1.3. Рейсшина

Рейсшини (від нім. Reiben – креслити; schiene – рейка) слугують для проведення паралельних ліній. У практиці проектувальників використовуються три види рейсшин: з голівкою – упорні, роликові та інерційні (рис.1.3.1).

а) б) в)

Рис.1.3.1 – види рейсшин: а – упорна; б – роликова; в – інерційна

Упорні та інерційні рейсшини не забезпечують особливої ​​точності, тому можуть використовуватися для виконання написів, підписів, ескізних робіт тощо. Найбільш зручні – роликові рейсшини, тому що вони прості в роботі і дають мінімальні похибки при викреслюванні.

При необхідності роликову рейсшину можна виготовити самому. Для цього потрібна лінійка довжиною 40, 60, 100 см. Праворуч і ліворуч необхідно прикріпити на муфтах ролики і рейсшина готова. Рейсшини виготовляють із дерева, металу, оргскла. Ролики бажано виробити з металу (краще з латуні). Креслення роликів і муфт показані на рис. 1.3.2.

Після виготовлення рейсшини і роликів необхідно впевнитись у відсутності в рейсшині дефектів. Можливі дефекти рейсшини зображені на рис. 1.3.3.

Для з'ясування можливих дефектів проробляють таку роботу (рис. 1.3.4): знімають з рейсшини ролики, прикладають її до паперу і проводять тонко заточеним олівцем лінію по робочій кромці. Потім рейсшину повертають щодо проведеної лінії (АВ) на 180˚ і знову проводять лінію по робочій кромці рейсшини. Проведені лінії повинні злитися в одну. Якщо лінії не збігаються по всій довжині, на горизонтальну поверхню столу прикріплюють кнопками лист наждачного паперу; ставлять на нього робочою кромкою рейсшину і поступальними рухами «від себе», «до себе» виправляють виявлені дефекти (рис. 1.3.5).

Рис.1.3.2 – креслення роликів і муфт

ШЕРШАВОСТІ ТА НЕРІВНОСТІ

Рис.1.3.3 – дефекти рейсшин

Рис.1.3.4 – виправлення дефектів рейсшини

П ісля цього перевіряють рейсшину в роботі.

При наявності дефекту повторюють процес, сточуючи робочі кромки рейсшини до повного його усунення.

Н

Рис.1.3.5 – виправлення дефектів рейсшини

а рис. 1.3.6 зображено закріплення рейсшини на підрамник за допомогою нитки (краще капронової, діаметром 0,5 ... 0,7 мм). Для цього до підрамника кріплять у точках А, Б, В, Г цвяхи або кнопки з довгими вістрями.

Н итку жорстко закріплюють у точці А, потім її протягують через нижній паз ролика, розташованого вертикально по відношенню до даної точки. Далі нитку протягують через нижній паз другого ролика і з іншого боку направляють послідовно до точок Б і В. Минаючи ці точки, нитку протягують тепер уже через верхні пази обох роликів і жорстко закріплюють у точці Г. Таке кріплення рейсшини на підрамник дає можливість проводити паралельні лінії, міняючи їх нахил по мірі необхідності. Для цього протилежні кінці рейсшини переміщають вгору (від себе) або вниз (до себе), регулюючи нахил рейсшини по відношенню до кромки підрамника.

Д

Рис. 1.3.6 – закріплення рейсшини на підрамник

за допомогою нитки

ля уникнення не запланованого нахилу рейсшини нитку між точками Б та В фіксують кнопкою.