Опис приладу

Газоаналізатор (рис. 2.3) складається з вимірювальної бюретки 1, водяної (повітряної) сорочки 2, напірної склянки 3, кранової системи (гребінки) 4 з трьома триходовими кранами 5, які пов'язують її з поглинальними посудинами 6, 7, 8, триходового крана 9 для відбору проб газу і регулювання роботи системи в цілому.

1 – вимірювальна бюретка; 2 – повітряна сорочка; 3 – напірна склянка; 4 – гребінка; 5, 9 – триходові крани; 6, 7, 8 – поглинальні посудини.

Рисунок 2.3 – Газоаналізатор

Вимірювальна бюретка 1 призначається для виміру об'єму, взятого на аналіз газу і для подальшого визначення зміни об'єму газу після поглинання.

Вміст вимірювальної бюретки 100 см³. Верхня розширена частина (50 см³) має поділки через 10 см³ і ціну поділки 1 см³, нижня подовжена циліндрична (50 см³) частина має поділки через 2 см³ і ціну 0,2 см³.

Для зручності користування шкала бюретки має подвійну цифрову шкалу з правого боку вгорі – нуль шкали, знизу 100 см³, з ліва знизу – нуль шкали, вгорі – 100 см³.

Це дозволяє робити відлік з правого боку об'єму забраної проби газової суміші в см³, а з лівого  об'єму поглинених газів у см³ або об'ємних процентах.

Призначення водяної сорочки 2 – виключення різких коливань температури у вимірювальній сорочці, що впливають на точність.

Напірна склянка з ємністю не менше 300 см³ заповнена на 3/4 об'єму затвірною рідиною і з'єднана з нижньою частиною вимірювальної бюретки 1 гумовою трубкою, призначеною для всмоктування газу у вимірювальну бюретку з наступним поданням його у поглинальну посудину.

Кранова система (гребінка) 4 являє собою розподільний пристрій, що складається з товстостінної капілярної трубки з трьома кранами 5. Крани з'єднані з поглинальними посудинами 6, 7, і 8 за допомогою товстостінних гумових трубок. Одним кінцем гребінка 4 з'єднана з вимірювальною бюреткою 1, а іншим – через триходовий кран 9 з атмосферою та джерелом газу, що направляється на аналіз (до досліду – з газометра вихідного газу, після досліду – з газометра з конвертованим газом.

Триходові крани 5 і 9 призначені для зміни напряму газових потоків у приладі і зєднання останнього з джерелом газу і атмосферою. Залежно від положення триходового крана мають місце 4 варіанти руху газових потоків. Наступне положення відрізняється від попереднього поворотом на 90⁰ за годинниковою стрілкою. Усі три крани 5 (для яких направлення А  гребінка, а направлення Б – поглинальна посудина) мають два робочі положення: 1 – коли крани разом з гребінкою утворюють наскрізний канал для проходу газу у вимірювальну бюретку або з неї; 2 – коли виконується аналіз газу на вміст якогось з компонентів, вимірювальна бюретка і відповідна поглинальна посудина являють собою ізольовану від зовнішнього середовища систему з двох сполучених посудин.

Через кран 9 крізь трубку А проводиться забір аналізоваого газу, крізь трубку В – викид газу в атмосферу, крізь трубку Б кран 9 сполучається з поглинальною системою в цілому. Відповідно до цього кран 9 має три робочі положення: 1 – набір газу у вимірювальну бюретку; 2 – викид газу в атмосферу; 3 – ізоляція поглинальної системи від зовнішнього середовища.

Кожна з поглинальних посудин 6, 7 і 8 складається з подвійних посудин, що знаходяться одна в одній. Внутрішня посудина призначена для прийому газу протягом часу поглинання. Для збільшення поверхні зіткнення газу з поглиначем вона заповнена тонкостінними скляними трубками.

Зовнішня посудина служить для прийому поглинального розчину за час заповнення внутрішньої посудини газом.

Поглинальну посудину 6 для поглинання СО₂ наповнюють розчином КОН.

Оксид вуглецю (IV), реагуючи з КОН, утворює карбонат калію:

2 КОН + СО₂  К₂СО₃ + Н₂О.

Поглинальна посудина 7 призначена для поглинання кисню і наповнюється розчином пірогалолу (1, 2, 3 – триоксибензолу). У лужному середовищі пірогалол утворює пірогалят калію:

С₆Н₃(ОН)₃ + 3 КОН  С₆Н₃(ОК)₃ + 3 Н₂О.

Останній, поглинаючи кисень і відщеплюючи воду, переходить у гексаоксидифенолят калію:

4 С₆Н₃(ОК)₃ + О₂  2 (ОК)₃С₆Н₂ – Н₂С₆(ОК)₃ + 2 Н₂О.

Поглинальна посудина 8 служить для поглинання СО і наповнюється аміачним розчином однохлористої міді.

СО, реагуючи з СН₂Сl₂, утворює спочатку комплексну, що легко розкладається:

Сu₂Сl₂ + 2СО Сu₂Сl₂  2СО,

що далі взаємодіє з аміаком та відновлюється до вільної міді:

Cu₂Cl₂∙2CO + 4NH₃ + 2H₂O  2Cu + (NH₄)₂C₂O₄ + 2NH₄Cl.