2. Сучасна антропонімічна модель

Сучасна японська антропонімічна модель двочленна, вона складається з прізвища і індивідуального імені. Дослідники вважають, що дана модель є вінцем еволюції антропонімічної системи.

З переходом до капіталістичного способу виробництва розвивається криза старої системи. Зростає міграція населення, мільйони людей зосереджуються у великих містах, а зростаюче діловодство вимагає письмового посвідчення особи. Прізвисько втрачає свої функції, оскільки воно зручне і зрозуміле тільки у невеликих колективах і в усному спілкуванні. Тепер прізвисько нерідко закріплюється за його носієм і починає передаватися по спадку, тобто переходить в розряд прізвища. Складається нова, сучасна система "особисте ім'я або декілька імен + фамільне ім'я".

Швидше за все, через традиції офіційна антропонімічна японська модель проіснує у такому вигляді дуже довго, до тих пір, поки не буде потрібно додаткове розрізнення індивідів.

Розділ і

Структурна класифікація японських прізвищ

1. Омонімія імен

У японській мові дуже широко поширена омонімія. Омонімами можуть бути окремі ієрогліфи, слова і навіть цілі словосполучення. Тому сприйняття на слух окремих невеликих уривків японської мови може викликати у іноземців деяке утруднення, якщо контексту недостатньо для правильного розуміння слова. Самі японці зізнаються, що легше сприймають текст, ніж усну мову.

Все сказане можна віднести і до імен. Омонімія ієрогліфів, що входять в їх склад, призводить до повної омонімії імен. Наприклад, жіноче ім'я АКІКО може мати теоретично до шістдесяти восьми варіантів написання, а реально зустрічається не менше десятка частотних варіантів, і все це різні імена:

Ім'я ТОМОКО має близько 30 варіантів написання, ім'я Ю:КО - близько сорок варіантів, ТІЄ - 43 варіанти, чоловіче ім'я ХІРОШІ - більше 300 варіантів, ім'я КАДЗУО - більше 130 варіантів. Можна привести ще дуже багато прикладів. Практично кожне ім'я, записане ієрогліфами, має хоча б один омонім, оскільки його можна записати хіраганою, і це буде вже інше ім'я. хоча і тим же звучанням. Така багата омонімія призводить до великих труднощів працівників реєстраційних установ і ставить японських батьків перед серйозною проблемою вибору імені дитині - вони повинні підібрати ім'я не тільки як фонетичний комплекс, але і як графічний комплекс, тобто, в порівнянні з українськими батьками, вирішити не одну, а відразу дві проблеми.

2. Становлення інституту прізвищ в Японії

Появи інституту прізвищ в Японії відносять до VIII-IX ст., що раніше, принаймні, на цілі шість сторіч в порівнянні з Росією. Як і у нас, в Японії прізвища були спочатку надбанням найвпливовіших сімей, правлячих кругів - це сім'ї імператора, сьогунів, володарів провінцій і т.п. Для народу прізвищ як таких не було.

Положення змінила антифеодальна революція 1868 р. (реформи Мейдзі). Як пише Ісіі Кендо в книзі “Історія подій епохи Мейдзі”, уряд Мейдзі дозволили простому народу мати прізвища, тобто на четвертому році своєї роботи видало наказ про те, щоб кожна сім'я, кожний мешканець вибрав собі ім'я, яке передаватиметься по спадку його дітям і під яким він буде записаний в офіційних державних списках.

Населення Японії до початку епохи Мейдзі складало приблизно 34 млн. чоловік. Якась невелика частина населення вже мала прізвища, великі сім'ї і навіть цілі поселення в 150-300 чоловік нерідко записувалися під одним прізвищем, частіше за все вибравши своїм родовим ім'ям назву місця, де вони живуть або де проживали їх предки. З топонімів відбулося від 70 до 80% японських прізвищ.

Багато хто прагнув, користуючись моментом, "поріднитися" з впливовими сім'ями, такими як 源 МІНАМОТО, 平 ТАЙРА, 藤原 ФУДЗІВАРА,　曾我 СОГА, 　菅原 СУГАВАРА, 　安部 АБЭ, 　浦部 УРАБЭ.

Якщо звернутися до списку з 50-ти найчастотніших сучасних прізвищ, то в дев'яти з них ми зустрінемо знак 藤"гліцинія", елемент прізвища藤原ФУДЗІВАРА, причому три з них знаходяться в першій десятці.