Запитання для самоконтролю знань

1. Що таке натуральне виробництво?Які його основні риси?

2. Що таке товарне виробництво? Назвіть визначальні риси товарного виробництва.

3. Що розуміють під економічною свободою?

4. Які є види суб’єктів економічної свободи?

5. У чому полягає економічна свобода виробників і споживачів?

6. Чому обмежується економічна свобода найманих працівників?

7. Назвіть складові економічної свободи та поясніть їх суть.

8. Охарактеризуйте рушійні сили підприємництва.

9. Охарактеризуйте передумови підприємницької діяльності.

10. На основі яких принципів здійснюється підприємницька діяльність?

Сутність підприємництва

1. Сутність підприємництва та його особливості.

2. Функції підприємницької діяльності.

3. Види підприємництва, їх характеристика.

4. Економічна сутність малого підприємництва.

1. У Законі України «Про підприємництво» зазначається, що підприємництво – це самостійна, ініціативна, на власний ризик діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та зайняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Підприємництво – це не будь-яка господарська діяльність, це особливий вид діяльності, і ця особливість характеризується такими ознаками:

1. це самостійна діяльність, діяльність «за свій рахунок». Основою підприємницької діяльності є власність підприємця;

2. це ініціативна, творча діяльність. В основі здійснення підприємницької діяльності лежить власна ініціатива, творчо-пошуковий, інноваційний підхід;

3. це систематична діяльність. Підприємницька діяльність має бути постійною, пов’язаною з відтворювальним процесом;

4. це діяльність, яка здійснюється на власний ризик. Підприємницька діяльність здійснюється під власну економічну (майнову) відповідальність;

5. метою цієї діяльності є одержання прибутку або власного доходу.

Отже, підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична діяльність господарюючих суб’єктів з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, яка здійснюється на власний ризик з метою одержання прибутку або власного доходу.

2.Сутність підприємництва глибше розкривається через його основні функції – інноваційну (творчу), ресурсну, організаційну, стимулюючу (мотиваційну).

Інноваційна (творча) функція підприємництва полягає у виникненні та реалізації нових комерційних ідей, у здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ризиком; створення нових товарів, надання нових послуг.

Ресурсна функція підприємництва передбачає мобілізацію на добровільних засадах матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів та ефективне їх використання.

Організаційна функція підприємництва полягає у безпосередній організації виробництва, збуту, рекламі тощо; здійснення контролю за використанням ресурсів.

Стимулююча (мотиваційна) функція підприємництва зводиться до формування стимулюючого (мотиваційного) механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживачів.

3.Підприємницька діяльність – різноманітна, як різноманітні людські потреби. Всі численні прояви підприємницької діяльності можна поділити на три основні її види: виробниче, комерційне та фінансово-кредитне підприємництво.

Виробниче підприємництво – це вид підприємницької діяльності, яка спрямована на виробництво продукції, надання послуг, інформації, виконання робіт, що підлягають реалізації споживачам. Ця діяльність здійснюється підприємствами що виготовляють різноманітну продукцію, виконують будівельні, ремонтні та інші роботи, надають побутові, консультативні, інформаційні та інші послуги, створюють духовні блага тощо.

Виробниче підприємництво належить до найбільш складних, серйозних, суспільно необхідних і водночас важких видів бізнесу. Суб’єктами виробничого підприємництва є заводи, фабрики, перукарні, кав’ярні, друкарні, агрофірми. Ці підприємства можуть і самі реалізувати свою продукцію, але головна їх функція – виробництво.

Здійснення виробничого підприємництва пов’язане з необхідністю використання підприємцем низки факторів виробництва. Так, щоб виготовити продукцію, товари, підприємцю необхідні оборотні засоби виробництва у вигляді матеріалів, із яких виготовляється продукція. Для отримання необхідних матеріалів необхідно придбати їх у власників, сплативши їм певну суму грошей. Далі для виробництва необхідні основні засоби у вигляді робочих приміщень, машин, обладнання тощо. За це необхідно сплатити власникам основних засобів певну грошову суму. Виробництво вимагає залучення підприємцем робочої сили. Найчастіше це наймані працівники, і тому є затрати підприємця на оплату їх праці. До цієї суми необхідно включити також заробітну плату самого підприємця.

Виробниче підприємництво завершується випуском товару, який підприємець продає або безпосередньо споживачу або торговельним організаціям. У результаті підприємець отримує виручку від продажу товару.

