Основи підприємництва Конспект лекцій

Львів — 2012

ЗМІСТ

Пояснювальна записка 4

Економічна свобода як передумова розвитку підприємництва 5

Сутність підприємництва 11

Підприємство у ринкових умовах 17

Господарські товариства як організаційна форма підприємництва 23

Індивідуальне підприємництво 31

Об’єднання підприємств 33

Функції та правовий статус підприємця. 36

Заснування власної справи 41

Способи організації бізнесу 48

Організаційно-правові форми підприємницької діяльності 52

Бізнес – планування у підприємницькій діяльності 55

Ліцензування підприємницької діяльності 61

Припинення підприємницької діяльності 67

Фінансова діяльність у підприємництві 73

Коопераційні зв’язки суб’єктів підприємництва 77

Ризики у підприємницькій діяльності 82

Державна підтримка підприємництва 89

Рекомендована література 96

Пояснювальна записка

Сучасне підприємництво є одним із найважливіших напрямів професійної діяльності в суспільстві. Підприємництво — це професія, така ж необхідна, як професії інженерів, менеджерів, адвокатів, викладачів, будівельників, акторів, лікарів. Відмінність професійних підприємців від найманих працівників полягає лише в тому, що винагородою за їх нелегку працю є підприємницький прибуток, а не заробітна плата.

Успішний підприємець – це, звичайно, талановитий економіст, який володіє здібностями до аналізу і розрахунків, але це і яскрава особистість. Для досягнення успіху йому потрібно бути блискучим організатором, вмілим керівником, доброзичливим старшим товаришем, турботливим наставником. Він повинен бути творчим, енергійним, ініціативним, підприємливим, уважним, наполегливим, здатним на компроміси із серйозними людьми, працелюбним, психологічно стійким, комунікабельним.

Вивчення системи бізнесу дає можливість кожній людині краще орієнтуватися у своєму оточенні, враховувати його законні інтереси, швидко домовлятися з партнерами і знаходити взаємну вигоду. Ділові відносини мають закономірний характер, тому все, що проходить в сучасній системі бізнесу, об’єктивне і неминуче. Потрібно лише зуміти швидше знайти в цій системі достойне місце для самого себе.

Успіх у здійсненні підприємницької діяльності залежить від багатьох чинників. Однією з неодмінних умов досягнення високої результативності практично в будь-якій підприємницькій діяльності є отримання мінімально необхідних знань, уявлення про форми, принципи та сфери підприємницької діяльності. Тобто підприємництву потрібно вчитися.

Економічна свобода як передумова розвитку підприємництва

1. Форми організації суспільного виробництва.

2. Поняття про економічну свободу.

3. Рушійні сили підприємництва.

4. Передумови підприємницької діяльності.

5. Принципи підприємницької діяльності.

1. Натуральне виробництво – це тип господарювання, при якому продукти праці призначені для задоволення власних потреб виробників, для споживання всередині господарства, де вони вироблені.

У натуральних господарствах існує замкнений кругообіг продуктів, які не виходять за їхні межі. Кожна господарська одиниця повністю відокремлена від інших як у виробництві, так і в споживанні. Рівень споживання суб’єктів господарювання залежить виключно від рівня виробництва.

Натуральне виробництво має такі основні риси:

• універсальність праці – відсутність спеціалізації;

• замкненість виробництва – кожне господарство використовує власні виробничі ресурси і забезпечує себе усім необхідним;

• прямі натуральні зв’язки між виробництвом і споживанням – безпосереднє використання виробленого продукту самими виробниками, що і є визначальною рисою натурального господарства.

Товарне виробництво – це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб’єктами не для власних, а для суспільних потреб, шляхом купівлі-продажу цих продуктів, що стають товарами.

Визначальними рисами товарного виробництва є:

• суспільний поділ праці;

• повна соціально-економічна відокремленість виробників;

• економічні зв’язки між відокремленими товаровиробниками;

• приватна власність на результати праці;

• продукт праці набуває форми товару.

Товар – це продукт праці, який має дві властивості: здатність задовольнити певну потребу людини і можливість обміну на інші товари шляхом купівлі-продажу. Тобто, товар — це продукт праці, який задовольняє певну потребу людини і виготовлений з метою обміну.

Підприємництво є властивістю товарного виробництва. Без свободи господарської діяльності, тобто підприємництва, товарного виробництва не існує. У свою чергу, підприємницька діяльність неможлива без наявності товарного виробництва, яке є для підприємництва матеріальною основою, базою, де можуть розвиватися підприємницькі відносини.

В процесі становлення товарного виробництва формувався ринок і є його найважливішим елементом. Ринок – це не просто сфера обміну, а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що відображена у ціні. Ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.

Суб’єкти ринку – це фізичні та юридичні особи, що вступають до економічних відносин в одних випадках як споживачі, в інших – як виробники.

Об’єкти ринку – це специфічні групи товарів та послуг, що мають стійкий попит, постійно надходять до ринку. Об’єктами ринку є товари, послуги, технології, інформація і т. ін.

