2.11. Підстави та порядок внесення змін до договору.

Пропозиція щодо внесення змін до договору або його розірвання може виходити від будь-якої сторони і повинна бути викладена письмово.

Дії сторін щодо внесення змін до договору або його розірвання спрямовані на зміну або припинення правовідносин, отже, є угодою, яка має відповідати вимогам законодавства.

Оскільки за загальним правилом господарські договори мають письмову форму, досягнута сторонами згода щодо зміни або розірвання договору також повинна бути зафіксована письмово.

Після одержання пропозиції про зміну або розірвання договору сторона може прийняти таку пропозицію або відхилити її. Сторона, яка виступила з такою пропозицією, повинна бути поінформована про результати її розгляду у двадцятиденний строк. Якщо пропозиція приймається іншою стороною, договір вважається зміненим або розірваним.

Якщо сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору або його розірвання, заінтересована сторона може вимагати зміни або розірвання договору в судовому порядку за наявності достатніх підстав. До відсутності згоди однієї із сторін на внесення змін до договору або його розірвання прирівнюється і неодержання відповіді на пропозицію змінити або розірвати договір.

Недодержання сторонами визначеного ст. 188 ГК порядку внесення змін до не можна кваліфікувати як недотримання досудового порядку врегулювання спору, а слід оцінювати як невиконання умови договору про дотримання цього порядку та/або недотримання вимог законодавства.

Оскільки господарські суди розглядають справну спорах, що виникають при зміні або розірванні договорів, тільки дотримання сторонами встановленого ст. 188 ГК порядку зміни та розірвання договору і недосягнення при цьому згоди може свідчити про наявність між ними спору. Якщо ж особа, яка бажає змінити або розірвати договір, не зверталася з відповідною пропозицією до іншої сторони, то відсутні підстави стверджувати про існування спору між сторонами.

Зміна та розірвання сторонами договору вважаються такими, що відбулися, з моменту укладення відповідної угоди (вчинення правочину), якщо інше не визначено сторонами. Якщо ж підставою для зміни або розірвання договору є рішення суду, договір вважається зміненим або розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили. У судовому рішенні може бути визначений інший момент, з якого договір вважається зміненим або розірваним. Рішення господарського суду у такій справи є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених ст. 653 ЦК.

2.12. Порядок та підстави розірвання договору за законодавством України.

Згідно зі ст. 188 ГК України змінення та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Можливість одностороннього розірвання (відмови від договору) законом передбачена тільки для окремих різновидів договорів, відповідно кожна зі сторін може скористатися цією можливістю незалежно від того, чи було щодо цього застереження в укладеному нею договорі (ст. 304, ч. 3 ст. 374 ГК України).

Крім того, сторони можуть у самому договорі передбачити можливість його розірвання в односторонньому порядку (коли законом безпосередньо не передбачено таку можливість), однак тільки за умови відсутності прямої заборони щодо одностороннього розірвання такого різновиду договору (приміром, за ст. 291 ГК України не дозволяється одностороння відмова від договору оренди). Передбачене у договорі право на його розірвання в односторонньому порядку, відповідно до вимог принципу справедливості та чесної ділової практики, має належати обом сторонам, інакше відповідна договірна умова є дискримінаційною за своєю природою та має визнаватися нікчемною.

Від права одностороннього розірвання договору слід відмежовувати такий різновид оперативно-господарських санкцій, як право односторонньої відмови від виконання свого зобов'язання управленою стороною, із звільненням її від відповідальності за це — у разі порушення зобов'язання другою стороною (ст. 236 ГК України). Реалізація зазначених прав спричиняє різні правові наслідки. Тільки з моменту реалізації права одностороннього розірвання договору (яка здійснюється шляхом повідомлення про це іншій стороні) договір слід вважати розірваним (таким, що втратив юридичну силу). Припинення договору звільняє сторони від договірних обов'язків щодо здійснення виконання та його прийняття, однак, не позбавляє їх права вимоги відшкодування збитків. У свою чергу реалізація права на односторонню відмову від виконання зобов'язання є видом оперативно-господарських санкцій, який застосовується з метою стабілізації договірної дисципліни до моменту припинення порушень договірних зобов'язань недобросовісним контрагентом. Якщо ж така сторона не бажає підтримання договірних зв'язків (збереження договору) з контрагентом, який порушив свої договірні обов'язки, вона має право в судовому порядку вимагати розірвання договору.

З моменту односторонньої відмови (здійсненої у належній формі) від договору у повному обсязі або частково (йдеться про односторонню зміну окремих договірних умов), якщо право на таку відмову (зміну) було передбачено договором або законом, договір вважається розірваним. Зміна або розірвання договору має здійснюватися у тій же формі, в якій було укладено сам договір, якщо інше не передбачено у договорі або законі. Із закінченням терміну дії договору неможлива його зміна, такий договір може бути пролонгований на тих самих умовах або укладено новий договір.

Література:

1. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: Изд. 2-е, испр. М.: «Статут», 1999. 848 с.

2. Вінник О.М. Господарське право: Навчальний посібник. - 2-ге вид., змін, та доп. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - 766 с.

3. Господарське право: Практикум / B.C.Щербина (кер. авт. кол., заг. ред), Г.В.Пронська, О.М.Вінник та ін. - 2-е вид., перероб. і доп. - Юрінком Інтер, 2003. – 823 с.

4. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / О.І. Харитонова, Є.О. Харитонов, В.М. Коссак та ін.; За ред. О.І. Харитонової. – Х.: Одіссей, 2006 – 832 с.

5. Договірне право України. Загальна частина : навч. посіб. / Т.В. Боднар, О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова та ін.: за ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.

6. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / А. В. Луць. — К., 2001. — 18 с.

7. Мілаш В.С. Господарське право: Курс лекцій: У 2 ч. – Ч. 1. – Х.: Право, 2008. – 496 с.

8. Підприємницьке право Навч. посіб. / За ред. О.В. Старцева. К.: Істина, 2006. 208 с.

9. Цивільний кодекс України. Режим доступу: http://www.analitik.org.ua/publications/joint/3dd12dea/3dd13f15/

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте поняття зобов’язання.

2. Хто такий боржник та кредитор?

3. Назвіть ознаки договору.

4. Що таке договір згідно ст.420 ГК України?

5. Розкажіть про співвідношення договору та зобов’язання.

6. Що таке господарський договір?

7. Назвіть функції які він виконує.

8. Розкажіть про види та класифікацію договорів.

9. Який згідно ст. 182 ГК України (ст. 635 ЦК України) договір є попереднім, надайте йому характеристику.

10. Розкажіть про форми укладання договорів.

11. Охарактеризуйте наслідки недотримання форми договору в господарських відносинах.

12. Надайте загальний алгоритм (порядок) укладання договорів.

13. Назвіть загальні вимоги до письмової форми будь-якого правочину (угоди) що містяться у ст. 207 ЦК України.

14. Що таке оферта?

15. Назвіть та охарактеризуйте її види.

16. Якими нормами права вона регламентована?

17. Назвіть умови дійсності оферти.

18. Надайте розгорнуту характеристику змісту господарського договору.

19. Дослідіть та розкажіть про підстави та наслідки визнання договорів недійсними та неукладеними.

20. Дослідіть та розкажіть про підстави та порядок внесення змін до договору.

21. Розкрийте порядок та підстави розірвання договору за законодавством України.?