7.2.2.4Оцінка трудоемності переговорів
Для оцінки трудомісткості переговорів використовувалася модель, яка показана Рис. 7 .39
Структура цілком|сповна| адекватно відображає|відбиває| використаний менеджером спосіб оцінки трудомісткості.
При зборі|збиранні| даних для всіх кластерів всіх допоміжних ієрархій використовувалася процедура парних порівнянь і дискретна якісна шкала з|із| кількістю градацій 5-9 (залежно від кількості вузлів в кластері).
Рис. 7.39 – Трудоемкость проведения переговоров (иерархия)
Процедури узгодження не проводилися. Одержані|отримані| відомості про неузгодженість (суперечності) даних використовувалися для визначення їх «ступеня|міри| розмитості». Тобто дані, нібито піддаються випадковим відхиленням від заданих значень під дією деяких неврахованих «зовнішніх обставин». Дія «випадкового зовнішнього середовища|середи|» далі було промодельовано| і враховано.
Для цієї моделі були одержані|отримані| наступні|такі| результати (див. Рис. 7 .41).
Оцінки трудомісткості переговорів доцільно використовувати для визначення тимчасових обмежень для кожної з планованих|планерувати| зустрічей.
Рис. 7.40 – Відносна значущість факторів, що впливають на трудоємність переговорів
Рис. 7.41 – Відносні оцінки трудоємності переговорів
Оцінки трудомісткості переговорів побудовані|споруджені| так, що в них не закладені обмеження на послідовність проведення переговорів, вони не пов'язані безпосередньо|прямо| із значущістю переговорів. Значущі переговори можуть завершитися швидко, а малозначні переговори деколи|почасти| «тягнуться вічно». Для кожної із зустрічей, незалежно від характеру|вдачі|, «протоколом» передбачена мінімальна (вітання, короткий діалог) і максимальна тривалість. Тому одержані|отримані| оцінки трудомісткості доцільно використовувати для збільшення «протокольних» обмежень часу вже після того, як збудована послідовність переговорів.
7.2.2.5Оцінка «надійності» переговорів
Для оцінки надійності переговорів використовувалася основна модель (див. Рис. 7 .42) і дві допоміжні моделі, сполучена|з'єднана| з|із| кластерами основної моделі.
Процедури узгодження не проводилися. Одержані|отримані| відомості про неузгодженість (суперечності) даних використовувалися для визначення їх «ступеня|міри| розмитості». Тобто дані, нібито піддаються випадковим відхиленням від заданих значень під дією деяких неврахованих «зовнішніх обставин». Дія «випадкового зовнішнього середовища|середи|» далі було промодельовано| і враховано.
Були одержані|отримані| наступні|такі| результати (див. Рис. 7 .44).
Оцінки надійності доцільно використовувати для установки черговості переговорів. Оцінки надійності переговорів побудовані|споруджені| так, що переговори з|із| найменшими шансами на успішний результат|вихід| мають найменші пріоритети в рейтингу. Тому ці оцінки треба врахувати при плануванні|планеруванні| черговості переговорів і, зокрема, для визначення, які із|із| зустрічей варто відкласти. Якщо такий облік|урахування| не провести|виробити,справити|, то графік роботи може сильно порушитися. Наприклад, результат однієї зустрічі може вплинути на характер|вдачу| проведення подальших|наступних| зустрічей. Величина часу, виділеного для кожної із зустрічей з|із| клієнтами, не залежить явним чином від надійності зустрічей.
Рис. 7.42 – Надежность переговоров (иерархия)
Рис. 7.43 – Відносна важливість урахування факторів надійності
Рис. 7.44 – Відносні оцінки надійності переговорів