- •Розділ перший Суспільно-політичний лад і право України після перемоги Лютневої демократичної революції (лютий — жовтень 1917 р.)
- •§ 1. Перемога Лютневої революції. Крах самодержавства і початок створення в Україні нових політичних структур
- •§ 2. Тимчасовий уряд та його органи в Україні
- •§ 3. Законодавство Тимчасового уряду
- •§ 4. Боротьба за національно-державне відродження України. Утворення Центральної Ради
- •Розділ другий Українська національна державність (листопад 1917—1920 рр.)
- •§ 1. «Перша» Українська Народна Республіка: державний лад і право (період Центральної Ради)
- •§ 2. Українська держава (період гетьманства)
- •§ 3. «Друга» Українська Народна Республіка (період Директорії)
- •1 Симон Петлюра. Вибрані твори і документи. К., 1994. С. 166.
- •§ 4. Західно-Українська Народна Республіка
- •§ 1. Державне будівництво на основі рішень і та II Всеукраїнських з'їздів Рад
- •§ 2. Радянське державне будівництво в Україні в умовах громадянської війни та воєнної інтервенції (весна 1918 — кінець 1920 рр.)
- •§ 3. Розвиток федеративних зв'язків усрр з рсфрр та іншими радянськими республіками
- •2 Су усср. 1919. № 9. Ст. 115.
- •§ 4. Будівництво радянських збройних сил
- •§ 5. Органи управління народним господарством
- •§ 6. Органи захисту більшовицького радянського режиму
- •3 Див.: Михайленко п. Її., Кондратьєв я ю. Історія міліції України, у документах і "матеріалах. Т. 1. С. 108, 112, 113, 115, 118.
- •§ 7. Становлення радянського права
- •§ 1. Становище України на початку 20-х років. Нова економічна політика та її законодавче оформлення
- •1 Див.: Історія Української рср. Т. 6. С. 166.
- •§ 3. Україна й утворення Союзу рср
- •1 Див.: Чехович в. А. Проблеми національно-державного будівництва України в роки непу. X., 1995. С. 5.
- •§ 4. Перебудова державного апарату усрр у зв'язку з утворенням срср
- •1 Див.: зу усрр. 1924. № 45. Ст. 276. 222
- •1 Див.: зу усрр. 1924. № 45. Ст. 277.
- •§ 6. Основні риси права
- •2 Су усср. 1922. № 26. Ст. 388. 250
- •3 Див: Історія держави і права Української рср: у 2 т. К,, 1967. Т. 1 с 530. 252
- •1 Сз ссср, 1927. ,№ 12. Ст. 122.
- •5 Су усср. 1922. № 41. Ст. 598.
- •5 Су усср. 1922. № 41. Ст. 598.
- •1 Су усср. 1922. № 49. Ст. 729. 264
- •§ 1. Зміни в суспільно-економічному та політичному ладі
- •§ 2. Зміни в державному ладі України в першій половині 30-х років. Подальший процес формування адміністративно-командної системи
- •1 Сз усср, 1930, № зо. Ст. 269.
- •1 Сз ссср. 1933. № 40. Ст. 239.
- •§3. Конституція урср 1937 р.
- •§ 4. Перебудова державних органів урср на основі Конституції 1937 р.
- •§5. Державність Західної України її 20—30-х роках. Приєднання західноукраїнських земель до складу урср
- •§ 6. Основні риси права
- •1 Сз усср. 1931. № 6. Ст. 51.
- •1 Сз усср. 1932. № 31—32. Ст. 108,
- •2 Сп ссср. 1939. № 1. Ст. 1. 306
- •1 Сз ссср. 1935. № 11. Ст. 82.
- •1 Політологічний енциклопедичний словник / Відповід. Ред. Ю с. Шемшученко, в. Д. Бабкін- к., 1997. С. 353.
- •2 Табачник д в. Феномен тоталітарно-репресивного суспільства в Україні (кінець
- •§ 1. Перебудова державного механізму на початку війни
- •§ 2. Спроби відновлення української національної державності
- •§ 3. Окупаційний режим загарбників
- •§ 4. Рух опору проти загарбників
- •§ 5. Відновлення радянської влади в Україні
- •§ 6. Політичні організації націоналістичних сил на завершальному етапі війни
- •§ 7. Основні риси права
- •§ 1. Соціальпо-економічний лад
- •§ 2. Державний лад
- •§ 3. Основні риси права
- •§ 1. Десталінізація
- •§ 2. Суспільно-політичний лад
- •§ 3. Україна у складі Союзу рср
- •§ 4. Державний лад
- •§ 5. Основні риси права
- •§ 1. Авторитарна командно-адміністративна система управління та її негативний вплив на суспільно-політичне життя
- •§ 2. Правовий статус урср як союзної республіки
- •§ 3. Державний апарат
- •§ 4. Основні риси права
- •§ 1. Соціально-економічна і політична ситуація
- •§ 2. Реформа державного апарату
- •3. Зміни в законодавстві
- •§ 4. Зміни в статусі урср як союзної республіки
- •§ 1. Утворення української національної державності (1991—1995 рр.)
