12.2. Організація роботи казначейської системи виконання бюджету

Державне казначейство України – центральний орган виконавчої влади, який керується у своїй діяльності Конститу­цією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабі­нету Міністрів України, Національного банку України, на­казами Міністерства фінансів України, Положенням про Державне казначейство.

Діяльність Державного казначейства фінансується за раху­нок державного бюджету України. Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними осо­бами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків.

Організаційна структура Державного казначейства Украї­ни відтворює структуру адміністративно-територіаль­ного устрою України (рис. 12.1).

Рис. 12.1. Організаційна структура Державного казначейства Украї­ни

Сутність діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно забезпечує виконання державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обо­в'язкових платежів і проведення видатків державного бюд­жету через оплату рахунків суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпо­рядникам бюджетних коштів.

Державне казначейство України здійснює виконання бюджету за доходами і витратами, тобто його касове виконання.

Касове виконання бюджету – організація отри­мання грошових коштів до бюджету і видача бюджетних коштів, облік наявності бюджетних коштів у процесі виконання бюджету.

Система виконання державного бюджету за доходами ґрунтується на комплексі касових операцій, що здійснюють органи Державного казначейства. У процесі виконання державного бюджету за доходами Державне казначейство здійснює такі головні функції:

• встановлює порядок відкриття і відкриває рахунки в уп­равліннях Державного казначейства з метою зарахування податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів;

• веде бухгалтерський облік доходів бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 р. № 119 у розрізі кодів бюд­жетної класифікації доходів і типів операцій;

• розподіляє платежі до державного бюджету відпо­відно до нормативів відрахувань, затверджених законом "Про державний бюджет на відповідний рік", та перераховує за на­лежністю розподілені кошти;

• готує розрахункові документи і повертає над­мірно або помилково сплачені платежі до бюджету на підс­таві висновків органів Державної податкової служби та рішень судових органів;

• складає щоденну, періодичну та річну звітність за дохо­дами згідно з кодами бюджетної класифікації доходів і подає її відповідним органам, що здійснюють контроль за нарахуванням й сплатою платежів до бюджету та державних цільових фондів;

• платники податків сплачують платежі до бюджету через ус­танови банків, у яких вони обслуговуються. Банк платника пе­рераховує кошти через СЕП НБУ на рахунки, відкриті в органах державного казначейства, в розрізі кодів бюджетної класифіка­ції доходів.

Отже, процес виконання Державного бюджету України за доходами передбачає, що платники податків, рахунки яких відкриті в установах комерційних банків або Національного банку, перераховують платежі до Державного бюджету на доходні рахунки органів Державного казна­чейства, що розміщені в установах банків, уповноважених здійснювати операції з коштами Державного бюджету.

Виконання державного бюджету за видатками здійснюють органи Державного казначейства у межах асигнувань, пе­редбачених у державному бюджеті відповідним розпорядникам коштів та надходжень на єдиний казначейський рахунок дер­жавного бюджету, шляхом фінансування або проведення пла­тежів безпосередньо на користь суб'єктів, які виконали роботи і надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

До повноважень Державного казначейства з виконання бюджетів за видатками належать:

• відкриття реєстраційних рахунків розпорядникам коштів;

• ведення зведених реєстрів розпорядників бюджетних і позабюджетних коштів бюджетних установ;

• оперативне прогнозування і касове планування бюджетних кош­тів згідно з бюджетним розписом;

• перерахування бюджетних коштів їх розпорядникам;

• оплата витрат розпорядників коштів;

• закриття реєстраційних рахунків після закінчення бюджетного періоду;

• облік і звітність з операцій щодо касового виконання бюджету за ви­датками.

Розглянемо механізм касового виконання Державного бюджету за видатками. Розпо­рядникам І та II ступенів відкривають зведені особові рахунки для зарахування коштів без зазначення кодів функціональної класифікації видатків, що у подальшому мають бути перерахувані на особові та реєстраційні рахунки.

Особові рахунки – рахунки, які відкривають в органах Дер­жавного казначейства розпорядникам бюджетних коштів (окрім розпорядників III ступеня) з метою зарахування коштів, що підлягають подальшому розподілу та перерахуванню конкретному розпорядни­кові (одержувачу) бюджетних коштів.

Реєстраційні рахунки – рахунки, що відкривають в органах Державного казначейства розпорядникам та одержувачам коштів Державного бюджету, для обліку операцій з коштами загального фонду бюджету.

Спеціальні реєстраційні рахунки – рахунки, які відкривають­ розпорядникам коштів Державного бюджету всіх ступенів та одер­жувачам коштів Державного бюджету для обліку доходів і видатків, передбачених їх кошторисами в частині спеціального фонду.

Головними розпорядниками бюджетних коштів є:

• міністри і керівники центральних органів виконавчої влади – за Державним бюджетом;

• керівники відділів обласних, міських, районних держадмініст­рацій – за місцевими бюджетами;

• голови сільських і селищних рад – за сільськими і селищними бюджетами.

Вони мають право розподіляти бюджетні кошти між розпорядниками нижчого рівня, а також витрачати їх на централізовані й інші заходи, на утримання апарату управління.

Розпорядники коштів II ступеня – бюджетні установи в особі їх керівників, що уповноважені на отримання асигнувань, прийнят­тя зобов'язань і здійснення виплат із бюджету на виконання функцій установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу роз­порядникам III ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одер­жувачам.

Розпорядники коштів III ступеня – бюджетні установи в особі їх керівників, що уповноважені на отримання асигнувань, прийнят­тя зобов'язань та здійснення виплат із бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл безпосередньо підпо­рядкованим їм одержувачам.

Розпорядники бюджетних коштів отримують бюджетні асигнування і здійснюють видатки в межах своїх повноважень і згідно із затвердженими кошторисами бюджетних установ на рік.