3.Характеристика роз-х, транспортних, товаросупрводжувальних, страхових, сертифікатних, дозвільних та митних документів.

Транспортні документи виписуються вантажоперевізником як свідчення того, що товар прийнятий ним до перевезення. Транспортними документамиє: при перевезенні залізницею – залізнична накаладна та її дублікат;при перевезенях повітряним транспортом – авіанакладна;при перевезенях дорожнім автотранспортом – автодорожна накладна; при морських – коносамент.

Страхові документи виписуються при відвантаженні товару на умовах СІФ або СІП. До страхових документів належать страхові поліси та страхові сертифікати. Ці докумети видаються страховими компаніями і свідчать про наявність договору про страхування. Імпортери я к правило страхують товари на свою користь або користь інших осіб, які отримують вантаж. Договір страхування вважається укладеним з моменту, коли прийняття страхування підтверджено страховою компанією у письмовому вигляді. Страхові документи не повинні бути датовані пізніше дати відвантаження.

До митних документів відносять такі документи: митна декларація, товарно-транспортний документ, зовіншньоекономічний договір, рахунок або інший документ, який визначає вартість товару.

4.Особливості використання в міжнародній сфері осеновних форм розрахунків.

Форми розрахунків – це врегульовані законодавством країн-учасниць способи виконання грошових зобов’ язань за зовнішньоторговельним контрактом. При цьому порядок здійснення форм м/н розрахунків також регулюється м/н документами, які розробляються спеціально створеними організаціями – МТП. Форми м/н розрахунків умовно поділяються на документарні (акредитиви, інкасо) і недокументарні (платіж на відкритий рахунок, авансові платежі, банківський переказ, векселі та чеки). Документарні форми розрахнків широко використовуються в українській зовніньоторгівельній практиці. Зокрема, документарні акредитиви за імпортними операціями використовуються в розрахунках з партнерами із Західної Європи, Північної Америки, Японії, тобто з розвиненими країнами, які враховують підвищений ризик країни – України – і низьку платоспроможність українських імпортерів. При експртних операціях укр.під-ва і банки використовують акредитиви в розрах.з країнами третього світу , платоспроможність яких оцінюється низько. Водночас багато українських під-в успішно використовують недокументарні форми розрахунків.

Кожна форма містить певну частку ризику для експортера або імпортера і залежить від багатьох чинниікв:від виду товару, ступеня взаємної довіри контрагентів, наявності кредитної угоди, рівня попиту та пропозиції, надійності залучених банків. Тому кожний контрагент намагається наполягати на тій формі розрахунків, за якої він мав би найменший ризик. У країнах з розвиненою економікою перважають недокументарні форми розрахунків. Недокументарні форми розрахунків стають більш популярними через їх дешевизну та простоту.

м/н розрахунки мають певні особливості: 1)м/н розрахунки регулюються нек тільки внутрішнім законодавством, а ще і міжнародними законами, банківськими правилами і звичаями; 2)м/н розрахунки здійснюються в різних валютах. Тому з одного боку на їх ефективність впливає динаміка валютнихх курсів. З іншого нормальне функціонування м/н товарно0грошових відносин досягається лише за умови вільного обміну національної валюти на валюти інших країн.3)в країнах з частково конвертованою валютою держава використовує відповідні валютні обмеження, які безпосередньо впливають на валютні розрахунки. Валютні обмеженя – це законодавча або адміністративна заборона, лімітування і регламентація операцій резидентві і неризидентів з валютою та іншими валютними цінностями. Основними причинами валютних обмежень є нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, розбіжності в платіжних балансах.