1.4. Кутники

Кутники служать для побудови кутів і проведення паралельних ліній. Їх виготовляють із дерева, оргскла, пластичних мас, рідше з металу. Кутники бувають прості, спеціальні та зі змінним кутом (рис. 1.4.1).

а) б) в)

Рис.1.4.1 – Кутники: а – прості; б – спеціальні; в – зі змінним кутом

Прості кутники бувають із кутами 45˚ і 60˚. Спеціальні кутники призначені для проведення ліній під певними кутами і можуть мати найрізноманітнішу форму.

Кутники зі змінним кутом дають можливість проводити лінії під будь-яким заданим кутом.

Після перевірки всіх крайок кутники (подібно до рейсшини) перевіряють кут 90˚ (рис. 1.4.2). Для цього кутник встановлюють на рейсшину і проводять по робочій кромці лінію перпендикулярно рейсшині. Потім перевертають кутник навколо проведеної лінії на 180˚ і знову проводять лінію. Обидві лінії повинні злитися в одну або бути паралельними. При розбіжності ліній поверхню катета кутника сточують за допомогою наждачного паперу (як у випадку виправлення дефектів рейсшини) (рис. 1.4.3).

Рис.1.4.2 – перевірка кута 90^о

Рис.1.4.3 – перевірка прямих кутів

Після перевірки кута 90˚ переходять до перевірки гострих кутів. Таку перевірку можна провести шляхом графічного додавання гострих кутів до 90˚ або 180˚ (для кута 60˚). При розбіжності сумарної лінії з кутом 90˚ отриману різницю ділять на число проведених ліній від кутників і на результат від ділення, сточують гіпотенузу кутника за допомогою наждачного паперу (рис. 1.4.5 та 1.4.6).

Рис. 1.4.5 – перевірка гострих кутів

Рис. 1.4.6 – перевірка гострих кутів

Існує й інший, більш точний спосіб перевірки гострих кутів. Для цього знаходять величину катетів (шляхом вимірювання лінійкою з точністю до 0,5 мм). Знаючи з курсу математики залежності гіпотенузи від катета та заданий кут (30˚, 45˚, 60˚), визначають величину гіпотенузи.

При роботі з кутниками і рейсшиною необхідно убезпечити їх від падіння та забруднення тушшю і фарбою. Не слід їх зберігати в ящиках столу. Для запобігання пошкоджень кромок і кутів такі предмети краще зберігати в сухому, але не жаркому місці, в підвішеному на цвях положенні, подалі від вікна.

1.5. Лекала

Лекала – лінійки, застосовувані для проведення кривих ліній різного обрису по заданим точкам (рис. 1.5.1).

Л

Рис. 1.5.1 – приклади лекала

екала можуть бути виконані з дерева, оргскла, пластмаси, при необхідності з картону. Широкі поверхні лекал повинні бути не покоробленими, гладкими, без тріщин і сучків; внутрішні і зовнішні ребра – без зазубрин, з плавними переходами від однієї кривизни до іншої. Зберігають лекала так само, як косинці і рейсшину.

1.6. Олівці

Олівець (від тюрк. «Кара» – чорний, «даш» – камінь) – стрижень із вугілля, свинцю, графіту, сухої фарби в оправі з дерева або металу, слугує для письма, креслення, малювання.

За пишучими властивостями і технологією виробництва олівці ділять на графітні (чорні), кольорові, копіювальні та міцні; за призначенням – на шкільні, канцелярські, креслярські, малювальні, столярні, гримерувальні, олівці для ретуші. Особливими видами олівців являються сангіна, пастель та фломастери. Олівці мають різну твердість (Т) і м'якість (М). Основні марки сучасних олівців наступні:

У нашій країні: 7Т, 6Т, 5Т, 4Т, 3Т, 2Т, Т, ТМ, М, 2М, 3М, 4М, 5М, 6М; За кордоном: 7Н, 6Н, 5Н, 4Н, 3Н, 2Н, Н, НВ, 2В, 3В, 4В, 5В, 6В, 7В, 8В. Для креслення слід застосовувати олівці середньої твердості. Тверді олівці використовують при роботі з олівцевою калькою, м'які – при малюванні. Олівці, якими передбачається креслити, не повинні бути короткими. Довжина їх повинна бути більше вказівного пальця на 3 – 5 см.

Олівці заточують перочинним ножем поступовим зрізанням частини дерев'яної оправи. Довжина зрізання повинна бути не менше 30 мм при довжині оголеного грифеля не більше 10 мм (рис. 1.6.1).

Рис. 1.6.1 – заточування олівця

Для зручності та економії часу при роботі з олівцем необхідно завжди мати під рукою наждачний папір малих номерів, на якій можна обточувати затуплений кінчик грифеля, обтираючи його після обточування ганчіркою, щоб зберегти кромки кутників і рейсшини від забруднення.

Олівці зручно заточувати над паперовою коробочкою, що дозволить зібрати сміття в єдине місце. Схема виготовлення такої коробочки з невеликого листка паперу зображена на рис. 1.6.2.

Рис. 1.6.2 – схема виготовлення

Більш зручні в роботі автоматичні олівці, де довжина грифеля може регулюватися шляхом натискання на штеккер. Загальний вигляд таких олівців показаний на рис. 1.6.3.

Рис. 1.6.3 – загальний вигляд олівців

Олівці краще зберігати в пеналі. Закривати грифельний стрижень ковпачком, і запобігати механічним пошкодженням, які можуть призвести до поломки грифеля.