6. Коефіцієнт природного приросту населення

К_пр.пр. = [DЧ_пр./ (Ч_сер. * n)] * 1000, (8)

де DЧ_пр. = (Ч_нар. – Ч_пом.) (9)

або К_пр.пр. = К_нар. – К_см., (10)

де К_пр.пр. - коефіцієнт природного приросту населення;

DЧ_пр. – природний приріст населення.

7. Коефіцієнт загального приросту

К_заг.пр. = К_{мех. пр.} + К_пр.пр., (11)

де К_заг.пр. – коефіцієнт загального приросту населення.

8. Середній темп росту і приросту населення

(12)

де Т_р – середній темп росту населення;

Ч_п , Ч_к – чисельність населення відповідно на початок і кінець періоду n.

(13)

де Т_пр – середній темп приросту населення.

У міжнародній практиці режим відтворення населення також оцінюється за допомогою брутто – і нетто – коефіцієнтів відтворення та показника середньої тривалості життя.

Брутто – коефіцієнт відтворення (або загальний чи валовий коефіцієнт) показує середню кількість дівчат, яку народила б одна жінка, що прожила до кінця репродуктивного періоду, за збереження продовж її життя сучасних умов народжуваності у кожному віці.

Коефіцієнт не враховує смертність дочок до досягнення ними віку матері, тому він не достатньо характеризує реальне заміщення материнської генерації дочірньою.

Нетто – коефіцієнт відтворення (або чистий коефіцієнт ) являє собою кількісне мірило заміщення материнської генерації дочірньою і показує середню кількість дівчат, які народжені жінкою за весь період плідності й які дожили до віку, в якому була жінка під час народження кожної з цих дівчат. Його обчислюють окремо для кожної статі, але на практиці частіше для жіночого населення. Нетто – коефіцієнт є центральним в системі показників відтворення населення

3. Демографічний розвиток України (срс)

Здійснити аналіз демографічного стану населення за період 1995-2012 рр., визначивши основні показники відтворення, природного та механічного руху. Результати занести в таблицю.

4. Головні тенденції сучасних демографічних змін в країні, їх причини і вплив на функціонування ринку праці.

До основних демографічних змін можна віднести:

1.Значне зменшення народжуваності населення. З 60-х років минулого століття народжуваність в Україні не забезпечує навіть простого відтворення поколінь. Нині в середньому 10 жінок народжують лише 13 дітей, тоді як для

простого відтворення потрібно 21 – 22.

Однією з важливих рис сучасної демографічної ситуації в Україні слід вважати значне зменшення коефіцієнта народжуваності в міських населених пунктах і меншою мірою в сільських, і збільшення додатної різниці між рівнем народжуваності в селах та містах.

Причини зменшення народжуваності: подальше зниження життєвого рівня широких верств населення; погіршення медичного обслуговування; погіршення стану дитячого дошкільного та шкільного виховання; зростання безробіття.

2. Зростання смертності населення працездатного віку. За останні десять років смертність населення працездатного віку збільшилась на 40 – 50 %, а у найбільш продуктивній віковій групі (25 – 40 років) – навіть на 60 %.

Структура смертності населення України за причинами смерті практично не відрізняється від такої в економічно розвинутих країнах: хвороби системи кровообігу та новоутворення, нещасні випадки, отруєння і травми. Але вікові рівні смерті від цих причин в Україні скорочені на 2 – 3 роки.

Причини зростання смертності: глибокий економічний занепад; різкий спад життєвого рівня (низька якість харчування); погіршення екологічного середовища; невизначеність майбутнього.

3. Формування від’ємного сальдо зовнішньої міграції переважно за рахунок від’їзду людей віком 25 – 40 років.

Серед мігрантів переважають люди працездатного віку ( майже 62 %), що також сприяє погіршенню вікового складу населення.

4.Демографічне постаріння населення. Сучасне відтворення населення характеризується суттєвими віковими змінами: частка молодших вікових груп неухильно скорочується, а частка старших збільшується. Цей феномен й називають демографічним постарінням. Його головною причиною є зниження народжуваності.

Про постаріння населення в Україні свідчать такі показники: в 1970 р. частка населення старше працездатного віку становила 17,7 %, а через 30 років – 22,9 %; частка пенсіонерів за цей період зросла з 18,8 % до 28,3 %. За умови незмінності пенсійного віку ще через 30 років частка населення старше працездатного віку становитиме 30,0 %, а пенсіонерів - 32,1 %. Відповідними темпами зростає і демографічне навантаження на населення працездатного віку: з 318 осіб пенсійного віку в розрахунку на 1000 осіб працездатного віку у 1970 р. до 411 осіб у 2000 р. За прогнозом цей показник у 2030 р. становитиме 561. Нині демографічне навантаження в Україні на одного платника внесків є втричі гіршим ніж у США.

За часткою пенсіонерів у загальній чисельності населення Україна є лідером в СНД. Головна причина зростання числа пенсіонерів – існування пільгових умов виходу на пенсію майже для двадцяти категорій працівників, а також за вислугу років.

5.Скорочення тривалості життя.

Вивчити динаміку тривалості життя за період 1995-2012 рр. Пояснити результати, зробити висновки.