Основні положення
Існують різні підходи до класифікації учасників міжміських і міжнародних перевезень (рис. 1.1).
Рис. 1.1 - Підходи до класифікації учасників міських і міжнародних перевезень
Відносини, що виникають в процесі перевезення, регулюються Цивільним кодексом України (ЦКУ) і Господарським кодексом України (ГКУ). Перевезення пасажирів і багажу регулюється ЦКУ.
Взаємовідносини між автотранспортними організаціями і замовниками регулюються основними діючими нормативними актами і відображаються в договорах на перевезення вантажу, що укладаються між автотранспортними організаціями і замовниками. Доведення вантажу від постачальника до споживача здійснюється на підставі договору на постачання. В договорі на постачання вантажу відзначаються обов'язки сторін (вантажовідправника і вантажоодержувача) їх відповідальність, вид транспорту, витрати і ризики.
При складанні договору на постачання вантажу враховуються загальні правила постачання вантажів - ІНКОТЕРМС-2000. Метою ІНКОТЕРМС є забезпечення комплекту міжнародних правил по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів у області зовнішньої торгівлі.
Для перевезення вантажів автомобільним транспортом застосовуються наступні умови поставки:
ЕХW - франко-завод (… назва місця);
FCA - франко-перевізник (… назва місця);
CPT - перевезення сплачене (… назва місця);
CIP - перевезення і страхування сплачені (… назва місця);
DAF - постачання до митниці (… назва місця);
DDU - постачання без сплати мита (… назва місця);
DDP - постачання зі сплатою мита (… назва місця).
За договором перевезення вантажів організація (перевізник) зобов'язується доставити увірений їй відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженому на отримання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов'язується внести за перевезення встановлену платню.
Загальні правила укладення договорів перевезення вантажу регулюються розділом 64 ЦКУ [Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №436- IV]. Господарські договори полягають за правилами, передбаченими ЦКУ [Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №436- IV]. Договір на перевезення вантажу полягає у письмовій формі. Договір також вважатиметься заключним у письмовій формі, якщо воля сторін буде виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку [ст. 207 ЦКУ від 16.01.2003 №436- IV]. Договір вважається заключеним, якщо досягнуто згоди за всіма його істотними умовами. При укладенні господарських договорів у обов'язковому порядку необхідно погоджувати предмет, ціну і термін дії договору. У додатку до договору перевезення вантажів слід вказати:
- термін дії договору;
- об'єми перевезень;
- умови перевезень (режим роботи по видачі і ухваленню вантажу, забезпечення збереження вантажу, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт);
- вартість перевезень;
- порядок розрахунків;
- порядок визначення раціональних маршрутів;
- обов'язки сторін;
- відповідальність сторін;
- реквізити сторін.
Договір можна розділити по категоріях:
1. За часом тривалості дії:
а) довгострокові;
б) одноразові.
2. По можливості зміни умов договору:
а) типовий;
б) зразковий.
При укладенні довгострокового договору, що припускає періодичні перевезення, як додатки до договору можуть залучатися:
- план перевезень вантажів автомобільним транспортом, в якому указується розбиття вантажопотоку по кварталах року;
- план роботи на рік.
Договір на перевезення складається з наступних пунктів:
І. Загальні положення
ІІ. Предмет договору
ІІІ. Обов’язки сторін
IV. Відповідальність сторін
Договір на перевезення вантажів передбачає відповідальність і права сторін (учасників) перевезення, зокрема перевізника і замовника, за неподання перевізних засобів, не пред'явлення до перевезення вантажу і за інші порушення обов'язків, що витікають з договору. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийому вантажу до перевезення, а припиняється - з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував прибулий вантаж у встановлений термін або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення відбулося не з його вини. При цьому розмір штрафів, що стягаються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається згідно закону (ч. 3 ст. 313 [Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №436- IV]).
V. Врегулювання спорів
VІ. Реквізити сторін
Додатки до договору (Додаток А).