2.1 Організація обліку власного капіталу

П(С)БО 1 “Фінансова звітність” та П(С)БО 2 “Баланс” наводять визначення власного капіталу Підприємства, виходячи з “залишкового” підходу:

Власний капітал – частина в активах Підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Власний капітал – це сума власних коштів підприємства, що є результатом його діяльності чи отримана від власників або учасників підприємства у вигляді внесків, придбаних акцій, паїв тощо.

Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

1) довгострокового фінансування – знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

2) відповідальності і захисту прав кредиторів – відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

3) компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

4) кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

5) фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

6) самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

7) розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1) внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

2) накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Власний капітал складається із:

• статутного капіталу;

• пайового капіталу;

• додатково вкладеного капіталу;

• іншого додаткового капіталу;

• резервного капіталу;

• нерозподіленого прибутку(непокритого збитку);

• неоплаченого капіталу;

• вилученого капіталу.

Складові власного капіталу відображають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження Підприємства як внески чи залишили у формі нерозподіленого прибутку, або суму, що її Підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств) без повернення.

Статут – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском засновників до Підприємства.

Порядок формування і розмір статутного капіталу Підприємства визначаються в установчих документах – «Статуті Підприємства», виходячи з вимог діючого законодавства.

1. Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна, Підприємства, що гарантує інтереси його кредиторів.

2. Розмір статутного капіталу Підприємства не може бути менше розміру, встановленого законом.

3. Якщо по завершенні другого або кожного наступного фінансового року діяльності товариства вартість його чистих активів виявиться менше статутного капіталу, то воно зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни в статуті у встановленому порядку.

Пайовий капітал – це сукупність коштів юридичних і фізичних осіб, добровільно розміщених на Підприємстві для здійснення цого фінансово-господарської діяльності.

Пайовий капітал формується за рахунок обовязкових та додаткових пацових внесків, які надходять від членів Підприємства. Розміри обовязкових пайових внесків визначаються загальними зборами пайовиків.

Для обліку пайового капіталу, тобто вартості основних і оборотних запасів Підприємства, за якими він розпайований, призначено рахунок 41 «Пайовий капітал». За кредитом відображається збільшення, а за дебетом – зменшення пайового капіталу.

Додатковий капітал складається із емісійного доходу, тобто доходу одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу.

Інший додатковий капітал є “майбутнім нерозподіленим прибутком під сумнівом”, оскільки відповідні їм суми активів мають пройти перевірку часом для остаточного підтвердження достовірності їх оцінки. У процесі використання необоротних активів пов’язані з ними суми іншого додаткового капіталу кінець кінцем приєднуються до результатів діяльності Підприємства, або списуються (коригуються), якщо вони не підтвердилися.

Резервний капітал — це сума резервів, створених відповідно до діючого законодавства або статутними документами за рахунок нерозподіленого прибутку в розмірі 5% від прибутку звітного року. Загальна сума резервного капіталу не повинна перевищувати 25% статутного капіталу Підприємства.

Резервний капітал створюється з метою покриття можливих в майбутньому непередбачуваних збитків, втрат. Резервний капітал може використовуватися для покриття балансового збитку Підприємства за звітний період, на виплату дивідендів при недостатності нерозподіленого прибутку, на інші цілі передбачені законодавством.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) — це сума грошових коштів, що інвестована в підприємство, або сума непокритих збитків поточного і минулих років.

Облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) здійснюється на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».За кредитом рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, а по дебету – збитки і використання прибутку.

Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників за внесками до статутного капіталу.

Рахунок 46 "Неоплачений капітал" призначений для узагальнення інфор­мації про зміни у складі неоплаченого капіталу Підприємства. По дебету рахун­ка відображається заборгованість засновників (учасників) за внесками до ста­тутного капіталу Підприємства, а також номінальна вартість розміщених неоплачених акцій; по кредиту - погашення заборгованості за внесками до статут­ного капіталу і номінальна вартість сплачених акцій. Сальдо рахунка відобра­жає заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу Підприємства на кінець звітного періоду і вираховується при визначенні підсум­кової суми власного капіталу.

Вилучений капітал — це фактична собівартість акцій власної емісії, які викуплені підприємством у його засновників (власників) для подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анульовані. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані у термін не більше одного року. Рахунок 45 «Вилучений капітал» має такі субрахунки:

451 «Вилучені акції»;

452 «Вилучені вклади та паї»;

453 «Інший вилучений капітал».

Для обліку власного капіталу передбачені наступні рахунки:

40 "Статутний капітал", 41 "Пайовий капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", 45 "Вилучений капітал", 46 "Неоплачений капітал" ( рис.2).

Рис.2. Відображення власного капіталу на рахунках бухгалтерського обліку

Рахунки 42, 43, і 44 призначені для обліку власного капіталу, який створюється в процесі господарської діяльності підприємства, але не є Статутним капіталом. Цей капітал належить власникам і направляється на задоволення потреб господарюючого суб'єкту, проте він не закріплений по частках за кожним з учасників.

Рахунки 40, 41, 45 і 46 використовують для формування стартового капіталу підприємства. В залежності від організаційної форми підприємства це може бути статутний або пайовий капітал.