
- •Руснак і.С. Іванчук м.Г. Педагогіка і психологія вищої школи
- •Педагогіка і психологія вищої школи
- •Тема 1.1. Студент як об’єкт і суб’єкт навчально-професійної діяльності у вищому навчальному закладі. Тема 1.2. Студенство як соціальна група та її психологічні особливості.
- •Модуль «Педагогіка вищої школи» Коментар до вивчення змістових модулів
- •Тематика лекційних занять Змістовий модуль 1 теоретичні основи педагогіки вищої школи
- •Тема 1.1. Загальні основи педагогіки вищої школи як науки та навчальної дисципліни
- •Опорні схеми до теми
- •Складіть словник (глосарій) основних понять теми заняття.
- •Рекомендована література
- •Тема 1.2. Вища освіта України. Система вищої освіти в Україні та управління нею.
- •Графічно зобразіть модель системи вищої освіти в Україні.
- •Рекомендована література
- •Змістовий модуль 2 Загальні основи організації процесу навчання і виховання студентів у вищому навчальному закладі.
- •Тема 2.1. Дидактика вищої школи. Зміст освіти у вищих навчальних закладах.
- •Опорні схеми до теми
- •Зробіть аналіз структурних компонентів робочого навчального плану та робочої програми з фахової дисципліни.
- •Рекомендована література
- •Тема 2.2. Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі
- •Опорні схеми до теми
- •Тема 2.3. Форми організації навчального процесу у вищій школі (4 год.)
- •Опорні схеми до теми
- •Розробіть детальний план лекційного заняття з фахової дисципліни вашої спеціальності (за вибором).
- •Рекомендована література
- •Тема 2.4. Сучасні технології навчання у вищій школі
- •Опорні схеми до теми
- •Розробіть план-конспект семінарського (практичного) заняття з фахової дисципліни з використанням інноваційних технологій навчання.
- •Рекомендована література
- •Тема 2.5. Контроль навчальної діяльності студентів у вищій школі та оцінювання її результатів
- •Опорні схеми до теми
- •Обґрунтуйте позитивні й негативні аспекти застосування тестів у контролі навчальної діяльності студентів (розробіть 5 тестових завдань з модуль педагогіка) Рекомендована література
- •Тема 2.6. Виховання студентської молоді у вищому навчальному закладі
- •Опорні схеми до теми
- •Напишіть есе «Куратор академічної групи: хто він?»
- •Рекомендована література
- •Індивідуальні науково-дослідні завдання
- •Модуль 2 «психологія вищої школи» Коментар до самостійної роботи студентів
- •Тематика лекційних занять Тема. Психологія вищої школи як наука і навчальна дисципліна
- •Опорні схеми до теми
- •Рекомендована література
- •Змістовий модуль 1 Психологічна характеристика суб’єктів педагогічного процесу у вищій школі Тема 1.1. Студент як об’єкт і суб’єкт навчально-професійної діяльності у вищому навчальному закладі.
- •Опорні схеми до теми
- •Рекомендована література
- •Тема 1.2. Студенство як соціальна група та її психологічні особливості
- •Опорні схеми до теми
- •Рекомендована література
- •Скласти характеристику на свою студентську групу.
- •Тема 1.3. Викладач як суб’єкт управління навчально-професійною діяльністю у вищому навчальному закладі.
- •Опорні схеми до теми
- •Рекомендована література
- •Сформулюйте психологічні настанови для молодого викладача вищої школи у спілкування зі студентами та колегами кафедри.
- •Змістовий модуль 2 Психологічні засади організації процесу навчання і виховання у вищій школі
- •Тема 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності
- •Рекомендована література
- •Розробіть програму особистісно-професійного самовдосконалення.
- •Тема 2.2. Психологічний аналіз учіння студентів
- •Опорні схеми до теми
- •Рекомендована література
- •Контрольні питання
- •Практичні завдання
- •Орієнтовна тематика індз
- •Педагогічний контроль за навчально-професійною діяльністю студентів
- •Критерії та норми оцінювання знань студентів
- •Норми оцінювання
- •Тлумачний словник педагогічних термінів
Складіть словник (глосарій) основних понять теми заняття.
Побудуйте схему розподілу груп методів наукового педагогічного дослідження.
Рекомендована література
Основна:
Алексюк А.М.Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. – К.: Либідь, 1998. – 558 с.
Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. – К.: Центр. навчальної літератури, 2003. – 316 с.
Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.
Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: Методологічні поради молодим науковцям. – Київ – Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2008. – 278 с.
Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.
Лекції з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник /За ред. В.І.Лозової. – Харків: «ОВС», 2006. – 496 с.
Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с.
Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 352 с.
Додаткова:
Болонський процес: Нормативно-правові документи / Укл. З.І. Тимошенко, І.Г. Оніщенко, А.М. Греков. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 102 с.
Вища освіта в Україні: Навч. посібник /В.Г.Кремень, С.М.Ніколаєнко, М.Ф.Степко та ін. – К., 2005. – 327 с.
Закон України «Про вищу освіту» //Освіта в Україні. Нормативна база (2-е вид.). – К., 2006. – С.40-92.
