6.2. Доходи Державного бюджету

Доходи бюджету – це система фінансових відносин, пов'яза­на з формуванням фінансових ресурсів у розпорядження держав­них органів управління і державних підприємств.

Сукупність усіх видів державних доходів, що формуються різни­ми методами, взаємозв'язок їх використання становлять систему державних доходів. Вона має вирі­шувати не тільки фіскальні, але й економічні завдання: стимулю­вати зростання виробництва і його ефективність, впливати на розмі­щення виробничих сил на території держави, допомагати приско­ренню науково-технічного прогресу. Виконуючи фіскальну функ­цію, система державних доходів не повинна послаблювати фінансову стійкість основного ланцюга господарювання – підприємств (об'єднань, організацій).

Склад доходів Державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та Законом "Про Державний бюджет України" на від­повідний рік. Починаючи з 2000 р. Державний бюджет поділя­ється на дві частини: загальний і спеціальний фонди.

До доходів загального фонду Державного бюджету України на­лежать ті з них, які призначені для забезпечення фінансовими ре­сурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету. Доходи спеціального фонду призначені лише для фінансування конкретних цілей або заходів.

Відповідно до Бюджетного кодексу України державні доходи класифікують за низкою ознак.

1. За джерелами утворення доходи поділяють на:

• доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості (НД);

• доходи, що входять до складу фонду відшкодування, тобто частина амортизаційного фонду;

• доходи від реалізації національного багатства держави.

2. За соціально-економічними ознаками розрязняють:

• доходи від господарської діяльності;

• доходи від використання природних ресурсів;

• доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

• доходи від банківської діяльності;

• доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

• державне мито;

• митні платежі;

• збори та інші неподаткові доходи;

• доходи від приватизації державного майна;

• доходи від громадян тощо.

Щодо юридичного та економічного аспектів розподілу доходів бюджету між ланками бюджетної системи країни, то всі вони поді­ляються на закріплені й регулюючі.

Отже, закріплені доходи – це ті, які, з огляду на постійно діючі нормативи, віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений термін, у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі (нормативні). Саме закріплені дохо­ди створюють основу прибуткової частини кожного бюджету, що формується на території держави.

Регулюючі доходи – доходи, передбачені в Законі "Про Дер­жавний бюджет" на відповідний рік. Ці доходи не розподіляються між ланками бюджетної системи.

3. За ознакою залучення коштів державні доходи поділяються на податкові і неподаткові надходження.

До податкових надходжень належать:

• податок на доходи, податок на прибуток, податок на збільшення ринкової вартості;

• збори за використання природних ресурсів країни;

• внутрішні податки на товари та послуги;

• податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції.

Серед неподаткових надходжень вирізняють:

• доходи від власності і підприємницької діяльності;

• адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного продажу;

• надходження від фінансових санкцій та штрафів;

• інші неподаткові надходження.

Склад державних цільових доходів у Державному бюджеті є змінним і визначається на бюджетний рік.

Серед державних цільових доходів згідно з Бюджетним кодексом України виокремлюють:

• збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду обов'язкового державного страхування України на випадок безробіття;

• платежі до Фонду соціального захисту інвалідів;

• збір за забруднення навколишнього природного середовища;

• надходження відрахувань і збори на будівництво, реконструкцію, ремонт й утримання автомобільних доріг загального користування;

• інші збори та відрахування.

4. За окремою ознакою класифікують доходи від операцій з капіталом. Відповідно до Бюджетного кодексу України ця група доходів охоплює:

• надходження від продажу основного капіталу; до них належать надходження від продажу споруд, обладнання, кораблів, літаків, безгосподарського майна, скарбів, дорогоцінних металів і каміння;

• надходження від продажу з державних запасів таких товарів, як стратегічні матеріали, зерно, надзвичайні і стратегічні запаси;

• надходження від продажу землі й нематеріальних активів;

• податки на фінансові операції та операції з капіталом.

Щодо офіційних трансфертів, то ця група доходів включає в себе безоплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів дер­жавного управління, недержавних джерел або міжнародних орга­нізацій, а саме: дотації (поточні платежі), субвенції (капітальні пла­тежі), надходження.

Отже, згідно Бюджетного кодексу є чотири групи доходів – податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом і трансферти.

Слід зазначити, що постійні зміни законодавчої бази можуть привести до уточнення в класифікації доходів і видатків Держав­ного бюджету, тому потрібно постійно стежити за цим.

5. Ознакою формування державних доходів можуть бути безпо­воротні і поворотні доходи.

