54. Ембріогенез. Поняття про провізорні органи.

Гаструляція у людини здійснюється у дві фази. Перша фаза передує імплантації або йде в процесі її, тобто відбувається на 7-му добу, а друга фаза починається тільки на 14-15 добу. У період між цими фазами активно формуються позазародкові органи, що забезпечують необхідні умови для розвитку зародка. До них належать:

• жовтковий мішок - бере участь у живленні і диханні ембріона до 7–8-го тижня, а потім піддається зворотному розвитку;

• алантоїс - бере участь в утворенні плаценти та пупкового шнура. Має густу сітка кровоносних судин, завдяки яким здійснюється газообмін зародка з зв'язок з організмом матері;

• амніон - формує амніотичну оболонку, яка перетворюється на заповнену рідиною амніотичну порожнину. Головна функція полягає у виробленні амніотичної рідини. Вона створює необхідне для розвитку зародка водне середовище, забезпечує плід поживними речовинами, виконує захисну функцію, амортизуючи можливі струси та удари, а також попереджуючи потрапляння до плода шкідливих агентів;

• алантоїс (не досягає значного розвитку, але має значення у забезпеченні дихання і живлення зародка на перших етапах розвитку. На 2-му місяці ембріогенезу алантоїс редукується);

• пупковий канатик (забезпечує ембріон поживними речовинами та оксигеном, перешкоджає проникненню шкідливих агентів з плаценти до ембріона, виконуючи таким чином захисну функцію);

• хоріон (або ворсинкова оболонка, проникає в слизову оболонку матки і разом з нею утворює плаценту) ;

• плацента (орган, що утворюється під час вагітності й забезпечує зв’язок між організмом матері і плодом. Плацента виконує:

• трофічну,

• депонуючу,

• дихальну,

• екскреторну (для плода),

• ендокринну,

• захисну (включаючи імунний захист) функції.

55. Екологія як наука. Предмет, завдання, методи екологічних досліджень. Екологічні фактори.

Екологія відносно молода біологічна наука. Термін «екологія» вперше введений німецьким природо­дослідником Е. Геккелем у 1866 році для позначення загальної науки про від­носини організмів із навколишнім середовищем.

Отже, екологія — це наука про взаємозв'язки живих організмів та їхніх угруповань між собою та довкіллям, про структуру і функціонування надорганізмових систем.

Головним завданням екології є: встановлення закономірностей взаємо­зв'язків між організмами, їхніми угрупованнями та умовами довкілля; дослі­дження структури та функціонування угруповань організмів; розроблення ме­тодів визначення екологічного стану природних і штучних угруповань; спо­стереження за змінами в окремих екосистемах та біосфері в цілому, прогнозу­вання їхніх наслідків; створення бази даних та розроблення планування госпо­дарської і соціальної діяльності людини; застосування екологічних знань у справі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.

Предметом екології є різноманітність і структура зв'язків між організ­мами, їхніми угрупованнями та середовищем існування, а також склад і зако­номірність функціонування угруповань організмів: популяцій, біогеоценозів, біосфери в цілому.

В екології використовуються три основні групи методів: спостереження, експеримент і моделювання. Спостереженння передбачає невтручання в природний плин подій. Звичайно, на практиці певне втручання є необхідним, але вимушеним (кільцювання, мічення тощо). Одним із прикладів найбільш високоорганізованих польових досліджень є програми комплексного екологічного моніторингу. Експеримент передбачає свідоме втручання в природний хід процесу з метою з’ясування функції відгуку системи на той чи інший вплив. Досить поширеним є поділ експериментів на польові та лабораторні. Перші в переважній більшості випадків належать до практично неконтрольованих. В лабораторних умовах є змога контролювати ті чи інші параметри й фактори.

Екологічні фактори – це всі компоненти довкілля, що впливають на живі організми та їхні угрупування. Залежно від природи та особливостей дії екологічні фактори поділяють на абіотичні, біотичні та антропогенні.

Абіотичні фактори – це компоненти та властивості неживої природи, які прямо чи опосередковано впливають на організми (температура, вологість, світло, тиск, сніговий покрив, рух повітряних мас).

Біотичні фактори - у природному середовищі на кожен організм або групу організмів діють не тільки абіотичні чинники, але живі істоти, які є невід’ємною частиною середовища проживання і відносяться до категорії біотичних чинників.

Антропогенні фактори - це різні форми господарської діяльності людини, що змінюють стан середовища існування різних видів живих істот, в тому числі і людини ( технічні перетворення і руйнування природних систем, вичерпання природних ресурсів, глобальні кліматичні впливи).