3.2. Економічно активне населення

Міжнародною організацією праці рекомендована система класифікації, відповідно до якої населення віком від 15 до 70 років- поділяється на економічно активне і економічно неактивне.

Економічно активне населення, або робоча сила, відповідно до методики МОП, — це населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку праці. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяль­ністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою нале­жать чітко визначені групи людей.

Економічно неактивне населення за методикою МОП — це осо­би у віці 15—70 років, які не можуть бути класифіковані як зай­няті або безробітні. До цієї категорії належать:

• учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;

• особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умо­вах;

• особи, що одержують пенсії за інвалідністю;

• особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;

• особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступи­ти до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання;

• інші особи, які не мають необхідності або бажання працюва­ти, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї най­ближчим часом. В економічній літературі використовуються різні поняття для означення людських ресурсів. Важливо чітко уяснити їх смислове навантаження та межі використан­ня. Поняття "трудові ресурси" ширше, ніж поняття "економічно активне населення", оскільки включає ще і працездатних непра­цюючих людей та тих, що стаціонарно навчаються. Реально за по­няттям "трудові ресурси" стоїть кількість населення, яке можна примусити працювати, тобто яке фізично здатне працювати. По­няття ж "економічно активне населення" — це та реальна частина трудових ресурсів, що добровільно працює або хоче працювати. Оскільки Україна обрала курс на побудову вільного демократич­ного суспільства, і в її Конституції проголошена заборона приму­сової праці, поняття "трудові ресурси" поступово втрачає своє еко­номічне значення. Адже ресурсами можна називати лише реальні джерела задоволення потреби (в даному випадку — потреби в ро­бочій силі). Тому нелогічно називати трудовими ресурсами ту час­тину населення, яку можна залучити до праці лише насильно. Ре­альними ж людськими ресурсами для праці (і це визнано на міжна­родному рівні) є економічно активне або трудоактивне населення. Однак і поняття "трудові ресурси" має право на існування, оскіль­ки показує максимально можливу (за екстремальних умов) кіль­кість трудоактивного населення.

3.3. Трудовий потенціал суспільства

Чисельність та динаміка трудових ресурсів справляють певний вплив на характер розвитку виробництва та економіку (інтенсивний чи екстен­сивний тип розвитку), скорочення приросту трудових ресурсів, обмежує можливість екстенсивного розвитку виробництва й збільшує залежність економічного зростання від підвищення продуктивності праці на базі науково-технічного прогресу та створення високоефективного трудово­го потенціалу.

Трудовий потенціал — сукупність працездатного населення з враху­ванням інтелектуального розвитку, здібностей, знань, умінь, досвіду, ду­ховних цінностей, звичаїв, традицій, переконань і патріотизму. Поняття «трудовий потенціал» ширше, ніж трудові ресурси, тому що воно харак­теризується не тільки загальною чисельністю індивідів, а й включає су­купність різних якостей людей, що визначають працездатність. По-пер­ше, якість пов'язана із здібностями і бажанням до праці, станом здоро­в'я, типом нервової системи, тобто всіма якостями, що відображають фізичний й психологічний потенціал. По-друге, це обсяг загальних та спеціальних знань людини, її трудових навичок та умінь, здатність до певного виду діяльності. По-третє, враховується рівень свідомості, відпо­відальності, інтересів, потреб.

Трудовий потенціал — це складне структурне утворення, загальний термін особового фактора виробництва.

Формування трудового потенціалу здійснюється за схемою: «насе­лення - трудові ресурси — трудовий потенціал».

Трудовий потенціал залежить від ряду факторів, що видно з рис. 3.2.

Якісна визначеність трудового потенціалу формується в залежності від потреб виробництва, кон'юнктури ринку праці, системи соціально-економічних відносин. Україна завжди відзначалася високою якістю тру­дового потенціалу з точки зору професійно-освітнього, кваліфікаційно­го та інтелектуального рівня робочої сили.

Рис. 3.2. Фактори, що впливають на трудовий потенціал

В нових економічних умовах у зв'язку з вивільненням та трансформуванням надлишку висококваліфі­кованої робочої сили відбуваються стихійні явища, шо ведуть до якісних змін у структурі трудових ресурсів. Управління ефективним використан­ням трудового потенціалу повинно виходити з оцінки його якості та за­безпечувати її покращання. В системі ринкових відносин використання трудового потенціалу поєднується з функціонуванням різних форм влас­ності із забезпеченням економічної зацікавленості в результатах праці та існуванням безробіття. Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприєм­ства, території, суспільства. Трудовий потенціал складається з ба­гатьох компонентів, головними з яких є здоров'я, рівень освіти, організованість, творчий потенціал та активність, мораль­ність тощо (табл. 3.1).

Здоров'я населення країни характеризується се­редньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за різними віковими групами залежно від різних причин, роз­міром і часткою витрат на охорону здоров'я тощо.

Моральність суспільства визначається його релігійністю, ставленням до ін­валідів, дітей, осіб похилого віку, показниками соціальної на­пруги, злочинності тощо.

Творчий потенціал та активність проявляються темпами науково-технічного прогресу в країні, доходами від авторських прав, кількістю патентів міжнародних премій тощо.

Таблиця 3.1