Безповоротні доходи – це власні доходи держави і доходи, що над­ходять від інших суб'єктів бюджетних відносин.

Поворотні доходи – державні позики, за користування якими необхідно платити і які потрібно повернути у визначений термін.

З погляду централізації державні доходи поділяються на централізовані і децентралізовані.

Централізовані державні доходи – це доходи, що концентрують­ся в Державному бюджеті та інших цільових фондах державних гро­шових коштів.

Децентралізовані державні доходи – кошти, які використову­ються за місцем їх утворення на державних підприємствах і в бю­джетних організаціях. До їх складу входить прибуток та амор­тизаційні відрахування.

Доходи Державного бюджету України в міру зростання ВВП мають тенденцію до збільшення (табл. 6.1). У 2003 р. їх сума становила 52 708,4 млн грн і зросла, порівняно з попереднім роком, на 10 183,4 млн грн, або на 23,9 %. У 2004 р. збільшення суми доходів Державного бюджету станови­ло, порівняно з 2003 р., 15 142,1 млн грн, або 28,7 %. У 2005 р. доходи зросли на 36 017,0 млн грн, або на 53,0 %.

Найвагомішим джерелом формування Державного бюджету України є податок на додану вартість (ПДВ). Його надходження до бюджету визначалось і визначається ставкою. До 1996 р. вона становила 28 %, що сприяло зменшенню частки його в бюджеті. Перехід до 20 % ставки оподаткування дав змогу підвищити частку ПДВ у доходах Державного бюджету України.

Таблиця 6.1. Динаміка доходів бюджету України за 2002 – 2005 рр., млн грн.

Показник	Роки
	2002		2003		2004		2005
	Вико- нано	% до загальної суми	Вико- нано	% до загальної суми	Вико- нано	% до загальної суми	Вико- нано	% до загальної суми
Доходи (всього)	42 525,0	100	52 708,4	100,0	67 850,5	100	103 867,0	100,0
в тому числі
Податок на додану вартість	13 471,2	32,5	12 598,1	23,9	16 733,5	24,6	33 803,8	32,5
Податок на прибуток підприємств	8 161,9	19,7	13 086,9	24,8	16 025,3	23,6	23 272,2	22,4
Акцизний збір	3 887,5	9,3	5 141,0	9,8	6 660,6	9,8	7 881,8	7,6
Неподаткові надходження	12 624,7	5,2	15 790,7	30,0	21 487,2	31,7	28 236,3	7,2
Цільові фонди	189,1	1,8	216,0	0,4	241,3	0,4	246,6	0,2
Інші доходи	4 190,6	31,5	5 875,7	11,1	6 702,6	9,9	10 426,3	10,1

У 2002 р. сума ПДВ становила 13 471,2 млн грн, а частка в доходах – 32,5 %. Як свідчать дані табл. 6.1, за останні роки зростає як сума, так і частка ПДВ у доходах Державного бюджету. Вже через три роки, в 2005 р. сума його, порівняно з 2002 р. збільшилася на 8999 млн грн. Частка в усіх доходах становила 32,5 %.

Значне місце в доходах Державного бюджету посідає податок на прибуток підприємств. Частка його за останні роки зросла: з 19,7 % у 2002 р. до 23,6 % у 2004-му і знизилась до 22,4 % у 2005 р. Збільшилася відповідно і його сума – з 8161,9 до 16 025,3 млн грн, або на 96,3 %, а в 2005 р. вона становила 23 272,2 млн грн.

Слід зазначити, що статистичні дані за цим податком свідчать, що до 2000 р. частка його в доходах становила 7,8 % (1999 р.). Така низька частка пояснюється тим, що до 1999 р. сума податку повністю зараховувалась до місцевих бюджетів. З 1999 р. цей пода­ток знову почали розподіляти між державним і місцевими бюджета­ми, що й сприяло зростанню сум його надходжень і частки у Держа­вному бюджеті.

Акцизний збір – третє за значенням джерело формування дохо­дів Державного бюджету України. Його частка поступово збільшувалася і склала в 2002 р. 9,3 % порівняно з 6,0 % у 2000 р. У 2003 і 2004 р. уже становила 9,8 %, а в 2005 р. спостерігається зниження його частки в структурі доходів бюджету, що склало 7,6 %, або 7881,8 млн грн.

Доходи від зовнішньоекономічної діяльності також є джерелом формування доходів Державного бюджету. Основна частка припадає на ввізне мито.

За останні роки намітилась тенденція до зростання доходів у Державний бюджет від рентної плати за газ, різниці в цінах за при­родний газ, від приватизації державного майна.