурму:

• кожний може вільно висловлювати пропозиції, але не критикувати вислови інших;

• учасники висловлюються по черзі, точно і стисло;

• будь-які пропозиції приймаються учасниками;

• ведучий записує всі пропозиції;

• не можна критикувати і коментувати висловлені пропозиції, але можна їх уточнювати, розвивати, приєднуватись.

У мозковому штурмі провідна роль ведучого. Він також може брати участь в генеруванні пропозицій (і навіть повинен це робити, якщо інші учасники несподівано зупинилися). Але головне, він повинен фіксувати всі пропозиції. Бажано, щоб всі пропозиції записувалися на плакаті або дошці і постійно були видні всім учасникам мозкового штурму. Записувати може сам ведучий або його помічник. Ведучий може просити учасників повторити або уточнити їх формулювання для більше за точний і короткий запис, але ні в якому разі не повинен спотворювати значення пропозиції, наполягати на своєму варіанті формулювання. Він також не повинен наполягати, примушувати учасників генерувати ідеї.

Другий етап мозкового штурму — обговорення, класифікація, відбір перспективних пропозицій. Іноді всі залучені в процес дозволи проблеми учасники навіть діляться на дві групи: на першому етапі — це генератори ідей, на другому етапі — аналітики. Другий етап передбачає обговорення і оцінювання ідей, він може бути проведений в малих групах з використанням різних форм дискусії і прийомів обговорення проблем.

Особливою формою мозкового штурму є бліц-опитування, коли для обговорення залучається кілька питань, в такому разі ставиться мета швидкого відтворення у пам’яті аудиторії поставлених питань для, наприклад, подальшої роботи над ними.