4. Моральні концепції, принципи і традиції медсестринської деонтології в клятві Флоренс Найтінгейл та Етичному кодексі Міжнародної Ради медичних сестер.

Міжнародною радою медичних сестер був розроблений кодекс поведінки медичних сестер.

Відповідно до цього кодексу, фундаментальна відповідальність медсестер має чотири головні аспекти:

1) сприяннязміцненню здоров'я,

2) профілактика захворювань,

3) відновленняздоров'я,

4) полегшення страждань.

Цей кодекс визначає також відповідальність медичних сестер перед суспільством та колегами.

Ще Ф. Найтінгейл виділяла одну зі сфер догляду - це догляд за здоровими найважливішим завданням медичних сестер було «підтримку у людини такого стану, при якій хвороба не наступає », тобто вперше був зроблено акцент на необхідність участі медичних сестер у профілактиці захворювань та збереження громадського здоров'я.

В. Хендерсон відзначала, що «унікальне завдання медичних сестер в процесі догляду за окремими особами, хворими чи здоровими, полягає в тому, щоб оцінити ставлення пацієнта до стану свого здоров'я і допомогти йому в здійсненні тих дій зі зміцнення та відновлення здоров'я, яку він міг би виконати сам, якби мав для цього достатньо сил, волі і знань ».

У багатьох медико-етичних кодексах XX в. особливо підкреслюється, що медична сестра у своїх рішеннях повиненна мати професійну незалежність і свободу. Свобода медичної сестри забезпечена гуманістичними принципами, яким підкоряється її діяльність; обмежена рівнем розвитку медицини і знань медичної сестри, технічним оснащенням, наявністю лікарських засобів, а також зовнішніми обставинами: економічними можливостями суспільства, політичним режимом, соціальним чи національним нерівністю, рівнем культури населення. Крім того, свобода медичної сестри обмежена ймовірнісним характером наукового знання в медицині: конкретні наукові істини містять в собі момент відносності, що призводить до необхідності робити важкий моральний вибір. При цьому свобода дій медичної сестри нерозривно пов'язана з її правами: на що вона має право? Виявляється, на дуже небагато. Дії її регламентовані і обмежені клятвоюФлоренс Найтінгеіл, застарілими методиками, інструкціями, наказами, розпорядженнями - від МОЗ до головного лікаря своєї лікарні.

5. Охорона праці в галузі. Професійні шкідливості в роботі медсестри, їх профілактика. Дотримання правил техніки безпеки.

Система охорони здоров'я сьогодні - це понад три мільйони працюючих, тисячі лікувально-профілактичних, аптечних, санітарно-епідеміологічних установ, десятки науково-дослідних інститутів, центрів, вищих і середніх навчальних закладів, в яких експлуатується різне обладнання, комунікації, електроустановки, котельні, ліфти, водопровідно-каналізаційне господарство, технологічне обладнання харчоблоків та пралень, автотранспорт, посудини, що працюють під тиском, різноманітна медична техніка; застосовуються отруйні речовини і агресивні рідини. У шкідливих і несприятливих умовах праці (інфекційні, психіатричні, онкологічні установи та відділення; радіологічна, рентгенівська, фізіотерапевтична, патологоанатомічна лабораторна служби; операційні, стерилізаційні, відділення гіперболістіческой оксигінації та ін) зайняті сотні тисяч працівників охорони здоров'я. У зв'язку з цим, особливої значущості набуває проблема охорони та зміцнення здоров'я самого медичного працівника, формування його ставлення до власного здоров'я та мотивації на здоровий спосіб життя

Питання здоров'я медичної сестри та її безпеку на робочому місці в даний час набули особливого значення. Кілька років тому в науковій літературі з'явився такий термін, як «безпечне лікарняне середовище». Безпечне лікарняне середовище - це ідеально сформоване лікарняне середовище, яке не завдає шкоди всім учасникам лікувального процесу. Звичне поняття про техніку безпеки на робочому місці не відбиває всього різноманіття шкідливих факторів, що впливають.

Рекомендації щодо створення безпечного лікарняного середовища:

• Дотримуватись вимог, викладених в наказах і нормативних документах з охорони праці та забезпечення професійної безпеки в установах охорони здоров'я.

• Забезпечувати ефективний контроль за впливом шкідливих і небезпечних виробничих факторів на робочих місцях.

• Проводити вивчення причин професійної захворюваності сестринського персоналу.

• Запровадити нові форми організації праці сестринського персоналу, що дозволяють ефективно використовувати їх творчий потенціал, раціонально використовувати робочий час, зменшити частку некваліфікованої праці, чітко розподілити відповідальність між усіма членами колективу та інші.

• До порядку сестринських конференцій різного рівня включати навчання з питань професійної безпеки, психогігієни, методик релаксації.

• Проводити заходи, спрямовані на оздоровлення медичного персоналу: створення кімнат відпочинку, психологічного розвантаження, формування груп здоров'я.

• Створення психологічного комфорту в колективі, тобто коли взаємовідносини з колегами визначаються загальною метою, довірою і взаємодопомогою, є умови для професійного зростання, правильно налагоджена система матеріального і морального заохочення.

