Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Dogovirne_pravo_posibnik_sobirayu.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.43 Mб
Скачать

1.4. Свобода договору та випадки її обмеження

У ст. З ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства окремо виділено свободу договору, яку можна беззастережно визнати принципом договірного права. Підтвердженням цього слугує зміст ст. 627 ЦК., згідно з якою відповідно до ст. б цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Оскільки ж свобода договору стосується лише сфери договірних відносин, то відповідно ця правова засада має бути визнана принципом лише договірного права, незважаючи на те, що в ЦК він проголошений загально-цивілістичним принципом.

Насамперед у переддоговірній стадії принцип свободи означає, що, по-перше, кожний суб’єкт цивільних правовідносин має можливість вільно обрати контрагента для укладення договору; по-друге, такий суб’єкт вправі вільно обрати будь-який різновид правочину, який має забезпечити досягнення бажаної правової мети; по-третє,кожний правомочний суб’єкт має право вільно обрати договірного зобов’язання; по-четверте, кандидати в контрами майбутнього договору можуть вільно до моменту його укладення відмітитися від своєї пропозиції укласти договір, або від згоди (акценту) про прийняття пропозиції (оферти) іншої особи (статті 641, 642 ЦК); по-п’яте, до моменту укладення договору сторони можуть вільно визначати умови майбутнього договору та свої права і обов’язки.

Однак цивільне законодавство передбачає й інші підстави обмеження дії свободи у виборі контрагента договору. Так, відповідно до ст. 362 ЦК у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі, співвласник може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця. свобода договору в цивільному праві означає можливість сторін на основі взаємного узгодженого волевиявлення вільно укладати договір, обирати його вид та спосіб укладення, а також визначати зміст такого договору. Відносний характер виявляється у наявності певного роду обмежень, зумовлених інтересами суспільства (абстрактного кола учасників цивільних відносин), однієї зі сторін чи третьої особи або узгоджених самими сторонами договору. Такі обмеження договірної свободи окреслено на втілення загальних принципів цивільного права – справедливості, розумності та добросовісності.

1.5. Система договірного права та характеристика його основних інститутів

Договірне право — система правових норм, що регулюють договірні відносини; інститут ряду галузей законодавства (цивільного, трудового, екологічного тощо).

В цивільному законодавстві України норми Договірного права містяться передусім у Цивільному кодексі України.

На договори, як вид угод поширюються загальні положення глави З Цивільного Кодексу України про форму та інші умови дійсності угод, підстави і наслідки визнання їх недійсними тощо. Деякі норми Договірного права регламентуються у загальних положеннях про зобов'язання (глави 14—19). Окремим видам договірних зобов'язань присвячені глави 20—38 розділу III («Зобов'язальне право»); зовнішньоторговельні угоди (договори) — в розділі VIII («Правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів»). Договірне право включає і ті норми загагальних положень Цивільного Кодексу України, які визначають правовий статус фізичних та юридичних осіб, інших суб'єктів цивільного права, положення про представництво, довіреність, позовну давність тощо. У системі Договірного права виділяють також загальне положення про договори — поняття договору та його види, принципи Договірного права, порядок укладання, зміни або розірвання договорів тощо.

Договірні зобов'язання класифікуються за ознаками, які характеризують правовий наслідок (юрид. мету) укладання того чи того договору. За цим критерієм можна виділити такі групи договорів: про передачу майна у власність, повне госп. відання або операт. управління (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, дарування, постачання енергетичними та ін. ресурсами через приєднану мережу тощо); про передачу майна у тимчас. користування (майновий найм, оренда, лізинг, житловий найм, безоплатне користування майном тощо); про виконання робіт (підряд, підряд на капітальне буд-во, на виконання проектних і розвідувальних робіт, проведення аудиту тощо); на передачу результатів творчої діяльності (авторські, ліцензійні договори, договори на передачу н.-т. продукції тощо); про надання послуг (перевезення, страхування, доручення, комісія, зберігання, кредитний договір тощо); про сумісну діяльність (установчий договір, угоди про н.-т. співробітництво тощо). Ці договори становлять систему Д. п. Окремі види договорів регулюються, крім ЦК, численними підзаконними актами — положеннями, правилами, статутами, типовими договорами тощо.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]