Громадська думка та процес її формування
У сучасних умовах необхідний не просто фактологічний опис структури групи громадськості, констатація змін її прихильності та антипатій, а важливо розкрити соціальну природу формування громадської думки.
Громадська думка — стан масової свідомості, що виявляється у сукупності суджень, які оцінюють події і факти дійсності, проблеми, державне і громадське життя різних груп і прошарків населення.
При цьому, важливість громадської думки обумовлена наступними особливостями:
громадськість незалежно від впливу умов займає визначену позицію (складну за структурою) щодо фактів і дій, які стосуються підприємства;
громадська думка – це сила, що контролює об’єктивні реалії суспільних змін через певні соціальні інститути. Контроль відбувається у виді «профілактики», осуду, покарання, морального бойкоту суб’єктів, що порушили суспільні норми або заохочення, підтримці підприємств, які мають прихильність громадськості;
громадська думка дає пораду щодо способів вирішення певних проблем за допомогою використання (так чи інакше) зворотного зв’язку у практичній діяльності суб’єктів господарювання, що дозволяє ефективно корегувати відношення;
громадська думка обумовлена великою кількістю подій, явищ і фактів, що відзначає процес соціального розвитку і складається з калейдоскопу людських суджень;
громадська думка формується під впливом знань, на рівні повсякденної свідомості, емоційного відношення людини до проблеми, здійснення всебічного аналізу або винесення змістовного рішення, наявності елементів теоретичного мислення.
Тому підвищується значення глибокого розуміння процесу формування громадської думки, який складається з певних елементів (рис. 2.5).
Істинність і хибність висловлень громадськості залежать насамперед від джерел й засобів, з яких вона черпає свої знання. В залежності від об'єктивного положення стосовно засобів інформації громадськість відрізняється рівнем інформованості у тих або інших питаннях. При цьому негативна або позитивна зміна громадської думки певного підприємства залежить від ступеня компетентності, характеру соціальних інтересів, масовості засобів розповсюдження інформації.
У процесі формування думок груп громадськості значення каналів і засобів передачі інформації нерівноцінне. Офіційні засоби комунікацій (акустичні, екранні, відео-візуальні) грають найбільшу роль, оскільки вони містять сучасні технологічні розробки, велике охоплення аудиторії та високий рівень впливу.
Особливу увагу слід звернути на неофіційні засоби розповсюдження інформації (чутки, плітки), які, як показали дослідження останніх років, мають визначальне значення при формуванні громадської думки.
На практиці, громадськість висловлює думку не за всіма питаннями, а лише щодо деяких, конкретно визначених проблем, які проходять крізь призму оцінювальної та особисто-емоційної компонент індивіду і групи.
Оцінювальна компонента складається зі здатності людини, а як наслідок і групи до об’єктивно-суб’єктивного аналізу: поточної ситуації та інформації, що надходить про цю ситуацію; дій підприємства; корисності стану соціального середовища для особистості/групи, що обумовлена зацікавленістю. Із сукупності явищ дійсності предметом обговорення громадськості стають тільки ті, проблеми що представляють для суспільства безпосередній інтерес.
Слід уникати явища соціальної байдужості, яке полягає в тому, що завжди знаходиться більш-менш широка група осіб, які не мають своєї точки зору під час обговорення громадськістю певного питання. Відсутність визначеного відношення до проблеми викликана, як правило, тільки не зацікавленістю, а не відсутністю інформованості або некомпетентністю групи громадськості, яка є байдужою.
Особисто-емоційна компонента визначає громадську думку наступними факторами:
особистісними характеристиками;
культурними цінностями;
попереднім індивідуальним і груповим досвідом;
рівнями виховання та освіти;
станом свідомості;
здатністю до сприйняття і засвоєння інформації.
Зміни у стані громадської думки після впливу паблік рилейшнз-інформації з урахуванням перелічених факторів можуть бути позитивними або негативними. Однак існує імовірність того, що думка певної групи громадськості не зміниться або буде знаходитись у постійному коливанні.
Рисунок 2.5 – Процес формування громадської думки