2.Економічна свобода на практиці означає право розпочинати або припиняти власну справу, купувати будь-які ресурси, використовувати будь-яку технологію, виробляти будь-яку продукцію і пропонувати її для продажу за будь-якою ціною, вкладати свої кошти на власний розсуд. Проте ці права не забезпечують гарантованого успіху для кожного підприємця. Він може виробляти будь-яку продукцію, встановлювати на неї будь-яку ціну, але немає гарантії що її хтось купить.

Суб’єктами економічної свободи є виробники, споживачі, наймані працівники і держава.

Економічна свобода виробника полягає у можливості вибирати вид господарської діяльності, організаційні форми господарювання, структуру та обсяги виробництва, умови реалізації, ціни на продукцію та розподіл прибутку.

Економічна свобода споживачів полягає у можливості вільного вибору якісних товарів і послуг, задоволення своїх потреб залежно від величини доходів та цін.

Економічна свобода найманих працівників означає свободу вибору прикладання своїх здібностей.

Економічна свобода держави означає можливість формувати свою економічну політику, втілювати її в життя, виконувати основні функції, зумовлені інтересами народу.

Складовими економічної свободи є: економічна самостійність, економічна відповідальність, економічна рівноправ­ність.

Економічна самостійність – наявність у підприємців права на власність, на самостійний вибір форми господарювання, самостійне планування своєї фінансово-господарської діяльності, самостійний вибір ресурсів, постачальників та споживачів продукції, встановлення різних форм, систем і розмірів оплати праці, вільне розпорядження прибутком.

Економічна відповідальність полягає у відповідальності підприємця своїм майном за результати господарювання. Невиконання договірних зобов’язань за терміном та якістю покриваються штрафними санкціями, які зумовлюють збитки.

Економічна рівноправність полягає у створенні рівних однакових економічних умов для будь-якої господарської діяльності, незалежно від форми власності та форми господарювання (однакові ціноутворення, оподаткування, розподіл прибутку, інвестиційна та кредитна політика, держконтракт, рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних, інформаційних та інших ресурсів).

3.Важливими рушійними силами підприємництва є:

Потреби та інтереси підприємців – самозбагачення, привласнення максимальних прибутків, бажання реалізувати власну мету, отримати задоволення від своєї роботи, від прикладання своїх знань і здібностей, реалізувати свої ідеї, винаходи тощо. В історії суспільства, і передусім у межах економічної системи, ніщо не робиться без свідомого наміру, без бажаної мети.

Дія закону зростання потреб – привласнення більшого прибутку у поточному році дає змогу збільшити обсяги виробництва та особистого споживання, що, у свою чергу, породжує прагнення отримати ще більші прибутки наступного року.

Конкурентна боротьба між товаровиробниками – щоб вижити у такій боротьбі, необхідно постійно вдосконалювати виробництво, а, отже, впроваджувати нову техніку, покращувати організацію виробництва і праці тощо.

Прагнення підприємців задовольнити суспільні потреби, зокрема потреби споживачів. Ця мета є похідною стосовно максимального привласнення прибутків, але відіграє відносно самостійну роль серед стимулів підприємницької діяльності а, отже, рушійних сил підприємництва.

Стабільна та ефективна політика держави, спрямована на підтримку підприємництва. Здійснюється шляхом надання податкових пільг, кредитів, субсидій, звільнення новостворених підприємств у перші роки від податків тощо.

4.У підприємницькій діяльності чітко визначені передумови, які поділяють на чотири групи – правові, економічні, політичні, психологічні.

Правові передумови підприємництва ґрунтуються на законодавстві і нормативних актах, розроблених у країні. Вони визначають для всіх учасників ринкових відносин однакові права і повну економічну свободу, не допускають втручання органів державного управління в господарську діяльність будь-якого суб’єкта. Отже, підприємці можуть діяти вільно, самостійно в межах закону.

Економічні передумови сприяють свободі підприємницької діяльності, можливості самостійно приймати рішення стосовно використання майна, продукції, прибутків, вибору господарських партнерів.

Політичні передумови підприємництва полягають у забезпеченні в країні сприятливого політичного клімату для підприємництва, які надають усім господарюючим суб’єктам гарантії збереження їхньої власності. Владні структури мають захищати всі види власності, у тому числі інтелектуальну (винаходи, новаторство, нові методи організації).

Психологічні передумови підприємництва полягають у позитивній суспільній думці стосовно підприємницької діяльності, відсутність їх стримує розвиток даного процесу.

5.Принципи підприємництва – це вихідні засади, норми, правила, через які реалізується свобода підприємницької діяльності.

Підприємницька діяльність здійснюється на основі таких основних принципів:

• вільного вибору видів діяльності, що не заборонені чинним законодавством;

• залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

• самостійного формування програм діяльності;

• самостійного вибору постачальників і споживачів вироблюваної продукції;

• самостійного встановлення цін відповідно до законодавства;

• вільного наймання працівників;

• залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене чинним законодавством;

• вільного розпорядження прибутком, що залишився після внесення платежів, встановлених чинним законодавством;

• самостійного здійснення підприємцем, юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності;

• використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд.