§3. Конституція урср 1937 р.

У середині 30-х років керівництво Комуністичної партії дій-шло висновку про необхідність внесення «демократичних» змін до Конституції СРСР 1924 р., а також до конституцій союзних і автономних республік. Вперше це питання було винесено на обговорення у 1935 р. на лютневому Пленумі ЦК ВКІІ(б). У такий спосіб намагалися створити види­мість подальшої демократизації державного ладу. Про які вибори до державних органів могла йти мова, якщо й після прийняття Кон­ституції 1936 р. ніхто нікого не обирав? У будь-якому виборчому окрузі балотувався лише один депутат, кандидатура якого висува­лася відповідним партійним керівництвом. Був підготовлений до­сить демократичний за зовнішніми ознаками проект Основного За­кону СРСР¹, розглянутий на червневому Пленумі ЦК ВКП(б). Про­ект Конституції було схвалено Президією ЦВК СРСР і винесено на всенародне обговорення. Видимість його активного обговорення створювалася і на території України.

У підсумку все звелося до загального схвалення проекту Кон­ституції. В умовах терору 30-х років мало хто б насмілився крити­кувати цей проект, який не містив навіть реальних гарантій захис­ту прав людини,

VIII Всесоюзний з'їзд Рад 5 грудня 1936 р. одноголосне ухва­лив нову Конституцію СРСР.

Прийняття Конституції Союзу РСР вимагало розроблення но­вих республіканських конституцій, у тому числі й Конституції УСРР. Розроблення проекту Конституції УСРР нагадувало процес, який вже відбувався на союзному рівні. 13 липня 1936 р. Президія ЦВК УСРР утворила конституційну комісію, до складу якої увійш­ли державні та партійні проводирі України: Петровський, Косіор, Постишев, Затонський, Любченко, Якір та Ін. Наприкінці 1936 р. Президія ЦВК УСРР прийняла проект Конституції, запропонова­ний'конституційною комісією, за основу. Після всенародного «обго-ВТїрення» він був переданий на розгляд Надзвичайного XIV з'їзду Рад УСРР, який відкрився 25 січня І937 р., ЗО січня з'їзд Рад поста­новив: «Проект Конституції (Основного Закону) Української Радян­ської Соціалістичної Республіки в редакції, поданій. Редакційною Комісією З'їзду, затвердити». Одночасно з'їзд дав доручення ЦВК

¹ Див.: Волкогонов Д. Л. Триумф й трагедия: политический портрет Й. В. Сталина. М, 1989. Кн. 1. Ч. 2. С. 198.

відповідно до нової Конституції УРСР розробити й затвердити по-ложеТгнїг-про-виборй, а також визначити строк виборів до Верхов­ної Ради республіки¹.

Конституція УРСР 1937 р. майже повністю відбивала союзну Конституцію, відтворювала її принципи, копіювала основні поло­ження. Обидві Конституції мали демагогічний характер і були ніби­то поза часом і простором. Численні положення Конституції УРСР, як і Конституції СРСР, рсб^ливсГпро права людини, насправді не діяли. Вони мирно співіснували з репресивною машиною, масовими арештами, розстрілами. Основний Закон за формою був демокра­тичним, але повністю відірваним від реального життя.

Конституція УРСР 1937 р. складалася з 146 статей, об'єдна­них у'13 розділів.

Розділ 1, присвячений суспільному устрою, був побудований на соціалістичних засадах. Україна визначалась як «соціалістична держава робітників і селян», де політичну владу здійснюють Ради депутатів трудящих. Економічною основою УРСР визнавалися со­ціалістична система господарства і соціалістична власність на зна­ряддя та засоби виробництва, яка існувала у формі державної або кооперативно-колгоспної власності.

Особливе значення мав розділ 2, присвячений державному устрою. 3_гідно зі ст. .13 Конституції УРСР «добровільно об'єдналася з іншими рівноправними Радянськими Соціалістичними Респуб­ліками» в союзну_державу — СРСР. Конституція підкреслювала, що^еритор^я_УРС_Р не могла бути змінена без згоди республіки. Найважливішим було положення про те, що «Українська РСР збе­рігає за собою лраво виходу з Союзу Радянських Соціалістичних Т^еспу^йГїк». Проте, як свідчила практика, такі принципи об'єднан­ня, як добровільність та рівність, були лише декларацією, що не відповідала дійсності, а право виходу з СРСР — фікцією. Реально діючими були лише статті Конституції УРСР 1937 р., де йшлося щю те^що кожний громадянин України є громадянином СРСР і що «УРСР_здійснює державну владу сам ості йно»_тільки поза межами 5т. Н Конституції СРСР, де визначені права, і компетенція вищих органів влади й управління СРСР.

