Методичні рекомендації до проведення семінарських занять з курсу “Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки” (Ч. 1, 1918 - 1945 рр.)/Упорядники О.Ю. Комаренко, канд. іст. наук,доц. (загальна редакція,теми III -VII, бібліографічний аналіз до тем III - VII), В.М. Павленко, канд. іст. наук, доц. (передмова, теми І - II, бібліографічний аналіз до тем І - II). Затверджено Вченою Радою історичного факультету 22 травня 2003 року

Як відомо, семінарські заняття є однією зі складових частин підготовки студентів в системі вищої освіти, роль та значення яких постійно зростає. Пропоновані нижче методичні рекомендації стосуються семінарських занять, проведення яких передбачене програмою першої частини нормативного курсу “Новітня історія країн Західної Європи і Північної Америки” для студентів ІУ курсу денного відділення історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка в обсязі 36 аудиторних годин. Таким чином, хронологічно вони охоплюють період від часу завершення першої світової війни і до початку другої світової війни, оскільки безпосередня історія останньої повністю викладається в лекційному курсі.

Отже, автори методичних рекомендацій свідомо не ставили перед собою завдання охопити всі вузлові напрямки соціально-економічного, політичного і духовного розвитку провідних країн Заходу впродовж 1918 - 1945 рр. їх метою, в свою чергу, є, по-перше, поглиблене вивчення принципових проблем курсу, всі аспекти яких природно неможливо охопити на лекціях, і, по-друге, опрацювання тих тем, які з метою оптимізації лекційного курсу взагалі були свідомо цілком винесені для вивчення саме на практичні заняття.

Звичайно, необхідно відзначити, що в силу цілого ряду об’єктивних обставин, які не залежать ані від історичного факультету ані від університету, далеко не в усіх випадках вдалось запропонувати документальні матеріали, збірники документів, хрестоматії, монографії, посібники та наукові статті, які б в повному обсязі відтворювали найсучасніший стан наукових розробок проблем, які винесені на обговорення. Тут немає ніякої таємниці, оскільки цілком зрозуміло, що для наповнення бібліотек сучасними найкращими здобутками світової історіографії, в тому числі і з діаметрально протилежними, але обгрунтованими точками зору, рівно як і для перевидання цілої низки документів, матеріалів та мемуарів ще потрібен певний час.

На переконання упорядників, при підготовці до будь-якого з пропонованих семінарів, кожний студент перш за все мусить з’ясувати для себе основні глибинні параметри проблеми, яка виноситься на обговорення у вигдяді тої чи іншої теми і, відповідно, розділяється, в свою чергу, на окремі заняття. Як приклад, можна взяти Тему III “Італія в 1918 - 1939 рр.”, яка розрахована на 3 заняття. Адже вона вимагає не лише засвоєння фактичного матеріалу, охопленого нею, але й з’ясування, за яких історичних, економічних, політичних, духовних, внутрішніх та зовнішніх чинників та обставин єдиним політичним рухом, якіий згуртував, за великим рахунком, абсолютну більшість італійців став саме фашистський рух, очолюваний колишнім соціалістом Б. Муссоліні. Лише збагнувши всі закономірності та суперечності вказаного процесу, ми, в свою чергу зможемо на рівні вимог XXI віку кваліфіковано відповісти на питання, чи лише тільки негативне приніс італійський фашизм Італії та італійцям, або зараз історію вже не можна фарбувати лише чорно-білими смугами і вона може бути лише багатокольоровою. Ось чому одним з найважливіших завдань семінарських занять упорядники вважають формулювання студентами своїх власних поглядів на пропоновані проблеми та питання, які, звичайно, мусять бути обгрунтованими і бути результатом наполегливої самостійної праці.

