2. Розробка і ухвалення управлінських рішень у ситуаціях визначеності, невизначеності і ризику.

Рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник точно знає результат кожного з альтернативних варіантів вибору.

Рішення приймаються в умовах ризику, коли керівник по­винен бути готовим свідомо йти на ризик, оскільки поряд з ризиком понести витрати існує ймовірність отримання доходів. Причини виникнення ризику: невизначеність майбутнього; непередбаченість поведінки партнера; нестача інформації. До рішень, які приймаються в умовах ризику, відносяться такі, результати яких не є визначеними, але імовірність кожного результату відома.

Імовірність визначається як ступінь можливості здійснення події і вимірюється від 0 до 1. Сума ймовірностей всіх альтернатив складає одиницю (100%).

Об'єктивна імовірність заснована на інформації за певний минулий період.

Суб'єктивна імовірність – менеджер не має інформації про попередній період і повинен розраховувати лише на свою особисту оцінку ситуації.

Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли не­можливо оцінити імовірність потенційних результатів, оскільки не­обхідні чинники є складними і новими.

Самостійна робота №4 «Елементи стратегічного планування».

1. Методи вибору стратегії: модель «Лоцман».

Модель «Лоцман» (Швеція, 1980 р.) – використання підприємствами, які звикли до колективних обговорень і групового ухвалення рішень. Суть: вміння пристосовувати свої дії до вимог покупців. Метод передбачає детальне і послідовне обговорення на різних рівнях проблем: існуюче положення; стратегія; цілі; аналіз; кадровий потенціал; плани розвитку; організація справи; звітність.

2. Методи вибору стратегії: модель МакКінсі «7S».

Модель «7S» (корпорація МакКінсі, 1978 р.) включає 7 основних факторів, які мають найважли­віше значення для розвитку підприємства:

• стратегія (strategy);

• навички (skills);

• загальновизнані цінності (shared values);

• структура (structure);

• система (systems);

• кадри (staff );

• стиль (style).

Самостійна робота №5 «Організація як функція керування».

1. Основні відмінності формальних і неформальних груп.

Група – певна кількість працівників, яка дотримується певних норм і прагне задовольняти свої потреби досягненням групової мети. Формальні групи створюються за наказом керівництва для виконання конкретних функцій. Неформальні групи – групи, створення і функціонування яких не передбачається.

Класифікаційна ознака	Формальні групи	Неформальні групи
Мета	Ефективність, прибуток.	Задоволення соціальних потреб і потреб у безпеці
Створення	Планується організацією	Створюється спонтанно
Комунікації	Формальні канали	Формальні і неформальні канали
Лідер	Призначається організацією	Виходець із групи
Міжособові стосунки	Встановлюються на основі виробничих завдань	Розвиваються спонтанно
Вплив на членів групи	Грошові винагороди, вла­да	Персональний вплив
Контроль	Спирається на покарання, грошові винагороди	Діють громадські санкції