4 Опрацювання результатів

Вміст , (в г/л) в розчині розраховують за формулою:

де а – об’єм 0,1 н розсину NaOH, витрачений на титрування 10 мл розведеного розчину, мл;

0,0063 — маса HNO₃, еквівалентна масі NaOH, що міститься в 1 мл 0,1 н розчину NaOH, г;

V — об'єм розведеного розчину, мл.

Кількість отриманої кислоти за даними аналізу рідини складає:

де g_п і g_K — початковий та кінцевий вміст HNO₃ в зрошуючій кислоті, г/л;

V₁ — об'єм пропущеного розчину, л.

Кількість отриманої кислоти (в г) за даними аналізу газової фази розраховують за формулою:

де V₂ — середній об’єм газової суміші до та після колонки, л;

Х_п, Х_к— початковий та кінцевий вміст NO в газі, % (мас).

Вміст оксидів азоту визначаємо за допомогою евакуаційної колби, як зазначено в лабораторній роботі № 4.

Отримані дані використовують для визначення:

● ступеню поглинання оксидів нітрогену, %:

● ступеню перетворення, %:

де g — кількість отриманої кислоти за час досліду, г;

g_тeop — кількість кислоти, яку можна отримати теоретично з даної кількості оксиду азоту, г;

V_no — об'єм оксиду азоту (II) при н. у. (в л), пропущений під час досліду.

Коефіцієнт швидкості поглинання оксидів азоту k можна розрахувати, нехтуючи тиском парів оксиду азоту (IV) над кислотою:

де р — гідравлічний радіус насадки, рівний відношенню вільного об'єму насадки до її питомої поверхні, см;

τ — час поглинання або час перебування газу в колонці, що визначається співвідношенням вільного об'єму колони до посекундних витрат газової суміші, с;

р_п та р_к — парціальні тиски оксидів нітрогену до та після поглинання, Па.

де V_в – вільний об’єм насадки;

S – питома поверхня насадки.

Результати роботи подають у вигляді таблиць:

τ, хв	Т, ºC	Насадка			вміст оксидів азоту %(об.)		Зрошування
		Розмір	Вільний об’єм	Поверхня	вході на	на виході	Витрати, мл/год

Час,хв.	Вміст оксидів азоту, на виході % (об.)	Кількість утвореної HNO3, г ·104	Ступінь		Коеф. швидкості поглинання k
			Поглинання φ, %	Перетворення η, %

5 Техніка безпеки

При порушенні герметичності установки можливе забруднення повітря приміщення аміаком або оксидом азоту. Щоб запобігти цьому, перед початком роботи перевіряють установку на герметичність (витрати газу на вході в установку повинні дорівнювати витратам газу на виході з установки).

Аміак при відповідному співвідношенні з повітрям утворює вибухонебезпечні суміші, тому слід працювати з аміачно-повітряними сумішами, в яких вміст аміаку не перевищує 12 %.

При виявленні неполадок у роботі установки негайно повідомити про це викладача або лаборанта.