Тема 2. Організація навчального процесу в університеті.

2.1. Історія створення ДонНУЕТ.

2.2. Організаційна структура університету.

2.2.1. Адміністрація

2.2.2. Структура окремих підрозділів

2.2.3. Соціально-культурні одиниці

2.3.Основні форми та методи організації навчального процесу в ВНЗ.

2.4.Кредитно-модульна система в ДонНУЕТ.

2.1. Історія створення ДонНует.

Донецький державний університет економіки і торгівлі має давню історію. Етапи його становлення наочно відображають періоди сучасної історії України. Джерела університету, як навчального закладу, беруть свій початок з Вищих кооперативних інструкторських курсів, що функціонували при Центральному Українському кооперативному комітеті з осені 1917 року. На базі цих курсів у січні 1920 року з ініціативи професора М.І.Туган-Барановського був створений Український кооперативний інститут.

Михайло Іванович Туган-Барановський - видатний вчений-економіст зі світовим іменем, державний і громадський діяч України періоду національно-визвольної боротьби, самовизначення та відродження державності після Лютневої революції 1917 року у Росії та падіння самодержавства. Наприкінці 1918 року він виступив з пропозицією створення кооперативного інституту і сам розробив його завдання та програму. Але здійснити ці плани особисто йому не вдалося. Як радник з економічних питань у січні 1919 року М.І.Туган-Барановський виїхав з делегацією Директорії Української Народної Республіки у Париж, але помер у дорозі під Одесою.

16 листопада 1920 року Київським управлінням вищих навчальних закладів було видано наказ про приєднання Кооперативного інституту до Київського інституту народного господарства на правах кооперативного факультету. У 1922 році від Київського інституту народного господарства було відокремлено Київський кооперативний технікум. Навчання у технікумі здійснювалося за навчальними планами і програмами економічного вузу. Готувались кадри з вищою освітою для кооперації. У вересні 1920 року Рада Народних Комісарів визнала за необхідне перетворити Кооперативний технікум на Кооперативний інститут імені В.Я.Чубаря. В такому стані він проіснував до 1934 року, коли завершився так званий "київський період" ВНЗ.

Почав формуватись "харківський етап". Згідно з рішенням уряду УРСР на базі торговельного факультету Харківського інституту народного господарства ім. К.Маркса було створено два інститути: Харківський інститут обміну та розподілу та Харківський планово-економічний інститут споживчої кооперації.

Харківський інститут обміну і розподілу двічі перейменовувався відповідно до зміни найменування й завдань наркомату, у віданні якого він знаходився: у 1932 році - в Інститут постачання, в 1934 році - в Український інститут державної торгівлі.

Харківський плановий інститут споживчої кооперації у 1933-1934 навчальному році злився з Київським кооперативним інститутом з місцем знаходження у місті Харкові, і був перейменований в Український інститут споживчої кооперації на початку 1935-1936 навчального року. У названий інститут влилися Воронезький кооперативний інститут та Ворошиловградський інститут інженерів громадського харчування.

Однак, існування у Харкові двох однорідних і невеликих інститутів себе не виправдало. Тому у 1935-1936 навчальному році, згідно з рішенням уряду, існуючі окремо Український інститут державної торгівлі та Харківський інститут споживчої кооперації були злиті й на їх базі створено Український інститут радянської торгівлі (перейменований у 1940 році у Харківський інститут радянської торгівлі).

З початком Великої Вітчизняної війни заняття в інституті тимчасово припинилися, а будинок було віддано під госпіталь. Під час окупації інститут був розграбований, а його приміщення знищені при бомбардуваннях. Після звільнення Харкова від німецько-фашистських загарбників у 1943 році навчання у Харківському інституті радянської торгівлі оновилося.

У червні 1959 року Рада Міністрів України прийняла постанову про переведення інституту з міста Харкова в місто Сталіно та перейменування його у Сталінський інститут радянської торгівлі. Необхідність такого рішення уряду була викликана об'єктивною потребою Донбасу у створенні нових навчальних закладів.

Після того, як місто Сталіно було перейменовано в місто Донецьк, інститут також змінив свою назву і став називатися Донецький інститут радянської торгівлі. Так розпочався його "донецький період".

