Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Dogovirne_pravo_posibnik_sobirayu.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.43 Mб
Скачать

1.14. Договір міни: поняття та особливості

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій сто­роні у власність один товар в обмін на інший товар.

У договорі міни (бартеру) кожна сторона має статус одночасно продавця того това­ру, який передає, і покупця товару, який приймає. Тому кожна із сторін договору міни (бартеру) щодо товару, який вона передає другій стороні, є суб'єктом прав і обов'язків, які має продавець у договорі купівлі-продажу (наприклад, обов'язок попередити другу сторону про права інших осіб на товар, передати товар другій стороні та ін.). Водночас кожна сторона має права і обов'язки покупця стосовно товару, який вона одержує взамін (наприклад, передбачений ст. 660 ЦК обов'язок у разі пред'явлення третьою особою по­зову про витребування товару, права, що виникають у разі передачі товару неналежної якості, та ін.). У ЦК не передбачено вимоги щодо еквівалентності вартості обмінюваних товарів. Отже, за договором міни (бартеру) може проводитися обмін товарів, які мають неоднакову вартість. У такому випадку договором міни-(бартеру) може бути обумовлено доплату за товар більшої вартості, тобто додаткову сплату різниці вартості обмінюваних товарів.

Право власності на обмінювані товари набувається не з моменту передачі, що визначається окремо за кожним з цих товарів, як це передбачено загальним правилом ст. 334 ЦК, а одночасно після передачі товарів обома сторонами. Якщо за дого­вором міни (бартеру) передача товарів здійснюється не одночасно, моментом виникнення права власності на обмінювані товари у обох сторін буде вважатися момент передачі това­ру, здійсненої пізніше. Договором або законом можуть бути встановлені інші правила щодо визначення моменту набуття сторонами договору міни (бартеру) права власності на обмінювані товари. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

1.15. Договір безоплатної передачі (дарування).

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дару­вання.

Договір дарування опосередковує безоплатну передачу майна у власність від однієї сторони (дарувальника) до іншої (обдаровуваного). На відміну від ЦК 1963 р., згідно з ЦК 2003 р. цей договір може бути як реальним, так і консенсуальним. Тому договір може бути укладеним з моменту передачі майна обдаровуваному (реальний договір) або з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов договору в передбаченій законом формі. Це випливає з дефініції коментованої статті, в якій передбачено, що дарувальник передає або зобов'язується передати в майбутньому безоплатно майно у власність. Характерною особливістю договору дарування є його безоплатний характер. Тобто, за договором дарування відсутній зустрічний еквівалент у вигляді майна або грошових коштів. Тому якщо в договорі встановлено обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника дії майнового або немайнового характеру, то таку угоду не можна розглядати як дарування. Водночас в договорі дарування може бути обумовлений обов'язок обдаровуваного вчинити певні суспільно корисні дії або вчинити дію майнового характеру На користь третьої особи (наприклад, публічний показ подарованої картини, тощо).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]