Макроліди

Старі	Нові
Еритроміцин - 40-50 мг/кг, швидке всмоктування, диспептичні явища; Еритроміцину-стерат, пальмітат - 50 мг/кг/добу, повільне всмоктування; Олеандоміцин, 40-50 мг/кг/добу, ефективніший за еритроміцин у відношенні стафілококів, не ефективний у відношенні Haemophilus influenzae	Азітроміцин (сумамед) 5 мг/кг/добу (в І-й день - 10 мг/кг/добу, куср 3-5 днів, дитячі форми) Рокситроміцину (рулід) 20-30 мг/кг/добу, стійкий до дії лактамаз, малоактивний до Haemophilus influenzae Джосаміцин (вільпрофен), 30-50 мг/кг/добу Мідекаміцин (макропен) 20-50 мг/кг/добу, малоактивний у відношенні Haemophilus influenzae

Застосовують для лікування мікоплазм та хламідій, особливо у дітей грудного віку. Макроліди добре накопичуються в нейтрофілах.

Лінкоміцин (30 мг/кг/добу) та кліндаміцин (8-25 мг/кг/добу) при стафілококах, Гр(+) коках, анаеробних коках, при мікоплазмах. Гемофільна паличка стійка проти цих препаратів.

Антибіотики-макроліди, що містять 14-,15-16-членне кільце

14-членне кільце		15-членне кільце	16-членне кільце
Природні сполуки	Напівсинтетичні сполуки	азаліди	Природні сполуки	Напівсинтетичні сполуки
еритроміцин	Диритроміцин Рокситроміцин (рулід) Кларитроміцин (клацид)	Азитроміцин (сумамед)	Спіраміцин Джозаміцин (вільпрафен)	Рокитроміцин міокаміцин

Цефалоспорини

І-е покоління	Доза	2-е покоління	Доза	3-е покоління	Доза
Активність у відношенні різної флори
стафілококи	+++	++		+
Гр(-) флора	-	++		+++
Парентеральні
Цефрадин	50-100	Цефамандол	50-100	Латамоксеф	100-200
Цефазолін	100	Цефуроксим (зинацеф)	40-150	Цефотаксим (клафорна)	50-150
				Цефтріаксон (роцефін)	20-80 (раз/добу)
		цефоксітин	30-100	Цефтазидим (фортум)	50-200
				Цефоперазон (лардум)	50-200
Оральні
Цефалексин (оспексин)	25-50	Цефуроксим (зіннат)	30-100	Цефподоксим (орелокс)	5-10
				Цефтібутен (цедекс)	8-10
Цефадроксил	75-100	Цефаклор	25	Цефіксим	3-12
Цефрадин	75-100			Цефетамет	3-12

Цефалоспорини використовують при неефективності стартової терапії або суперінфекційних ускладнень. Цефалоспорини І покоління не діють на гемофільну паличку, мікоплазми, хламідії. Парентеральні ЦС І покоління пригнічують зріст стійкого до пеніциліну стафілококу і застосовуються в поєднанні з гентаміцином при пневмонії у дітей першого року життя і важких пневмоніях у старших дітей.

ЦС ІІ покоління використовують при лікуванні внутрішньолікарняних пневмоній, що викликані Гр(-) збудниками. Цефтазідим та цефперазон активні у відношенні псевдомонад.

Аміноглікозиди: при Гр(-) флорі, стафілокоці - в поєднанні з протистафілококовою терапією, не діють на пневмококи. Їх використовують в комбінації з лактамовими препаратами (пеніциліни, ЦС) для лікування дітей першого року життя або при важких пневмоніях у старших дітей (гемофилюс). При позалікарняних інфекціях неефективні. Побічна дія: збільшення натрія або білка в сечі - ураження канальців, глухота, зупинка дихання -курареподібно.

Котримоксазол: с/а (в комбінації з триметопримом 4:1) - при хламідіозі (6-8 мг/кг/добу за триметопримом) та пневмоцистній пневмонії (10-20 мг/кг/добу).

Метронідазол: бактерицидна дія на анаероби, бактероїди (20-40 мг/кг/добу).

Карбеніцилін та уреїдопеніциліни не слід застосовувати при банальних інфекціях. Азтреонам та іміпенем застосовують в дозах 400-500 мг/кг/добу при псевдомонас, стійкому пневмокоці.

Рифампіцин: ефективний у відношенні пневмококів, стафілококів, гемофільної палички типу б внутрішньолікарняної інфекції в дозі 10-15 мг/кг/добу.

Тетрацикліни: мікоплазмоз після 8 років.

Фторхінолони: ципрофлоксацин (ципробай - 20-30 мг/кг/добу) і офлоксацин (таривід - 0,2 -0,8 г/добу для дорослих). У дітей пригнічує росткові зони хрящів (на досліді): при псевдомонадній колонізації у хворих на муковісцидоз.

Лікування проводять 2 дня після зникнення ознаків запалення (зниження температури, зупинка прогресування процесу). Неважку пневмонію лікують 4-6 днів, ускладнену - 8-12 днів, при пневмококовій - 2-3 дні - в рідких випадках.