На працюючих в установах охорони здоров'я впливають ті ж фактори, що і в будь-якій іншій галузі промисловості - захворюваність, умови та характер праці і т.д. Однак, на медичний персонал більш ніж в інших галузях, впливають особливості професійної діяльності. Працю медичних працівників складно порівнювати з працею інших фахівців. Медики відчувають велике інтелектуальне навантаження, несуть відповідальність за життя і здоров'я інших людей, щодня вступають в контакт з великою різноманітністю людських характерів, ця професія вимагає термінового прийняття рішень, самодисципліни, уміння зберігати високу працездатність в екстремальних умовах, високою стрес-й завадостійкості. Нерідко лікувально-діагностичні, реанімаційні заходи, оперативні втручання проводяться в нічний час, що значно ускладнює працю медичного персоналу.

Деякі групи медичних працівників у процесі професійної діяльності можуть піддаватися впливу багатьох факторів, небезпечних для здоров'я. Серед фізичних факторів, які можуть істотно вплинути на стан здоров'я медичного персоналу, одне з перших місць посідає іонізуюче випромінювання. У нашій країні десятки тисяч медичних працівників професійно пов'язані з впливом цього чинника. У діагностичних і лікувальних маніпуляціях під контролем рентгенівського випромінювання поряд з рентгенологами беруть участь хірурги, анестезіологи, травматологи, реаніматологи та середній медичний персонал. Рівні опромінення на робочих місцях цих фахівців, а також дози рентгенівського випромінювання, які вони отримують, в окремих випадках перевищують дози, одержувані рентгенологами і лаборантами. Великого поширення в медицині отримали прилади й устаткування, генеруючі неіонізуючі випромінювання та ультразвук. Вони широко застосовуються в фізіотерапевтичній практиці, хірургії та офтальмології при використанні лазерів, в процесі ультразвукової діагностики у пацієнтів хірургічних, гінекологічних та акушерських відділень. Праця багатьох медичних працівників пов'язана з напруженням зору, тому дотримання вимог до освітлення робочих приміщень та робочих місць персоналу є важливим елементом раціональної організації праці. Співвідношення загального та місцевого освітлення відіграє велику роль у попередженні втоми і виключення розладів зору, пов'язаних з надмірно яскравим світлом. Використання в якості додаткового освітлення волоконної оптики призводить до виникнення проблем, пов'язаних з нестабільністю роботи обладнання і можливістю перетворення світла в тепло безпосередньо в освітлюваних тканинах. Також для медперсоналу достатньо високий ризик інфікування вірусними гепатитами, ВІЛ інфекцією. Сестринський персонал відчуває великі інтелектуальні та психологічні навантаження, щодня стикаючись з різноманітністю людських характерів, з проявом болю, стражданнями.

Основні професійні шкідливості можуть бути за своєю природою:

• хімічними,

• фізичними,

• біологічними,

• нервово-емоційними

• ергономічними.

Сприяють виникненню захворювань підвищена чутливість організму працівника, відсутність або неефективність засобів індивідуального захисту, контакт з інфікованими пацієнтами, недосконалість інструментарію та обладнання. Медичний персонал піддається дії безлічі фізичних факторів, до яких відносяться (вібрація, шум, ультразвук, електромагнітне і ультрафіолетове випромінювання тощо), хімічних факторів (лікарські препарати, дезінфектанти, антисептики, пломбувальні матеріали та ін.) Більшу частину роботи доводиться виконувати, використовуючи технічні засоби, тому висока можливість травматизму. Контакт персоналу з потенційно небезпечними хімічними речовинами, що використовуються в установах охорони здоров'я, може становити небезпеку для здоров'я. Серед цих речовин найбільш важливу роль відіграють інгаляційні анестетики, які можуть бути присутніми в повітрі не тільки операційних, а й приміщень для вступного наркозу, реанімаційних палат, пологових залів та кабінетів хірургічної стоматології. Однією з особливостей професійної діяльності медичних працівників багатьох спеціальностей є контакт з інфікованими пацієнтами. Так, туберкульоз як захворювання, характерне для медичних працівників протитуберкульозних закладів, описаний у багатьох країнах.

Отже, охорона праці являє собою систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігіенічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що спрямовані на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у про­цесі трудової діяльності.

Значення охорони праці полягає в тому, що саме вона с головною умовою збере­ження здоров'я та захисту людини від впливу шкідливих чинників виробничого се­редовища.

Охорона праці як невід'ємна складова створення безпеки життєдіяльності людини в умовах виробництва поширюється на всі підприємства, установи і організації незалсжно від форм їх штатності та видів діяльності, на усіх громадян, які працюють, тощо, Тому за порушення організації охорони праці в однаковій мірі несуть відпові­дальність перед законом як роботодавець (власник), так і працівник (виконавець).

Охорона праці є обов'язковим компонентом діяльності структур Міністерства охо­рони здоров'я (лікувально-профілактичні і навчальні заклади, оздоровчі комплекси, лікувально-діагностичні центри, стоматологічні кабінети приватної або інших форм власності, аптечна мережа, підприємства фармацевтичної галузі тощо).

Значення охорони праці важко переоцінити, насамперед тому, що там, де створені належні умови праці, продуктивність праці людини є значно вищою і, головне, забезпечені необхідні умови для збереження її здоров'я,