Ускладнення травматичних ушкоджень щелепно-лицьової області

Ускладнення можуть виникнути в момент травми (безпосередні), у період транспортування і надання першої чи спеціалізованої допомоги (ранні ускладнення) чи в процесі лікування хворого (пізні ускладнення). У момент травми й у найближчому періоді після неї стан хворого може бути обтяжене внаслідок струсу чи забитя головного мозку, розвитку шоку, коми, дихальній недостатності й асфіксії, кровотечі.

Струс головного мозга — функціональне порушення і характеризується втратою свідомості, тривалість і глибина якої залежить від ваги ушкодження. Нерідко буває блювота безпосередньо після травми і при поверненні свідомості. Можлива аспірація блювотними масами у трахею, що в умовах відсутності свідомості може стати причиною смерті потерпілого від асфіксії. Хворі скаржаться на головний біль, запаморочення, тошноту, шум у вухах, слабість, апатію. Відзначаються уповільнення частоти пульсу, подиху, ністагм, звуження зіниць. Розвивається ретроградна амнезія.

Забиття головного мозку — органічне ушкодження і нерідке зв'язано зі струсом і переломом основи черепа. У мозку виникають осередкові ушкодження по-різній величини. Сіра речовина більш стійка до травми, чим біла. У хворих з черепно-лицьовою травмою зона забитого місця нерідко розташовується з протилежного боку. Маються неврологічні порушення, що характеризуються сполученням загальномозкових і осередкових симптомів. Нерідкі розлад свідомості (сопор, кома), психічні порушення.

Хворі з переломом щелепи і черепно-мозковою травмою необхідно забезпечити правильне транспортування. Він повинний лежати на боці (на стороні перелому) чи в положенні Тренделенбурга, що попереджає попадання в дихальні шляхи крові, слини, блювотних мас. Варто контролювати прохідність дихальних шляхів, давати вдихати кисень. Профілактично призначати антибіотики. Хворого, що знаходиться в несвідомому стані, не можна годувати через рот. У наступному показана активна дегідратаційна терапія.

Кома характеризується глибокою втратою свідомості, порушенням функції всіх аналізаторів (рухового, шкірного, зорового, слухового, нюхового) і внутрішніх органів. Причиною коми може бути травма черепа, крововилив у мозок. Коматозний стан обумовлений гіпоксією мозку, що приводить до набряку його. Спазми й ригідність потиличних м'язів характерні для мозкової природи коми. Надання допомоги спрямоване на боротьбу з гіпоксією і набряком мозку.

Травматичний шок обумовлений різким пригніченням регуляції життєвоважливих функцій організму. Викликається сукупністю причин: болем, крововтратою, токсемією, охолодженням. Виявляється розладом кровообігу, подиху, обміну речовин. Порушуються функції головного мозку, серця, нирок.

Розрізняють ериктильну і торпідную фази. У еректильній переважають процеси збудження. Хворі у свідомості, збудженні, неспокійні. Шкірні покриви бліді, зіниці розширені. Артеріальний тиск трохи знижений чи нормальний, тахікардія, тахипное. У торпідній фазі свідомість відсутня, зіниці розширені, погано реагують на світло. Шкірні покриви землистого відтінку, кінцівки холодні. Артеріальний тиск низький. Основним при наданні допомоги хворим, що знаходиться в шоку є ефективне знеболювання, відшкодування крововтрати, іммобілізація відламків щелеп, зігрівання. Лікування таких хворих проводять у спеціалізованому реанімаційному відділенні з використанням сучасної трансфузійної терапії, характер якої визначає анестезіолог- реаніматолог. Зубний лікар повинний здійснити ефективну іммобілізацію відламків щелеп, коли це дозволить зробити реаніматолог.