2. Види податків та їх характеристика

Кожен вид податків має свої специфічні риси, функціональне призначення та займає окреме місце в податковій системі. Всі податки поєднуються у відповідні групи, що класифікуються за певними ознаками:

     за формою оподаткування;

     за економічним змістом об'єкта оподаткування;

     залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки;

     за місцем зарахування та інші.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі або податки на споживання.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету і обсяг таких податків залежить від розмірів об'єкта оподаткування.

Непрямі податки - це податки, які справляються до бюджету за допомогою цінового механізму, причому конкретні платники податків не завжди є їхніми носіями. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів, робіт та послуг, і їх обсяг для окремого платника визначається обсягом споживання і не залежить від його доходів.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, на споживання і на майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств. Податки на споживання сплачуються не під час отримання доходів, а при їх використанні, вони справляються у формі непрямих податків. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади, їх справляння є обов'язковим на всій території країни, незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління, і їх справляння є обов'язковим лише на певній території.

Залежно від порядку зарахування податки поділяються на закріплені та регулюючі.

Закріплені податки - це податки, які в повному обсязі надходять до певного, причому тільки одного бюджету. В їх якості можуть бути загальнодержавні і місцеві податки.

Регулюючі податки - це податки, які можуть зараховуватися до різних бюджетів, тобто держава розподіляє їх між рівнями бюджетної системи. В якості регулюючих, в основному, виступають загальнодержавні податки.

Будь-яка держава, встановлюючи перелік податків, механізм їх справляння, проводить певну податкову політику.

 

3. Податкова політика та податкова система

Податкова політика – це діяльність держави у сфері запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави.

Податкова політика залежить як від об’єктивних економічних законів, так і від суб’єктивних факторів. Вона має базуватися на загальних принципах:

     фіскальної достатності;

     економічної ефективності;

     соціальної справедливості;

     стабільності;

     гнучкості.

Державні органи повинні проводити таку податкову політику, яка має оптимально поєднувати інтереси держави і платників податків. Податкова політика має бути зорієнтована на максимальне повернення податків через розширення обсягу суспільних послуг.

Оволодіння основами податкової теорії вимагає чіткого й точного розуміння податкової термінології, тобто понять, які заведено називати елементами податку. До таких понять належать: об'єкт оподаткування, суб'єкт податку, джерело податку, одиниця оподаткування, ставка податку.

Об'єкт податку вказує на те, що саме оподатковується (дохід, земля, транспортний засіб, тощо). Назва податку майже завжди походить від об'єкта оподаткування.

Суб'єкт оподаткування - це особи (юридичні або фізичні), на яких накладено обов'язки сплачувати, утримувати та перераховувати податки до бюджету.

Джерелом податку називають дохід, з якого платник сплачує податок.

Одиницею оподаткування є одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування.

Ставка податку - це законодавчо встановлена величина податку на одиницю виміру бази оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований. За універсального встановлюється єдина для всіх платників ставка, а за диференційованого - кілька. За способом побудови ставки податку поділяються на тверді та процентні. Тверді ставки встановлюються у грошовому вимірі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні. Процентні ставки встановлюються щодо об'єкта оподаткування, який має грошовий вимір.

В умовах розвинутих ринкових відносин податкова система є важливим елементом регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Ефективність її функціонування визначається найрізноманітнішими факторами і насамперед економічним становищем, розкладом політичних сил, рівнемподаткової культури, досягненнями економічної науки тощо.

Проте є узагальнюючі показники, за якими можна визначити ефективність податкових систем. Це — досягнення балансу між стимулюванням економічної активності та соціальною справедливістю податків і рівнем перерозподілу валового внутрішнього продукту за допомогою податків. Частка податків у валовому внутрішньому продукті свідчить про роль і місце податкової системи в державному регулюванні економікою. Водночас треба враховувати, що цей показник має здатність змінюватися під впливом економічних, політичних і соціальних факторів, наявних у кожній державі.

Ринкова економіка потребує втручання держави в процеси перерозподілу створеного валового внутрішнього продукту для прискорення темпів економічного розвитку і соціального захисту різних верств населення. Складність полягає в тому, щоб у кожному певному періоді знайти раціональну величину перерозподілу та відповідно до неї побудувати податковий механізм регулювання, який би включав систему пільг, ставок, строків сплати, об'єктів оподаткування тощо.

Не менш важливого значення набуває структура податків. Вона постійно змінюється під впливом економічних, соціальних та політичних факторів. Загалом, податкові системи нинішніх зарубіжних країн ґрунтуються на трьох найзначніших податках — особистому прибутковому і соціальному страхуванні та на податку на додану вартість. Інші податки, в тому числі податок на прибуток корпорацій, майновий, на спадщину та дарування, мають другорядне значення. Податкова система в кожній країні має свої особливості.

Отже, податкова система - це сукупність податків, що справляються до бюджетів, державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Побудову і функціонування оптимальних податкових систем необхідно розглядати під кутом зору відповідності таким принципам:

     принцип вигоди та адміністративної зручності. Цей принцип наголошує на тому, щоб втрати добробуту в результаті сплати податків були сумісні для платників з тими вигодами, котрі вони отримують за рахунок суспільних благ. Суть адміністративної зручності у тому, що податкова система має бутимаксимально зручною з точки зору механізму справляння податків як для платника, так і для податкових працівників;

      принцип платоспроможності. Цей принцип декларує, що тягар оподаткування повинен розподілятись у відповідності з платоспроможністю платника податку;

     принцип визначальної бази. В основу побудови певної податкової системи повинна бути покладена економічна доктрина держави, яка ґрунтується на прогнозуванні обсягу видатків держави. Цей прогнозований показник і є визначальною базою для встановлення норми оподаткування.

У податковій теорії використовується також термін „система оподаткування". Цей термін характеризується як процес запровадження і справляння податків, тобто такими елементами - платник, об'єкт оподаткування, ставка тощо - та механізмом обчислення і сплати податків.