Лекція 1. Тема 8. Суб’єкти ринкової економіки і підприємництва.

1. Підприємництво, його суть, мета і функції.

2. Підприємець, його морально-етичний статус.

Література

1. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва : Підручник. – К.: Вища школа, 2003,стор. Розділ 13, стор.360-395.

2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред.. В.Д.Базилевича. – К.: Знання-прес, 2004, глава 10, стор. 253-265.

3. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки. – Навч. Посібник , Тернопіль, Астон, 1998, стор. Глава 12, стор.125-137.

4. Мочерний С.В. Основи економічних знань : Підручник. – К.: ВЦ „ Академія”, 2000. – тема 12, стор.133-139.

5. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. Посібник – К.: Знання-Прес, 2002, тема 11, стор. 307-313.

6. Основи економічної теорії / Посібник для вузів / За ред. В.О. Рибалкіна та ін. – К.: ВЦ „ Академія”, 2003, стор.170-187.

7. Основи економічної теорії : Підручник . За ред. А.А.Чухна. – К.: Вища школа, 2001, розділ 9, стор.236-245.

-1-

Поняття «підприємництво» уперше ввів у науковий обіг англійський вчений Р.Кантильон. Він розглядав його як особливу економічну функцію, важливою рисою якої є ризик. Підприємець, на його думку, вміє передбачати, прагне отримати дохід, але водночас готовий до втрат.

Французький економіст Ж.Б.Сей стверджував, що підприємець діє за власний рахунок і на власний ризик із метою отримання вигоди, володіє при цьому знаннями і досвідом, комбінує фактори виробництва тощо.

Класики політичної економії Ф.Кене, Ж.Тюрго, А.Сміт розглядали підприємця як власника, пов’язували підприємницьку діяльність, насамперед, із власним інтересом підприємця( особистим збагаченням), у процесі реалізації якого підприємці сприяють найефективнішому задоволенню потреб суспільства. З цією метою підприємець планує та організує виробництво, розподіляє отримані доходи тощо.

Інший англійський економіст Д.Рікардо розглядав підприємця як звичайного капіталіста. Аналогічно оцінював роль підприємця К.Маркс. Водночас він виділяв відмінності між власником і підприємцем.

Якісно нову оцінку підприємництва дав наприкінці ХІХ ст. англійський економіст А.Маршалл. Це виявляється у тому, що він виділив організацію виробництва, а згодом підприємницьку діяльність до такої організації, як четвертий окремий фактор виробництва ( поряд із працею, землею і капіталом). Водночас він, а також представники маржиналізму ( Л.Вальрас, К.Менгер, Ф Візер) характеризували підприємця як менеджера. Повніша характеристика підприємництва дається у працях американського економіста Й.Шумпетера та англійського вченого Ф.Хайека.

Підприємництво – самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, наданню послуг і заняттю торгівлею з метою одержання прибутку.

Об’єкти підприємницької діяльності :

• виробництво певних матеріальних благ;

• надання послуг виробничого і невиробничого характеру;

• реалізація виробленої продукції;

• фінансово-кредитні, біржові, страхові операції;

• Операції з нерухомим майном;

• Інші, не заборонені законом види діяльності.

Суб’єкти підприємницької діяльності :

• держава;

• об’єднання виробників;

• окремі особи.

Функції підприємництва :

Інноваційна – сприяння матеріалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних розробок, проектів у процесі ринкових перетворень.

Ресурсна – мобілізація капіталу ( фінансів), трудових, матеріальних, інформаційних та інтелектуальних ресурсів.

Організаційна – поєднання передових методів організації праці та виробництва із сучасною структурою управління й контролю господарської діяльності підприємств і фірм.

Розвиток підприємництва завжди відбувається у середовищі функціонування певної соціально-економічної системи. Саме тому для його безпосереднього відтворення необхідні певні умови.