4. Послідовність виконання роботи і проведення розрахунків

Визначення вмісту аміаку в газі за допомогою евакуйованих колб проводять таким чином. Спочатку в колбу переносять за допомогою піпетки Мора 50 см³ 0,1 Н розчину сірчаної кислоти, додають 2-3 краплі розчину метилового оранжевого і закривають горловину пробкою. З колби 6 за допомогою вакуум-насоса евакуюють повітря до отримання в ній розрідження -0,3-0,4 кгс/см². Для цього колбу 6 приєднують за допомогою вакуумного шланга до манометра та вакуум-насоса. Після досягнення в колбі 6 вищевказаного вакууму зупиняють вакуум-насос, точно вимірюють тиск у колбі за манометром та закривають кран 7.

Потім евакуйовану колбу 6 приєднують за допомогою шлангів до газопроводу 4. Послідовно та повільно відчиняють кран колби та відбирають пробу газу для аналізу протягом 30 с доки тиск у колбі не зрівняється з атмосферним. Закривають кран колби і вміщують її на 20 хв в апарат для струшування або струшують ручним способом. Потім вміст колби переносять у конічну колбу для титрування. Евакуйовану колбу 6 промивають декілька разів дистильованою водою і промивні води виливають у конічну колбу для титрування. Вміст конічної колби титрують 0,1Н розчином NaOH до переходу рожевого забарвлення розчину в жовте.

1 – компресор; 2 – ротаметр; 3 – десорбер; 4-5 – газопроводи; 6 – евакуйована колба; 7-8 – крани; 9 – лійка; 10 – дрексель; 11 – аспіратор;

12 – мірний циліндр.

Рисунок 1.1 – Схема установки для визначення аміаку в газах

Вміст аміаку вираховують за формулою (% об):

,

де N₁ та N₂  відповідно нормальність розчину H₂SO₄ та NaOH;

B  кількість 0,1Н розчину кислоти, налитого в колбу, см³;

A  кількість 0,1Н розчину NaOH, витраченого на титрування, см³;

t  температура експерименту, С;

V  об‘єм колби, см³;

P₁ та P₂  тиск у евакуйованій колбі відповідно до та після відбору проби газу, Па.

Вміст аміаку в газі беруть як середнє значення з трьох визначень.

Визначення вмісту аміаку в газі за допомогою поглинальної склянки виконують таким чином. За допомогою аспіратора 11 аналізований газ пропускають через поглинальну склянку 10, в яку налито 50-60 см³ дистильованої води, 10 см³ 0,1 Н розчину H₂SO₄ та 2-3 краплі метилового червоного. Через поглинач 10 пропускають аміачно-повітряну суміш до переходу забарвлення розчину в склянці із рожевого в жовте. Об‘єм відібраної для аналізу аміачно-повітряної суміші визначають за кількістю води, що витікла з аспіратора 11.

Розрахунок обємної частки аміаку за методом 2 проводиться за формулами, (% об):

,

де V_NH3 = V₁N₁22,4 ( см³ );

V₁  обєм сірчаної кислоти, який залито в дрексель перед визначенням, см³;

N₁  нормальність сірчаної кислоти.

,

де V_H2O  об‘єм води, що витік з аспіратора, см³;

P_b  барометричний тиск, кПа;

P  розрідження в аспіраторі, кПа;

b  пружність водяних парів в аспіраторі, кПа;

t  температура газу в аспіраторі, С.