Тема 1.2. Вища освіта України. Система вищої освіти в Україні та управління нею.
Компетенції (прогнозовані результати навчання)
Знання: сутності основних понять теми, принципів побудови системи вищої освіти України, її структури та органів управління; функцій керівника вищого навчального закладу та інших структурних підрозділів; перспектив розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу.
Уміння: обґрунтувати доцільність переходу системи вищої освіти України на рівневу підготовку фахівців.
1. Вища освіта України: освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти.
2. Система вищої освіти України:
2.1. Загальні засади побудови системи вищої освіти України.
2.2. Структура системи вищої освіти.
2.3. Оновлення системи вищої освіти.
3. Управління вищою освітою України.
Основні поняття теми: світа вища освіта, університет, класичний університет, академія, інститут, коледж, системи вищої освіти, управління вищою освітою.
Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.
Вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.
Мета вищої освіти – забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які мають визначати темпи і рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу, формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства. Вища освіта має стати могутнім фактором розвитку духовної культури українського народу, відтворення продуктивних сил України.
Завдання вищих навчальних закладів – забезпечення якісних освітніх послуг.
Якість вищої освіти – сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства;
Якість освітньої діяльності – сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи або(та) суспільства.
Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може здійснюватись з відривом від виробництва (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм (очно-заочна), екстерном, а також як форма дистанційного навчання.
Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.
Закон України «Про вищу освіту» (стаття 7).
Освітні рівні вищої освіти
Неповна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.
Базова вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.
Повна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.
Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка.
Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь і навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.
Освітньо-кваліфікаційні рівні передбачають здобуття певного рівня освіти і кваліфікації.
1. Бакалавр (лат. baccalaurens – увінчаний лаврами) – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці і здатний розв'язувати типові професійні завдання, передбачені відповідними посадами у певній галузі народного господарства.
2. Магістр (лат. magister – начальник, учитель) – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні знання та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування і продукування нових знань для розв'язання проблемних професійних завдань у певній галузі народного господарства.
Система вищої освіти України відображає мету і завдання суспільства, зумовлена законами його розвитку і виражає політику держави, потреби суспільного розвитку в галузі освіти і виховання спеціалістів вищої кваліфікації. У ній знаходять свій вияв державна політика, рівень економіки і культури, національні особливості української народу, його традиції тощо.
Система вищої освіти – сукупність вищих навчальних закладів освіти, які забезпечують фундаментальну наукову, професійну і практичну підготовку фахівців, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, а також удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників різних галузей економіки, освіти, культури, соціальної сфери.
Відповідно до Закону України «Про освіту» (ст. 6) система вищої освіти України ґрунтується на таких принципах:
Доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.
Рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку.
Гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей.
Органічний зв'язок освіти з національною історією, культурою, традиціями.
Незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.
Науковий, світський характер освіти.
Інтеграція з наукою і виробництвом.
Взаємозв'язок із наукою інших країн.
Гнучкість і прогностичність системи освіти.
Єдність і наступність системи освіти.
Безперервність і різноманітність системи освіти.
Поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.
Основним компонентом структури системи вищої освіти є вищий навчальний заклад.
Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує згідно з наданою ліцензією освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку громадян відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову і науково-технічну діяльність.
Структурні підрозділи вищого навчального закладу
Структурні підрозділи вищого навчального закладу створюються відповідно до законодавства.
Кафедра – базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше п'яти науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання.
Керівництво кафедрою здійснює завідуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу – строком на сім років). Із завідуючим кафедрою укладається контракт.
Факультет – основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше, ніж три кафедри і на ньому навчається не менше 200 студентів денної (очної) форми навчання.
Структурними підрозділами вищого навчального закладу можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути.
Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, яку очолює директор (завідуючий).
Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп'ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством.
В Україні діють такі види вищих навчальних закладів: університет (класичний університет), академія, інститут, консерваторія (музична академія), коледж, училище, технікум, які входять до структури вищих навчальних закладів.
Управління вищою освітою в Україні здійснюється державними органами управління та органами громадського самоврядування на основі законів, постанов Верховної Ради, наказів, розпоряджень Президента України, Кабінету Міністрів України, досягнень психолого-педагогічної науки і передового педагогічного досвіду.
До державних органів управління освітою в Україні належать: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України; міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти; Міністерство освіти Автономної Республіки Крим; місцеві органи державної влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.
розвиток і вдосконалення системи вищої освіти спрямовані на забезпечення високої якості навчання і виховання, кращу теоретичну і практичну підготовку висококваліфікованих фахівців різних галузей народного господарства, освіти, науки і культури.
Запитання та завдання для самоконтролю
Охарактеризуйте освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти.
Обґрунтуйте доцільність переходу системи вищої освіти України на рівневу підготовку фахівців.
Зробіть порівняльний аналіз системи вищої освіти України і однієї із зарубіжних країн.
Розкрийте сутність основних принципів побудови системи вищої освіти України.
Зміст практичних завдань для самостійної роботи (4 год.)