2.2 Організація обліку праці та її оплати

Праця – це цілеспрямована свідома діяльність людини в результаті якої утворюються споживчі вартості: продуктом праці є створення всіх матеріальних і духовних цінностей. Вона спрямована на здійснення процесу виробництва і на доведення продукту до споживача.

Закон України «Про оплату праці» визначив, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник чи уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [4].

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників шляхом: встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій; встановлення умов і розмірів оплати праці на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах асигнувань за рахунок загального та спеціального фондів; оподаткування доходів працівників.

Основними показниками праці і заробітної плати є:

- чисельність робітників;

- фонд оплати праці;

- їх професії та кваліфікації;

- преміальні виплати;

- витрати робочого часу тобто кількість відпрацьованих годин;

- кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних робіт;

- розрахунки з кожним працівником згідно діючого законодавства.

Чисельність працівників на П. П. «Фашори» за звітний період тобто 2012 рік - 12 чол.

Фонд заробітної плати – 218,1 тис.грн., який включає:

• Одноразові заохочення

• Матеріальна допомога

• Винагорода по підсумкам роботи за рік

• Оплата додаткових відпусток

• Соціальні пільги

• Нарахування до фонду оплати

• Інші витрати

• Лікарняні

• Інші.

Середньомісячна заробітна прлата на підприємстві - 1515 грн.

Основними завданнями обліку праці і заробітної плати є:

документальне оформлення відпрацьованого часу;

• контроль за використанням фонду оплати праці і премій;

• контроль за дисципліною праці і повним використанням робочого часу;

• контроль за виконанням завдань по росту продуктивності праці;

• своєчасний і правильний розподіл нарахованої заробітної плати і відрахувань на соціальне страхування по напрямках затрат при визначенні вартості продукції;

• здійснення правильних і своєчасних розрахунків по заробітній платі;збір інформації і групування показників по праці заробітної плати для складання бухгалтерської і статичної звітності.

Підвищення рівня заробітної плати на зазначених засадах вимагає здійснення на державному, регіональному, галузевому рівні, а також на рівні підприємництва організаційних та економічних заходів, спрямованих на пошук необхідних для цього коштів.

Тарифні сітки (схема посадових окладів) формуються на основі тарифної ставки робітника першого розряду і міжкваліфікаційних співвідношень розмірів тарифних ставок наступних розрядів до першого. Для визначення тарифної ставки будь-якого розряду робітника треба користуватися тарифно-кваліфікаційним довідником. У якому вказується перелік виконаних робіт, що відносяться до того чи іншого розряду, і врахувати кваліфікацію робітника.

Нормування дозволяє врахувати кількість затраченої праці. Форма оплати праці дозволяє визначити порядок розрахунку заробітної плати.

В процесі нормування праці розробляють і запроваджують норми затрат праці і норми часу на виконання робіт, норми виробітку за одиницю часу, норми обслуговування, чисельність працюючих.

Власник має право самостійно визначати системи, форми і види оплати праці та посадові оклади. Держава гарантує лише дотримання власниками мінімальних розмірів та передбачених законодавством про працю гарантій і компенсацій.

Для бухгалтера важливо знати основи законодавства про працю, контролювати правильність застосування менеджерами затверджених тарифних ставок і посадових окладів, заповнення первинних документів про відпрацьований час, виробіток, наявність документів, що підтверджують право на доплати за невідпрацьований час. Заробітна плата знаходиться в центрі уваги різних зацікавлених сторін – найманих працівників, власників, пенсійного фонду, податкових органів, профспілок, державних структур. Для кожної із сторін значення заробітної плати оцінюється по-різному, але повільність нарахування та утримання зачіпає інтереси всіх.

Не менш важливим питанням постає питання про соціальне страхування на підприємстві.

З 1 січня 2011 року збори до Пенсійного фонду та інших фондів соціального страхування замінив єдиний соціальний внесок.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» [3] об'єднав чотири внески, що існують сьогодні: до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням цього Закону, під єдиним внеском необхідно розуміти консолідований внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту прав застрахованих осіб і членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ) не входить до системи оподаткування. Тому податкове законодавство не регулює порядок обчислення та сплати цього внеску. Як і раніше, страхувальниками за новим Законом у загальному випадку є роботодавці, а застрахованими особами — фізичні особи, які підлягають державному соціальному страхуванню і сплачують (або за яких сплачується) ЄСВ.

Єдиний внесок встановлюється у відсотках від суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників ЄСВ з урахуванням видів їх економічної діяльності, Класів професійного ризику виробництва є 67, а розмір ЄСВ складає від 36,76 % до 49,7 % від обєкта оподаткування.

Клас професійного ризику П.П. «Фашори» 66, тому розмір єдиного внеску за працівників становить 42,72%; для працюючого інваліда ЄСВ – 8,41%; по допомозі з тимчасової непрацездатності нараховується 33,2% ЄСВ.

Утримання єдиного внеску з працівників П. П. «Фашори» становить 3,6%, а утримання з допомог з тимчасової непрацездатності – 2%.