
- •Розділ перший Суспільно-політичний лад і право України після перемоги Лютневої демократичної революції (лютий — жовтень 1917 р.)
- •§ 1. Перемога Лютневої революції. Крах самодержавства і початок створення в Україні нових політичних структур
- •§ 2. Тимчасовий уряд та його органи в Україні
- •§ 3. Законодавство Тимчасового уряду
- •§ 4. Боротьба за національно-державне відродження України. Утворення Центральної Ради
- •Розділ другий Українська національна державність (листопад 1917—1920 рр.)
- •§ 1. «Перша» Українська Народна Республіка: державний лад і право (період Центральної Ради)
- •§ 2. Українська держава (період гетьманства)
- •§ 3. «Друга» Українська Народна Республіка (період Директорії)
- •1 Симон Петлюра. Вибрані твори і документи. К., 1994. С. 166.
- •§ 4. Західно-Українська Народна Республіка
- •§ 1. Державне будівництво на основі рішень і та II Всеукраїнських з'їздів Рад
- •§ 2. Радянське державне будівництво в Україні в умовах громадянської війни та воєнної інтервенції (весна 1918 — кінець 1920 рр.)
- •§ 3. Розвиток федеративних зв'язків усрр з рсфрр та іншими радянськими республіками
- •2 Су усср. 1919. № 9. Ст. 115.
- •§ 4. Будівництво радянських збройних сил
- •§ 5. Органи управління народним господарством
- •§ 6. Органи захисту більшовицького радянського режиму
- •3 Див.: Михайленко п. Її., Кондратьєв я ю. Історія міліції України, у документах і "матеріалах. Т. 1. С. 108, 112, 113, 115, 118.
- •§ 7. Становлення радянського права
- •§ 1. Становище України на початку 20-х років. Нова економічна політика та її законодавче оформлення
- •1 Див.: Історія Української рср. Т. 6. С. 166.
- •§ 3. Україна й утворення Союзу рср
- •1 Див.: Чехович в. А. Проблеми національно-державного будівництва України в роки непу. X., 1995. С. 5.
- •§ 4. Перебудова державного апарату усрр у зв'язку з утворенням срср
- •1 Див.: зу усрр. 1924. № 45. Ст. 276. 222
- •1 Див.: зу усрр. 1924. № 45. Ст. 277.
- •§ 6. Основні риси права
- •2 Су усср. 1922. № 26. Ст. 388. 250
- •3 Див: Історія держави і права Української рср: у 2 т. К,, 1967. Т. 1 с 530. 252
- •1 Сз ссср, 1927. ,№ 12. Ст. 122.
- •5 Су усср. 1922. № 41. Ст. 598.
- •5 Су усср. 1922. № 41. Ст. 598.
- •1 Су усср. 1922. № 49. Ст. 729. 264
- •§ 1. Зміни в суспільно-економічному та політичному ладі
- •§ 2. Зміни в державному ладі України в першій половині 30-х років. Подальший процес формування адміністративно-командної системи
- •1 Сз усср, 1930, № зо. Ст. 269.
- •1 Сз ссср. 1933. № 40. Ст. 239.
- •§3. Конституція урср 1937 р.
- •§ 4. Перебудова державних органів урср на основі Конституції 1937 р.
- •§5. Державність Західної України її 20—30-х роках. Приєднання західноукраїнських земель до складу урср
- •§ 6. Основні риси права
- •1 Сз усср. 1931. № 6. Ст. 51.
- •1 Сз усср. 1932. № 31—32. Ст. 108,
- •2 Сп ссср. 1939. № 1. Ст. 1. 306
- •1 Сз ссср. 1935. № 11. Ст. 82.
- •1 Політологічний енциклопедичний словник / Відповід. Ред. Ю с. Шемшученко, в. Д. Бабкін- к., 1997. С. 353.
- •2 Табачник д в. Феномен тоталітарно-репресивного суспільства в Україні (кінець
- •§ 1. Перебудова державного механізму на початку війни
- •§ 2. Спроби відновлення української національної державності
- •§ 3. Окупаційний режим загарбників
- •§ 4. Рух опору проти загарбників
- •§ 5. Відновлення радянської влади в Україні
- •§ 6. Політичні організації націоналістичних сил на завершальному етапі війни
- •§ 7. Основні риси права
- •§ 1. Соціальпо-економічний лад
- •§ 2. Державний лад
- •§ 3. Основні риси права
- •§ 1. Десталінізація
- •§ 2. Суспільно-політичний лад
- •§ 3. Україна у складі Союзу рср
- •§ 4. Державний лад
- •§ 5. Основні риси права
- •§ 1. Авторитарна командно-адміністративна система управління та її негативний вплив на суспільно-політичне життя
- •§ 2. Правовий статус урср як союзної республіки
- •§ 3. Державний апарат
- •§ 4. Основні риси права
- •§ 1. Соціально-економічна і політична ситуація
- •§ 2. Реформа державного апарату
- •3. Зміни в законодавстві
- •§ 4. Зміни в статусі урср як союзної республіки
- •§ 1. Утворення української національної державності (1991—1995 рр.)
