Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
фінанси.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
956 Кб
Скачать
☆
  1. Становлення страхового ринку України

Розвиток Українського страхового ринку можна умовно поділити на кілька етапів:

1.  Демонополізація страхування в СРСР (1988 -1991 p.p.).

2.   Формування страхового ринку України (1991 -1993 p.p.).

3.   Розвиток страхового ринку України після прийняття Декрету "Про страхування" (1993 -1996 p.p.).

4.    Реформування і подальший розвиток страхового ринку України після прийняття Закону "Про страхування" (1996-2000).

5.    Реформування і подальший розвиток страхового ринку України після прийняття другої редакції Закону "Про страхування" (2001 -наші дні ).

Зупинимось детальніше на кожному з етапів розвитку страхового ринку України.

До 1988 року в Україні, як і в інших республіках СРСР, існувала монополія двох державних страхових компаній: Держстраху та Індержстраху. Їх діяльність носила державно-регулюючий характер, який передбачав значні надходження від страхових премій до бюджету та виділення з бюджету, у випадку необхідності, коштів на виплату страхових відшкодувань. На Україні функції страховика виконувала система Укрдержстраху, в якій працювало майже 14 тисяч спеціалістів та 29 тисяч позаштатних страхових агентів .

Початок демонополізації страхової справи в колишньому СРСР поклав Закон "Про кооперацію", прийнятий Верховною Радою СРСР 26 травня 1988 року. Цим законом передбачалось, що кооперативи можуть страхувати своє майно та майнові інтереси в органах державного страхування, а також створювати кооперативні страхові установи, визначати умови, порядок та види страхування.

Більш значну роль в процесі створення недержавних страхових організацій відіграло "Положення про акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю", затверджене 19 червня 1990 р. Радою Міністрів СРСР та Постанова "Про заходи щодо демонополізації народного господарства", затверджена 16 серпня 1990 р. Дані нормативні акти прямо дозволяли займатися страховою діяльністю і конкурувати між собою державним, акціонерним, взаємним та кооперативним товариствам.

Демонополізація відбувалась і в системі Держстраху. Вона виражалась, перш за все, в наданні страховим організаціям республік права проводити на регіональному рівні майнове та особисте страхування. Починаючи з 1991 року, після припинення існування СРСР, Україна почала самостійно вирішувати всі питання стосовно організації страхової діяльності на своїй території.

В складних умовах становлення молодої держави Укрдержстрах продовжував виконувати свою роботу. Обсяг страхової відповідальності за договорами особистого та майнового страхування наближався до 200 млрд. крб., щорічний приріст договорів добровільного страхування серед населення становив 10-11%. В 1990 р. кількість цих договорів досягла 40 млн. (2,5 договори на сім'ю), а платежі - 2,2 млрд. крб. Обслуговувалось понад 10 млн. сімей з невисоким рівнем доходів, середня сума по договорах яких становила 800 - 900 крб. Всього серед населення проводилось близько 40 видів страхування. 16 жовтня 1991 р. була підписана Постанова КМ № 272 про створення на базі Укрдержстраху української державної страхової комерційної організації, перетвореної через деякий час в НАСК "Оранта".

Страховий ринок України у період з 1991 по 1993 рік функціонував на базі нормативних документів, що регламентували діяльність господарських товариств, взагалі не враховуючи особливостей даної галузі. Цей факт, а також відсутність органу нагляду за діяльністю страхових компаній, призвели до того, що утворились комерційні, приватні та акціонерні страхові компанії. У деяких з них страхування стало сферою застосування зусиль для шахраїв та аферистів.

З метою упорядкування діяльності страхових організацій та захисту інтересів страхувальників 10 травня 1993 р. видається Декрет КМУ «Про страхування», а в липні 1993 р. Постанова КМУ «Про ліцензування страхової діяльності». Ці два документи передбачали створення системи державного регламентування страхової діяльності, включаючи реєстрацію страхових організацій та ліцензування цієї діяльності, - виконавчого органу, що слідкує за дотриманням страховими компаніями норм діючого законодавства.

В цей період з'явились перші великі страхові компанії - АСКО, "Саламандра", "Омета" та інші. Але більшість новостворених страховиків являли собою сумнівні товариства, які "відмивали" гроші тіньової економіки або займалися будуванням "фінансових пірамід".

Інтенсивному зростанню кількості страхових організацій сприяли, в основному, 4 фактори:

1.   Створення дочірніх компаній російських страхових організацій в Україні. В Росії процес формування комерційного страхового ринку почався раніше і в 1990 - 1991 рр. російські страхові компанії почали створювати дочірні структури на території України.