Починаючи з 1960 року Донецький торговельний інститут активно відкриває свої філії у багатьох містах України (Сімферополь, Керч, Харків, Київ, Одеса, Львів, Запоріжжя, Кривий Ріг, Луганськ).

Згодом на базі цих філій були створені Київський торгово-економічний університет, Харківська академія технології та організації харчування, Криворізький інститут народного господарства, Керченський інститут рибного господарства.

У 1992 році Донецький інститут радянської торгівлі змінив назву на Донецький державний комерційний інститут, а у 1998 році на підставі рішення Державної акредитаційної комісії і постанови Кабінету Міністрів України ВНЗ отримав найвищий четвертий рівень акредитації та статут університету.

В березні 2007 року Указом Призедента України Донецькому державному університету імені Михайла Туган-Барановського було присвоєно статус національного.

Сьогодні Донецький національний університет економіки і торгівлі - це провідний торгово-економічний ВНЗ України. Зусилля професорсько-викладацького колективу університету спрямовані на постійне поновлення змісту та методів навчання, створення гнучкої системи підготовки спеціалістів для економіки України. За роки свого існування університет підготував біля 70 тис. спеціалістів для економіки в цілому, торгівлі та громадського харчування зокрема. Внаслідок своєї плідної діяльності ДонНУЕТ перетворився у навчально-науковий центр економічної освіти, відомий своїми досягненнями далеко за межами України.

У складі університету діють 4 навчальних заклади першого рівня акредитації - Докучаєвський, Краматорський, Маріупольський і Шахтарський технікуми. У 1999 році університет відкрив економіко-технологічний факультет у місті Севастополі та Сімферопольський навчально-консультаційний центр.

Випускники університету працюють у багатьох країнах світу. Тільки для країн дальнього зарубіжжя ВНЗ підготував біля 1000 спеціалістів.

Широке розповсюдження мають досягнення вчених ДонНУЕТ. Світове визнання одержали дослідження наукових шкіл з економіки та фінансів торгівлі, бухгалтерського обліку, аналізу і контролю, маркетингу та комерційної діяльності, маркетингового менеджменту, обладнання харчових виробництв, технології громадського харчування, охорони праці. Внесок вчених і педагогів університету отримав високу оцінку Уряду України.

ДонНУЕТ успішно співпрацює з численними авторитетними міжнародними і вітчизняними структурами та організаціями. Вчені університету працюють експертами Кабінету Міністрів України, комітетів Верховної Ради України, Вищої атестаційної комісії України. Вони беруть активну участь у розробці цілого ряду економічних законів, які приймаються Верховною Радою.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім.М.Туган-Барановського одним з перших вищих навчальних закладів в Україні розпочав роботу над міжнародними науковими проектами у межах європейської програми TEMPUS-TACIS. Вчені університету успішно співпрацюють з зарубіжними партнерами також в межах програми REAP Британської Ради при фінансуванні з боку фонду "Ноу-Хау", отримавши гранти на розробку економічних курсів, починаючи з 1998 року. Крім того, вчені ДонНУЕТ щорічно отримують гранти на участь у закордонних наукових конференціях і семінарах, публікації наукових статей у межах програм TACIS, Британської Ради, TREX, Фонду "Відродження", Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Тісні зв'язки ВНЗ підтримує з Каліфорнійським університетом США, Афінським університетом у Греції. Поряд з розвитком творчих контактів з ВНЗ дальнього зарубіжжя Донецький державний університет економіки і торгівлі продовжує давню співпрацю з ВНЗ Росії (Російська економічна академія ім. Г.В.Плеханова, Санкт-Петербурзький торгово-економічний університет, Воронезький університет, Московський університет споживчої кооперації).

Сьогодні ДонНУЕТ готує спеціалістів не тільки для сфери торгівлі та послуг, але й для інших галузей економіки, по праву ставши центром підготовки економічних кадрів у регіоні. Всупереч труднощам у країні, ВНЗ перебудовується відповідно до потреб часу, щоб тісніше інтегруватися в Європу та забезпечити незалежну Українську державу молодими кваліфікованими фахівцями.