- •§ 2. Розроблення і прийняття нової Конституції України 1996 р.
§ 3. Україна й утворення Союзу рср
Договірні відносини між УСРР та РСФРР в 1921—1922 рр.
Незалежні радянські республіки, хоча формально і мали статус «самостійних» держав, були тісно пов'язані між собою, причому роль центру відігравала Російська Федерація, навколо якої гуртувалися всі інші республіки. Прагнення республік до об'єднання зумовлювалося еконо-зв'язками між республіками, що складалися протягом тривалого часу, однаковою політичною структурою, а також активною об'єднавчою політикою безмежно зацентралізованої правлячої більшовицької партії, в структурі якої керівні комітети партії у національних республіках, хоч і називалися центральними, як, наприклад, ЦК КП(б)У, насправді користувалися не більшими правами, ніж обласні або губернські парткоми в РСФРР, і тому змушені були підкорятися рішенням ЦК РКП(б). Республіки формально вважали ці зв'язки федеративними.
Формування радянської федерації відбувалося на основі підписаних наприкінці 1920 р. — на початку 1921 р. союзних договорів міме РСФРР та іншими республіками. Так, 28 грудня 1920 р. представники РСФРР Ленін і ЧичерІн та представник УСРР Раковсь-кий підписали в Москві договір про воєнний І господарський союз між Російською Федерацією і Україною. У ньому наголошувалося, що обидві республіки визнають «незалежність і суверенність» кожної зі сторін і укладають цей договір, усвідомлюючи необхідність «згуртувати свої сили з метою оборони, а також в інтересах їхнього господарського будівництва». Для практичного здійснення цих завдань об'єднувалися сім наркоматів обох республік: військових і морських справ, ВРНГ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів сполучення, пошт і телеграфів. За договором об'єднані наркомати входили до складу Раднаркому РСФРР. Останній мав у Раднаркомі УСРР своїх «уповноважених». Керівництво об'єднаними наркоматами здійснювалося через Всеросійські з'їзди Рад і ВЦВК, до складу яких включалися представники УСРР. У лютому 1921 р. договір ратифіковано V Всеукраїнським з'їздом Рад.
Постановою Раднаркому УСРР від 25 січня 1921 р. «Про уповноважених РСФРР при Раднаркомі УСРР»1 встановлювалося, що призначувані наркоматами РСФРР уповноважені при Раднаркомі
І Див.: ЗУ УСРР. 1921. № 1. Ст. 25. 212
УСРР затверджуються ВУЦВК і входять до складу Раднаркому УСРР на правах народних комісарів. У своїй діяльності вони керуються законоположеннями обох республік і відповідальні перед відповідними народними комісаріатами РСФРР і перед органами Центральної радянської влади УСРР. Права й обов'язки уповноважених визначалися окремими положеннями, виданими і затвердженими урядами РСФРР і УСРР протягом 1921 р.
Договірні зв'язки з самого початку мали передумови нерівноправності республік. Надання державним органам РСФРР загаль-нофедеративних функцій управління ставило РСФРР у привілейоване становище порівняно з УСРР. Апаратні структури РСФРР мали змогу ігнорувати рішення державних органів України і серйозно послаблювати суверенітет УСРР. Як наслідок, незалежність УСРР була ефемерною, а існуюча договірна федерація — формальною1.
Подальше зростання централізації управління призводило до посилення керівної ролі органів РСФРР у вирішенні навіть суто українських питань. Важливе значення у цьому мало об'єднання господарської діяльності РСФРР та УСРР.
Відповідно до Положення про Держплан при Раді Праці й Оборони РСФРР від 8 червня 1922 р. на нього покладалося розроблення єдиного державного плану, який «поширюється як на всю РСФРР, так і на союзні радянські республіки», У такий спосіб Держплан перетворювався в загальнофедеративний орган.
Поступово у державних органах РСФРР зосереджується управління найважливішими галузями української промисловості. В рішеннях IX Всеросійського з'їзду Рад та IV Всеросійського з'їзду раднаргоспів була розроблена єдина система управління промисловістю всієї договірної федерації. Промисловість поділялася на за-гальнофедеративну і місцеву. ВРНГ РСФРР у цій системі безпосередньо керував загальнофедеративною промисловістю усіх республік. Раднаргоспи республік ставали обласними органами ВРНГ. На цій основі центральне управління кам'яновугільної промисловості Донбасу підпорядковувалося безпосередньо Головному паливному комітету РСФРР. Діючі в Україні великі трести («Укрметал», «Пів-денсталь», «Сільмаштрест» та ін.) також підпорядковувалися відповідним органам державного управління РСФРР. Здійснювалася також централізація управління шляхами сполучення, зв'язком, торговельним флотом тощо. Такі самі процеси підпорядкування українських галузей виробництва органам РСФРР відбувалися в