У наступних розділах Конституції йшлося про структуру, по­рядок утворення, компетенцію та основні форми діяльності цент­ральних і місцевих органів державної влади і державного управ­ління.

ищим Органом державної влади. УРСР ставала яка обиралася громадянами України строком на чртири рдки.

¹ С8 УССР. 1937. № ЗО. Ст. 121.

Віднині це був єдиний законодавчий орган УРСР. Інші органи тако­го права вже не мали, як це було раніше. Відповідно до Конституції Верховна Рада УРСР обирала Президію — колегіальний, постійно діючий орган.

Нова система Рад зовні набувала ознак парламентської систе­ми, але насправді Ради не були самостійною владою в традиційній формі і не мали змоги нею стати, оскільки реальну владу акумулю­вав партійний апарат, що перетворювався у керівний орган тота­літарної держави. Це було відбито у Конституції СРСР 1936 р. і Конституції УРСР 1937 р., які вперше включили положення про ко­муністичну партію як керівну установу всіх громадських і держав­них організацій.

До складу Раднаркому УРСР входили голова Раднаркому, йо­го заступники, голова державної планової комісії УРСР, уповнова­жений комітету заготівель СРСР, начальник управління у справах мистецтв, уповноважені загальносоюзних наркоматів і 14 наркомів УРСР, 10 з яких очолювали союзно-республіканські наркомати і тільки 4 — республіканські (освіти, місцевої промисловості, кому­нального господарства, соціального забезпечення). Така структура Раднаркому свідчила про дуже сильну централізацію державного управління.

Місцевими органами державної влади в областях, округах, районах, містах і селах України були Ради депутатів трудящих^ які «обиралися» населенням відповідних адміністративних одиниць строком на два роки.

Розділи 5 і 6 Конституції присвячувалися органам влади й управління Молдавської АРСР.

У розділі 10 Конституції закріплювалися основні права й обо-в^дзки_громадян УРСР. Вони мали право на працю, відпочинок, ма­теріальне забезпечення в старості, а також у разі хвороби і втрати драцеядатності, -право на освіту тощо.

У_ст_. 124 Конституції проголошувалася свобода слова, друку, зборів__і_мІтингів, вуличних походів і демонстрацій, тобто йшлося про. свободи,. які були просто неможливими в умовах тоталітарної сустеми^В той час, коли провадились езаконш „обшуки й арешти, здійсщовалися масові репресії, в Конституції урочисто проголошу-валася_недоторканність особи, житла тощо.

Конституція 1937 р. була побудована у такий спосіб, що сама її структура абсолютизувала державу. Серед 13-ти її розділів роз­діл про права та обов'язки громадян посідав лише десяте місце, до того ж мав декларативний характер. Всебічний розвиток особи в цій Конституції розглядався не як мета соціалістичного будівницт­ва, а як :І;Ісіб досягнення мети — побудови сталінської моделі соціа­лізму.

Не захищала Конституція УРСР і національні права українсь­кого народу. Розпочата ще з 20-х років українізація не просто при­пинилась, вона почала тепер розглядатися Москвою як прояв на­ціоналізму. Наслідками цього стали розгром української науки, культури, знищення українських провідних кадрів. Зазнали утис­ків і національні меншини. У квітні 1938 р. було видано постанову ЦК КП(б)У, згідно з якою створення в Україні навчальних закладів національних меншин визнавалось насадженням осередків буржу­азно-націоналістичного впливу. В наступному році були ліквідовані національні райони та національні сільські Ради.

Суттєвих змін зазнала виборча система. Конституція УРСР 1937 р. відмовилась від виборів, де робітничий клас мав переваги над селянством, а значна частина населення взагалі була позбавле­на виборчих прав, від виборів багатоступеневих та відкритих. Згід­но зі ст. 133 Конституції вибори до Рад депутатів трудящих усіх ступенів провадились на основі «загального, рівного і прямого ви­борчого права при таємному голосуванні». Як уже зазначалось, справжніх виборів у дійсності не проводилося, це була, лише шир­ма, яка прикривала тоталітарний режим,

На відміну від Конституції УСРР 1929 р., де не розглядалися питання, пов'язані з організацією та діяльністю судово-прокурор­ських органів, Конституція 1937 р. мала спеціальний розділ, при­свячений суду та прокуратурі. Тут визначався порядок утворення судово-прокурорських органів, проголошувались основні принципи їхньої діяльності. В Конституції багато говорилося про зміцнення соціалістичної законності, право обвинуваченого на захист, проце­суальні гарантії особи. Але практика була зовсім іншою. Виключ­ний порядок судочинства у справах про терористичні акти, діяль­ність особливої наради при НКВС СРСР, терор і репресії — все це було несумісним з принципами, проголошеними Конституцією УРСР 1937 р.