2.       Створення працівниками відділень Укрдержстраху комерційних страхових компаній. До комерціалізації Укрдержстраху його робітники мали менше доходів, ніж робітники комерційних страхових компаній, тому з'явилась тенденція одночасної роботи керівництва регіональних відділень Укрдержстраху в створених ними страхових організаціях, куди, як правило, скидались найвигідніші ризики.

3.     Створення страхових компаній при міністерствах та відомствах. В 1990 - 1992 рр. галузеві міністерства та відомства отримали значну свободу господарської діяльності і почали створювати навколо себе комерційну інфраструктуру - банки, страхові та інвестиційні компанії.

4.   Створення страхових компаній при великих промислово-фінансових структурах.

Також страхові компанії були створені в силу дії інших факторів і суб'єктів: підприємницької ініціативи, зарубіжних інвесторів, громадських організацій. Але велика кількість новостворених страхових організацій ще не означала створення повноцінного страхового ринку. Організація страхової діяльності на Україні в даний період зіткнулася з чималими труднощами, основними з яких були:

-   відсутність методичної бази страхування, в т.ч. правове визначення таких понять, як страхова сума, страховий платіж, тарифна ставка, нетто-ставка, навантаження тощо;

  відсутність методологічної бази економіки страхування. Невизначеність таких правових понять, як собівартість, доход, прибуток страховика, джерела їх формування призвела до грубих перекривлень в оподаткуванні страхової діяльності;

  відсутність методологічної бази бухгалтерського обліку;

  відсутність вітчизняної літератури по праву та теорії страхування, економіці та бухгалтерському обліку в страхуванні;

  відсутність теоретично підготовлених та кваліфікованих кадрів - страховиків.

Подальший етап розвитку страхового ринку України пов'язаний з Декретом КМУ "Про страхування", який був першою спробою створення цивілізованого інституту страхування. Ще в 1991 - 1992 рр. українські страховики активно взялись за розробку майбутнього закону про страхування і наприкінці 1992 р. був вироблений перший проект, що розглядався в комісіях Верховної Ради. У зв'язку з передачею Верховною Радою окремих повноважень КМУ, проект був переданий на його розгляд і після переробки в травні 1993 р. був прийнятий як Декрет «Про страхування».

Декрет припинив існування Державної комерційної страхової організації і на її базі була створена НАСК "Оранта", головним акціонером якої залишилась держава. Декрет фактично заборонив державі вживати заходи щодо регулювання діяльності страховиків. В результаті кількість страховиків на страховому ринку України зросла до 700, причому більшість з них будувала свою діяльність або по принципу "фінансових пірамід", або за рахунок інфляційних процесів (на зразок трастових та банківських установ). Багато страхових компаній опинились на грані банкрутства, в основному, через малий статутний фонд та відсутність сформованих належним чином страхових резервів, чималу роль при цьому відіграло і некваліфіковане керівництво.

7 березня 1996 р. Верховна Рада України нарешті прийняла Закон України "Про страхування", необхідність якого була очевидна, тому що старе страхове законодавство не могло регулювати діяльність страхових організацій.

Закон "Про страхування" призвів до значних змін на страховому ринку України. З 01.01.97 р. вступили в силу нові нормативи щодо статутного фонду, ліквідності, платоспроможності, резервів страховиків, що призвело до значних змін в складі і структурі страхових компаній.

Кількісна характеристика основних елементів страхового ринку України станом на 2010р.

Таблиця 1.

№

з/п

Назва елемента

К-сть або іменна характеристика

1.

Виробники страхових продуктів - страхові компанії

358

2.

Продавці страхових послуг

  Брокери

  Агенти

 

80

біля 10 тис. чол.

3.

Споживачі страхових послуг

  Юридичні особи

  Фізичні особи

 

біля 300 тис. од.

біля 10 млн. чол.

4.

Органи державного нагляду за страховою діяльністю

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг

5.

Добровільні об'єднання страховиків

1.   Ліга страхових організацій України.

2.   Моторне (транспортне)страхове бюро України.

3.   Морське страхове бюро.

4.   Ядерний пул.

5.   Українське медичне страхове бюро.

6.   Українське актуарне товариство.

7.   Асоціація професійних страхових посередників України.

8.   Асоціація страхувальників України.

9.   Перестрахувальний пул при УПК.

10.  Пул зі страхування агроризиків.

11.  Український пул перестрахування сільгоспризиків.