Комерційне підприємництво – це діяльність, пов’язана з обміном, розподілом та споживанням товарів і послуг. Комерція у вузькому розумінні слова – це торгівля, а комерсант – це працівник торгівлі.

Підприємець закуповує товар, сплачує його власнику грошову суму, яка залежить від товару та його ціни на ринку продажу, як правило, за оптовими цінами, які значно менші, ніж ринкові роздрібні ціни. Потім за роздрібними цінами реалізує закуплені товари та отримує відповідну виручку.

Суб’єктами комерційного підприємництва є магазини, речові та продовольчі ринки, біржі, виставки-продажі, аукціони, торговельні доми, ярмарки, торговельні бази, інші заклади торгівлі, у тому числі комерційні (торговельні) кіоски та намети.

Комерційні організації не завжди можуть успішно розв’язати всі питання обігу власними зусиллями. Тому надійними партнерами тут виступають посередники. Представниками посередницьких структур є установи та окремі особи, які знаходяться між підприємцем і споживачем. Посередницький бізнес як різновид комерційного підприємництва все більше поширюється в ринковій економіці.

Фінансово-кредитне підприємництво – це діяльність, де об’єктом купівлі-продажу є специфічний товар  - гроші, іноземна валюта, цінні папери.

Сутність фінансово-кредитного підприємництва полягає в тому, що підприємець купує головний фактор підприємництва у вигляді різних грошових коштів (грошей, валюти, цінних паперів) за грошову суму у володарів грошових коштів. Придбані грошові кошти потім продаються покупцям за плату, що перевищує попередню грошову суму, у результаті чого утворюється підприємницький прибуток.

Фінансово-кредитне підприємництво належить до найскладніших видів підприємницької діяльності.

У зв’язку з широким здійсненням купівлі-продажу акцій, облігацій, розвитком кредитних відносин, розширенням кола валютних операцій, формуванням системи комерційних банків в Україні спостерігається зростання активності фінансово-кре­дитного бізнесу. Агентами фінансово-кредитного підприємництва є комерційні банки, фондові біржі, окремі фірми, навіть громадяни-підприємці.

Особливою формою фінансово-кредитного підприємництва є страхове підприємництво. Кожен підприємець діє на свій страх і ризик і не може обійтися без надійного страхування на випадок небезпеки.

Страхування – це формування грошових фондів та їх використання на відшкодування збитків у разі непередбачуваних випадків і на допомогу громадянам у певні періоди життя. Найбільш відомі три види страхування: страхування життя і здоров’я, майна, відповідальності.

4.Одним із перспективних напрямів створення конкурентного середовища є розвиток малого підприємництва. Сьогодні цілком очевидно, що успіх ринкової економіки залежить від того, як вдається реалізувати потенціал малого підприємництва.

Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво. Мале підприємництво є рушійною силою соціально-економічного розвитку.

Мале підприємництво – це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) суб’єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Позитивними рисами малих підприємств є:

• гнучкість і мобільність в управлінні та організації виробництва;

• повніше використання робочої сили та устаткування;

• раціональна організаційна структура підприємства;

• швидка адаптація до кон’юнктури ринку, місцевих умов, запитів споживачів, оперативне оновлення асортименту продукції;

• можливість швидкого впровадження нових ідей, проектів і створення нових зразків продукції;

• відносно невеликий капітал для створення підприємства;

• вирішення проблеми зайнятості населення;

• значна роль у створенні нових робочих місць;

• можливість зменшення витрат виробництва за рахунок вузької спеціалізації, економії на управлінських витратах та ін.;

• велике значення у формуванні середнього класу населення;

• створення конкурентного середовища як важливої рушійної сили економічного прогресу.

Основними недоліками діяльності малих підприємств є:

• нижча продуктивність праці (у більшості випадків) порівняно з великими підприємствами;

• нездатність впроваджувати важливі капіталомісткі досягнення науки і техніки у виробництво;

• вища інтенсивність праці за рахунок тривалішого робочого дня, використання сімейної праці;

• економія на умовах праці та техніці безпеки;

• обмеженіша можливість підвищувати кваліфікаційний рівень найманих працівників;

• значні труднощі з фінансуванням, отриманням кредитів, недостатність оборотних засобів, заборгованість тощо;

• обмеженість у впровадженні найпрогресивніших форм та методів організації виробництва.

Навіть просте зіставлення позитивних та негативних сторін діяльності малих підприємств, свідчить про домінування позитивних рис, а тому є підставою для розширення масштабів такої діяльності.