Розведення сірчаної кислоти

Густина кислоти, що розбавляється	Кількість мілілітрів води на 1л кислоти для отримання кислоти густиною
	1,82 (для дослідження молока)	1,50 (для дослідження молочних продуктів)
1,840	113	1105
1,837	85	1063
1,835	69	1036
1,831	46	1000
1,825	19	956
1,820	-	925
1,815	-	892

При розведенні сірчаної кислоти необхідно бути обережним. В фарфорову чашку або тонкостінну колбу (стакан) відмірюють необхідну кількість води, потім колбу поміщають в таз з водою. Кислоту обережно по стінці скляного посуду вливають невеликими порціями в воду (не можна вливати воду в кислоту), весь час перемішуючи вміст колби колоподібними рухами. В фарфоровому стакані при приливанні кислоти до води зміст позмішують скляною паличкою.

Розведення сірчаної кислоти до необхідної концентрації:

Густина кислоти, яку досліджують _____________________________________

Кількість мл води на 1 л кислоти для отримання кислоти густиною 1,82 г/см³, визначаємо користуючись таблицею ____________________________________

Розрахувати кількість мл води на 0,5 л сірчаної кислоти ___________________

Розрахувати кількість мл води на 0,2 л сірчаної кислоти ___________________

2.2. Перевірка придатності ізоамілового спирту. Спирт, який використовуємо для визначення жиру в молоці, повинен бути без домішок, що переходить в стовпчик жиру. Щільність спирту повинна бути 0,811-0,813, а температура кипіння – 128-132^о.

Густину спирту визначають ареометром (для розчинів з густиною менше 1,0).

Перевірка придатності спирту. В двох жиромірах визначають кількість жиру з заздалегідь приготовленими реактивами, в двох інших жиромірах – з застосуванням спирту, який перевіряємо. Якщо результати у всіх жиромірах співпадають, то спирт придатний для аналізу. Різниця допускається в межах ± 0,05 ділення шкали.

Густину спирту визначаємо ареометром для рідини густиною менше 1,0 г/см³. Густина спирту ______________________________________________________

Показники в жиромірах з заздалегідь приготовленими реактивами __________

____________________________________________________________________

Показник в жиромірах з використанням спирту, який перевіряємо ___________

____________________________________________________________________

Різниця між показниками жиромірів ____________________________________

2.3. Приготування 0,1 н. Розчину гідроксиду натрію із стандарт-титрів.

Перед застосуванням стандарт-титру потрібно зняти етикетку з ампули, промити зовнішню поверхню та ополоснути дистильованою водою.

В мірну колбу місткістю 1000 см³ вставляють скляну воронку діаметром 9-10 см. За допомогою скляного бойка у торці ампули пробити отвір. Перевернувши ампулу, пробивають отвір з другої сторони та через воронку в колбу кількісно переводять вміст ампули.

Ампулу ретельно промивають зсередини дистильованою водою у кількості шестикратного об’єму ампули. Промивні води переносять через воронку у мірну колбу з вмістом ампули. Після розчинення вмісту ампули об’єм розчину доводять до мітки та ретельно перемішують.

Температура дистильованої води при приготуванні розчинів із стандарт-титрів повинна бути 20 ^оС.

Концентрацію 0,1 н. розчину NaОН встановлюємо титруванням. Відміряють 20 мл 0,1 н. розчину сірчаної або соляної кислоти, добавляють 3 краплі 1 %-ного спиртового розчину фенолфталеїну і титрують приготовленим розчином NaОН до рожевого забарвлення, яке не зникає потягом 1 хв. 0,1 н. розчин буде вірним, якщо його піде 19,85-20,00 мл на титрування 0,1 н. кислоти.

Таким розчином користуються для визначення кислотності молока і молочних продуктів без поправочного коефіцієнту.

а). Якщо розчин міцніше титруємого, тобто на титрування 20 мл його іде менше 19,85 мл, то розчин розводять водою з розрахунку, вказаному в таблиці:

Кількість мл лугу на титрування 20 мл 0,1 н. кислоти	Потрібно додати на 1 л розчину води, мл
18,7	69
18,8	64
18,9	58
19,0	52
19,1	47
19,2	42
19,3	36
19,4	31
19,5	26
19,6	20
19,7	15
19,8	10

б). Якщо на титрування іде більше 20,0 мл, то встановлюємо поправочний коефіцієнт:

, тоді 1,03 · 18 ^оТ = 18,5 ^оТ

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

3. Методи аналізів продукції. Для здійснення технохімічного контролю використовують такі види та методи: органолептичний, фізико-хімічний, мікробіологічний, технічний і бухгалтерський (розрахунковий метод).