Також слід підкреслити, що пропоновані до кожної з тем джерела та література аж ніяк не обмежують студента, а навпаки, стимулюють його до подальших пошуків. Упорядники пропонують лише основний каркас, в якого немає меж; для вдосконалення розширення. Звісна річ, під час підготовки до семінарів не слід забувати і лекційний матеріал, при чому не тільки з відповідного нормативного курсу, але й попередніх (в даному випадку - це нова історія, особливо її друга частина), рівно як і лекції зі споріднених проблем, зокрема, з історії міжнародних відносин. Також можна тільки заохочувати користування сучасною комп’ютерною мережею, що, однак, вимагає відповідного знання іноземних мов і, найголовніше, на данному етапі ще не зможе замінити “традиційну” підготовку до практичних занять. Проте користуватися Інтернет-версіями енциклопедичних, довідкових та бібліографічних видань не тільки можна, але й бажано. Низка електронних адрес, де можна знайти конкретні важливі документи з вивчаємих проблем, наведена в переліку джерел до відповідних тем.

Отже, саме таку принципову схему, на погляд упорядників, і можна запропонувати для підготовки семінарів із включених до обговорення тем.

Упорядники вважають за необхідне наголосити, що при вивченні рекомендованої літератури студенти перш за все мають ретельно опрацьовувати опубліковані документи, які включені до тематичних бібліографій даного посібника. Адже треба зрозуміти, що будь-яка наукова література, запропонована в цьому посібнику чи знайдена студентом самостійно, лише коментує документи і не зможе замінити самостійне опрацювання останніх. Стосовно пропонованої літератури важко виділити якісь преференції того чи іншого видання. Всі вони є носіями наукової інформації, хоча, звичайно, упорядники радили б перш за все намагатися ознайомлюватися з тими книгами та статтями, які вийшли порівняно нещодавно. З другого боку, це ні в якому разі не видкидає потреби опрацьовувати більш ранні видання, хоча їх об’єктивне сприйняття буде вимагати додаткової аналітичної роботи щодо переосмислення тих методологічних або концептуальних положень, які або застаріли, або не відповідають вимогам сьогодення. Проте, в будь-якому випадку, історіографічна цінність досліджень наших наукових попередників залишаються незмінною.

Насамкінець слід наголосити, що студент може бути професійно підготовленим до участі в семінарських заняттях виключно за умов опрацювання максимального кола джерел та літератури. Лише в цьому випадку він стає рівноправним колегою викладача, а їхнє спілкування під час семінарських занять відбувається в формі зацікавленого діалогу,

під час якого обидві сторони висококваліфіковано підготовлені, а студенти замість статистів перетворюються на співучасників процесу пізнання і формування власних поглядів на ключові проблеми вивчаємої дисципліни. В такому випадку та частина програма курсу, яка виноситься для опрацювання на семінарських заняттях, успішно засвоюється не тільки кількісно, а, головне, і якісно, що, в свою чергу, не зможе не відіграти своєї, вагомої позитивної ролі в успішному складанні іспиту з першого періоду новітньої історії країн Західної Європи та Північної Америки.

З іншого боку, треба також пам’ятати, що іспит - це не лотерея, а закономірний підсумок навчання студента з даної дисципліни впродовж всього семестру, складовою частиною якого була, є і буде плідна й результативна робота на практичних заняттях, і навпаки, як показує багаторічна практика, ті студенти, які недостатньо наполегливо і навіть просто погано готувалися до семінарських занять і відповідним чином на них працювали, потім, на жаль, мали серйозні труднощі під час складання іспиту, оскільки за два-три дні до іспиту рекомендовані джерела та літературу, знання яких вимагається відповідно до навчального плану і перевіряється під час іспиту продуктивно засвоїти навіть фізично просто неможливо.

Упорядники пропонованих методичних рекомендацій сподіваються, що це видання допоможе студентам успішно знайти вірні орієнтири при вивченні першого періоду новітньої історії країн Західної Європи та Північної Америки, надасть їм змогу отримати грунтовні знання з даної дисципліни, які відповідають вимогам Київського національного університету імені Тараса Шевченка і, найголовніше, які завжди будуть їм корисними в подальшій професійній діяльності.

Тема 1. Характеристика Версальської системи післявоєнних мирних договорів в Європі. (6 год.)

Заняття 1. Завершення І світової війни та позиції її основних учасників щодо умов миру. (2 год.)

1.Закінчення І світової війни. Комп’єнське перемир’я та його умови.

2.Дипломатична боротьба на Паризькій мирній конференції. Основні суперечності між державами-переможицями.

