5.5. Поняття та істотні умови кредитного договору

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За своєю юридичною природою, на відміну від договору позики, кредитний договір є консенсуальним (вступає в силу з моменту досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов), двостороннім (на банк (фінансову установу) покладається обов’язок надати грошові кошти позичальникові, а на позичальника - повернути кредит та сплатити проценти) та завжди відплатним (плата за кредит виражається у процентах, які встановлюються в договорі).

Істотними умовами кредитного договору є умови про: предмет кредиту, строк повернення кредиту, проценти за кредит, вартість інших банківських послуг, майнову відповідальність сторін за порушення договору, порядок його розірвання та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит).

Суб’єкти підприємницької діяльності можуть отримати такі види кредитів: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний; а фізичні особи - споживчий кредит.

Крім того, залежно від тривалості й мети, кредити прийнято поділяти на короткострокові (до одного року) і довгострокові (понад один рік).

Строк кредитного договору встановлюється за домовленістю сторін. За згодою кредитодавця кредит може бути достроково повернений.

Розмір і порядок сплати процентів встановлюється банком і визначається в кредитному договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, що склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів. У разі зміни облікової ставки умови договору можуть переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди кредитодавця та позичальника. У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати процентів банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором.

5.6. Сторони кредитного договору, поняття фінансової установи та їх види

Сторони кредитного договору чітко визначені в законі і ними є кредитодавець і позичальник.

Кредитодавець - банк або інша фінансова установа (кредитні спілки), що мають ліцензію Національного банку України на всі або окремі банківські операції (надання кредиту), передбачені Законом України "Про банки та банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р.

Позичальником є фізична чи юридична особа, яка отримує грошові кошти для зайняття підприємницькою діяльністю або для задоволення побутових потреб.

Істотними умовами кредитного договору є умови про: предмет кредиту, строк повернення кредиту, проценти за кредит, вартість інших банківських послуг, майнову відповідальність сторін за порушення договору, порядок його розірвання та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Фінансова установа - будь-яка фізична чи юридична особа, яка провадить один чи декілька видів діяльності чи операцій для/або від імені клієнта, таких як:

1) прийняття від населення вкладів та інших коштів, які підлягають поверненню;

2) надання позик;

3) фінансовий лізинг;

4) послуги з переказу грошей або цінностей;

У тому числі приватними банками. Включаючи, зокрема, споживчий кредит, іпотечний кредит, факторинг з правом або без права регресу, та фінансування комерційних операцій (включаючи неустойки). Це не стосується угод про фінансовий лізинг щодо споживчих товарів. Це стосується фінансової діяльності як у формальному, так і у неформальному секторі, наприклад альтернативної діяльності щодо грошових переказів. Це не стосується будь-якої фізичної або юридичної особи, яка надає фінансовим установам можливість користуватися інформаційними чи іншими системами підтримки для переказу грошей.

5) випуск платіжних засобів і управління ними (наприклад кредитні і дебетні картки, чеки, дорожні чеки, грошові поштові перекази, тратти, електронні гроші);

6) фінансові гарантії або зобов'язання;

7) торгові операції з:

a) засобами грошового ринку (чеки, векселі, депозитні сертифікати, похідні від них тощо);

b) іноземною валютою;

c) обмінними інструментами, цінними паперами за банківськими відсотками та індексами;

d) переказними цінними паперами;

e) ф'ючерсна торгівля товарами;

8) участь у випуску цінних паперів і надання фінансових послуг, пов'язаних з їх випуском;

9) індивідуальне і колективне управління портфелем цінних паперів;

10) зберігання та адміністрування готівки або ліквідних цінних паперів від імені інших осіб;

11) інші види інвестування, адміністрування або управління фондами, грошима чи коштами від імені інших осіб;

12) організація страхування життя та інших видів страхування, пов'язаних з інвестиціями;

Це застосовується як до підприємств, які займаються страхуванням, так і до посередників, які займаються страхуванням (агенти та брокери).

13) обмін валюти і розмін грошей.

Види фінансових установ:

1. Кредитна спілка

2. Ломбард

3. Лізингова компанія

4. Страхова компанія

5. Довірче товариство

6. Недержавні пенсійні фонди

7. Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії

8. Банки