Органолептичний контроль – це метод визначення якості продукції з проведенням дегустації продукції.

Фізико-хімічний метод контролю використовують для визначення фізичних властивостей сировини, продукції (густини, дисперсності, температури тощо) і показників хімічного складу (кислотності, масової частки жиру, білка тощо).

Методи аналізів продукції _____________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Методи відбору проб молока та молочної продукції. Проби відбирають і підготовляють до аналізу по ГОСТ 13928-84. цим ГОСТом передбачаються загальні правила відбору проб (молока, вершків) і правила відбору проб стосовно тільки до певного продукту (молока, вершків).

Проби сировини відбирають в присутності здатчика. Допускається відбір проб без присутності здатчика в випадку доставки сировини з низових заводів залізничним або водним транспортом. Проби відбирають від молочної сировини упакованої в стандартну, чисту і справну тару. Після відкриття транспортної ємності жир, що зібрався на кришках і стінках знімають шпателем (лопаткою) в ці ж ємності і перемішують. Після сортування сировини з урахуванням органолептичних показників і кислотності, визначеної для молока граничним методом, а для вершків методом титрування, відбирають точкові проби.

Точкові проби відбирають пробовідбірником (металічна або пластмасова циліндрична трубка з внутрішнім діаметром 9 мм по всій довжині) або спеціальним кухлем з подовженою ручкою місткістю 0,50 або 0,25 дм³. Пробовідбірник і ручка кухля повинні бути такої довжини, щоб при зануренні в тару до дна, частина їх залишалась не зануреною. Пробовідбірники і посудини, застосовувані при відборі проб, повинні бути чистими і споліснутими досліджуваним продуктом, не мати стороннього запаху.

Відбір проб молока проводять після перемішування його в автомобільних цистернах на протязі 3-4хв при наявності механічних мішалок, в залізничних цистернах на протязі 15-20хв, домагаючись повної його однорідності, не допускаючи сильного спінювання і переливання через край. Молоко в флягах і при відсутності механічних мішалок в автомобільних цистернах перемішують колотівкою, переміщаючи її вверх і вниз 8-10 раз, добиваючись повної однорідності.

Після перемішування молока в флягах точкову пробу відбирають пробовідбірником із кожної транспортної одиниці в партії. Для цього, не закриваючи верхнього отвору, пробовідбірник повільно занурюють в ємність з молоком до самого дна. Швидкість занурення повинна бути такою, щоб пробовідбірник встигав заповнюватися молоком. Опустивши пробовідбірник до дна, верхній отвір щільно закривають великим пальцем, виймають пробовідбірник і переносять в підготовлений посуд для відбору проб. Якщо наступну пробу відбирають тим же пробовідбірником із іншої ємності, то спочатку ополіскують його молоком, яке буде аналізуватися. Відібрані точкові проби поміщають в посуд, перемішують і складають об’єднану пробу об’ємом близько 1,00 дм³.

Після перемішування молока в повністю заповнених залізничних і автомобільних цистернах точкові проби відбирають кухлем або пробовідбірником, повільно опускаючи їх до дна тари. Із кожного відсіку цистерни точкові проби відбирають в однаковій кількості. Точкові проби поміщають в посуд, перемішують і складають із них об’єднану пробу об’ємом близько 1,00 дм³. При неповному заповненні відсіку цистерни (нижче мітки) або при різній їх місткості об’єднані проби складають по кожному відсіку окремо. Для цього із кожного відсіку відбирають точкові проби (не менше 2 рази), поміщають їх в посуд, перемішують і складають об’єднану пробу об’ємом близько 1,00 дм³.

Із об’єднаної проби молока після перемішування виділяють пробу, призначену для аналізу, об’ємом близько 0,50 дм³.

На посуд з пробами для аналізу молока повинна бути наклеєна етикетка або бірка, що зберігається до кінця аналізу, на якій указують найменування здатчика, дату і час відбору проб. Проби молока піддають аналізу зразу після відбору проб.

Методи відбору проб молока ___________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Об’єднана проба містити близько ______________________________ молока.

З неї виділяють пробу для проведення аналізів близько ______________ молока.

Висновки: (враховуючи дані проведених досліджень вказати чи придатні реактиви до використання)____________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________ ________________________

(підпис викладача)