Заняття 2. Підготовка та підписання мирного договору з Німеччиною. (2 год.)

1.Утворення Ліги Націй, її статут та функції.

2.Характеристика основних положень Версальського мирного договору та їх оцінка.

Заняття 3. Мирні договори з союзниками Німеччини в І світовій війні. (2 год.)

1.Сен-Жерменський, Тріанонський, Нейїський та Севрський договори, їх основні положення та оцінка.

2.Українське питання в політиці великих держав наприкінці 1917-1920 рр.

Джерела:

Версальский мирний договор: Полный перевод с французского подлинника. - М., 1925.

Сен-Жерменский мирный договор. - М., 1926.

Трианонский мирный договор. - М., 1926.

Севрский мирный договор и акты, подписанные в Лозанне. - М., 1927.

Хрестоматия по новейшей истории: в 3-х т. / под ред. Б.Г.Гафурова. - Т.1. - М., 1960.

Исии К. Дипломатические комментарии. - М., 1924.

Ллойд-Джордж Д. Правда о мирных договорах: в 2-х т. - М., 1957.

Людендорф Е. Мои воспоминания о войне 1914-1918 гг.: в 2-хтт. - М., 1923- 1924.

Мир между войнами: Избранные документы по истории международных отношений 1910- 1940-х гг. - М., 1997.

Никольсон Г. Как делался мир в 1919 г. - М., 1945.

Пономарев М.В., Смирнова С.Ю. Новая и новейшая история стран Европы и Америки: Практическое пособие: в 3 ч. - Ч. 2. - М., 2000.

League of Nations Treaty // www.ku.edu/carrie/docs/texts/leagnat.html

President Woodrow Wilson’s Fourteen Points, 8 January, 1918// www.lib.bvu.edu/ ~rdh/wwi/1918/14points. html

Література

Грант Н. Конфликты XX века. - М., 1995.

Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 р. до наших днів,- К., 1995.

Европа между миром и войной: 1918-1939 гг.-М., 1992.

Европейские государства и США в международных отношениях первой половины XX в.-Л., 1983.

Киссинджер Г. Дипломатия. - М., 1997.

Мир в первой половине XX века: 1918-1945.-М., 1994.

Нагаєвський І. Історія української держави XX ст. - К., 1993.

Новак К.Ф. Версаль. - М.-Л., 1930.

Первая мировая война: Пролог XX века. - М., 1998.

Рахманов Ю.Н. Проблемы европейской безопасности: исторический опыт ее решения: 1917-1977.-М, 1979.

Рощин А.А. Послевоенное урегулирование в Европе. - М., 1984.

Экономические последствия Версальского договора. - М.-Л., 1924.

Основне завдання для всієї запропонованої теми - на конкретному документальному матеріалі збагнути всю нестійкість і історично негативні наслідки Версальської системи післявоєнного устрою Європи та Ліги Націй для подальшого світового історичного розвитку, які цілком закономірно через 20 років призвели людство до II світової війни. Маючи на меті надати глибинну характеристику Версальської системи в Європі, слід перш за все уважно вивчити відповідні матеріали і рішення Паризької мирної конференції, зокрема Версальський, Сен-Жерменський, Тріанонський, Неїський, Севрський мирні договори та Статут Ліги Націй. При цьому слід звернути не меньшу увагу на розбіжності в поглядах та підходах держав-переможиць на умови підсумкових договорів з переможеними Німеччиною та її союзниками, пояснити об’єктивний характер походження цих розбіжностей, які виявилися ще в ході військових дій серед тодішніх союзників по Антанті. В цьому плані студентам допоможуть пропоновані спогади активних учасників переділу світу по завершенні І світової

війни. Спеціального розгляду потребує історія заснування Ліги Націй - першої в своєму роді універсальної міжнародної організації, створеної з метою унеможливлювання воєн та гарантії мирного розвитку усіх країн світу. Вивчаючи та аналізуючи статті Статуту Ліги Націй, вкрай важливо переконатися в тому, що, попри всі свої плюси, навіть на рівні установчих документів права та прерогативи новоутвореної Ліги були здебільшого декларативними, тоді як реально застосувати їх на практиці нерідко було просто неможливо.