- •§ 2. Розроблення і прийняття нової Конституції України 1996 р.
§ 1. Десталінізація
Сталін був стрижнем тоталітарної системи. Після його смерті 5 березня 1953 р. почалося визволення народів Союзу РСР, у тому числі й України, від жорстокого режиму культу особи Сталіна. Це явище дістало назву десталінізації. Воно було головним змістом розвитку держави і права України, як і інших республік СРСР, приблизно упродовж десятиріччя.
Перші ознаки десталінізації стали очевидними незабаром після смерті Сталіна. Вже червневий пленум ЦК КПРС у 1953 р. проголосив курс на відбудову внутрішньопартійної демократії, припи нення зловживань законністю. Пленум ЦК Компартії України, що відбувся 29-ЗО липня 1953 р., повністю підтримав рішення червневого пленуму ЦК КПРС1.
Процес десталінізації особливо пожвавився після XX з'їзду КПРС (лютий 1956 р.). На ньому за доповіддю першого секретаря ЦК партії М. Хрущова було прийнято постанову про культ особи і подолання його наслідків. Уперше на весь голос було сказано правду про становище в країні та партії, про необхідність радикальних змін.
Через чотири місяці після з'їзду — ЗО червня 1956 р. — ЦК КПРС прийняв постанову «Про подолання культу особи та його наслідків», де висловлювалася рішучість держави і партії продовжувати боротьбу проти культу особи, тобто викривати й усувати негативні наслідки цього режиму.
Викриття культу особи Сталіна — найграндіозніша подія в житті радянського суспільства в період, що розглядається, яка за своїм значенням виходить далеко за межі цього періоду. Вона вплинула на весь наступний розвиток радянського суспільства і держави, а також на подальший перебіг світової історії.
Тут слід віддати належне М. Хрущову. Він виявив велику мужність, коли переконав або примусив членів ЦК партії, а згодом і делегатів XX з'їзду зрозуміти необхідність викриття культу особи, відмови від нього. Однак зараз, коли минуло більше сорока років з часу роботи з'їзду, не можна не бачити, що дії партії та уряду з розвінчування культу особи були половинчасті, непослідовні, суперечливі, особливо на місцях, у тому числі й в Україні2. Причин цьому було немало. Одна з них — очевидний страх людей з оточення Сталіна, що у процесі боротьби з культом його особи буде виявлена й їхня причетність до сталінських злочинів; друга — відсутність у той час необхідних наукових і фактичних даних про режим культу взагалі, тоталітарний режим в СРСР — особливо. Внаслідок цього на XX з'їзді культ особи пояснили як явище, пов'язане з особливостями характеру Сталіна, а також з тяжкими умовами становища Радянської держави (з капіталістичним оточенням, наприклад), і справа обмежилася засудженням зловживань владою, одіозних крайностей режиму, таких як масові незаконні репресії, девальвація моральних цінностей, ідеологічний тиск тощо.
Відповідно до цього намічалися заходи боротьби з культом особи, але вони не могли бути ефективними, бо не пов'язувалися зі справжніми причинами прояву культу особи, його природою. Культ
1 Див.: Історія Української РСР. Т. 9. С. 271.
2 Див.: Історія України: нове бачення. Т. 2. С. 364.
особи є об'єктивним соціально-політичним явищем, що з'явилося в умовах позаринкової економіки, будівництва казарменого соціалізму, явищем, яке всіляко підтримує командно-адміністративна система. А на з'їзді модель соціалізму, що будувалася, стратегія і тактика її будівництва сумніву не піддавалися, навпаки, проголошувалися єдино правильними, були схвалені. Звичайно, що за такого підходу до культу особи питання про відповідальність осіб та організацій, винних у створенні і підтримці режиму культу, не ставилося.
Непослідовна позиція XX з'їзду виявилася і в тому, що матеріали з'їзду щодо культу особи приховувалися від громадськості. Повний текст таємної доповіді М. Хрущова був оприлюднений лише у 1989 р., тобто через 33 роки після з'їзду. Членів партії знайомили з ним спеціальним закритим листом. Проте і країна, і світ дізналися про доповідь тоді ж. Повідомлення про засудження культу особи в країні сприймалося неоднозначне, і в Україні також. Втім, у постановах вищих партійних органів, які приймалися після XX з'їзду, відсутня будь-яка значна реакція на засудження культу особи. Тут лише з літа 1956 р. стали з'являтися окремі, досить стримані критичні висловлювання про культ особи1. Проте слід визнати, що XX з'їзд дав радянському суспільству могутній імпульс, який породив процес руйнування тоталітарного режиму, що дістав назву десталінізація.
1 Див.: Касьянов Г. Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору 1960—1980-х років. К.. 1995. С. 15.
