4. Система артилерійсько-технічного забезпечення.

4.1. Документи, які регламентують норми змісту озброєння, техніки, боєприпасів та іншого майна в частині. Порядок визначення штатно-табельної та фактичної потреби частини (підрозділу) в РАО. Склад та розрахунок боєкомплекту арт. озброєння, його ешелонування.

4.1.1. Документи, які встановлюють норми утримання рао та другого майна служби в частинах та підрозділах.

Основними документами, на підставі яких установлюється перелік і норми утримання військової техніки і майна військової частини, є штати, табелі (додатки до штатів) і норми забезпечення (затверджені наказами Міністра оборони).

Штат є основним документом, що визначає організацію військової частини (об'єднання); у ньому дається докладний перелік посад, указується чисельність особового складу, кількість озброєння, транспортних засобів і майна.

Штати нумеруються дробовим числом; чисельник показує род військ, до якого відноситься дана військова частина (об'єднання), а знаменник - порядковий номер штату в цьому роді військ. Наприклад, у штаті № 05/752 чисельник 05 свідчить про те, що військова частина відноситься до мотострілкових військ, а знаменник 752 означає порядковий номер штату.

Існують штати мирного часу і штати військового часу.

Номер штату військового часу відрізняється від номера штату мирного часу тим, що чисельник його починається з цифри нуль. Наприклад, 3 05/752 - військового часу, штат № 5/752 - мирного часу.

У штаті вказується організаційна структура військової частини (об'єднання), чисельність особового складу і кількість основних видів озброєння і транспорту, дається докладний перелік посад, за допомогою умовних знаків вказується індивідуальне озброєння, призначене особовому складу.

Тому що в штаті приводяться тільки основні види озброєння й іншої військової техніки і не вказуються запасні частини, інструмент, приналежність, устаткування і матеріали, до нього додається табель (зведений перелік), у якому міститься повний номенклатурний перелік із вказівкою кількості предметів озброєння, приладів, спорядження, ЗІП, устаткування і матеріалів, призначених частині відповідно до штату і норм комплектації.

Табель є основним документом, по якому проводиться забезпечення військової частини призначеним їй артилерійським озброєнням, військовою технікою і майном.

4.1.2. Порядок визначення штатно-табельної та фактичної потреби в арт. Озброєнні, боєприпасах техніці та майні на частину.

Потреба в предметах артилерійського озброєння на підрозділ (частина, об'єднання) розрізняють штатну і фактичну.

Штатно-табельна потреба підрозділу (частини) в озброєнні й артилерійському майні визначається відповідно до номенклатури і норм, зазначених в табелі до штату, на штатну чисельність особового складу.

Для визначення потреби об'єднання в артилерійському озброєнні і майні спочатку по кожній номенклатурі обчислюється потреба кожної частини, що входить у об'єднання Отримані результати підсумовуються. Загальна кількість артилерійського озброєння і майна (по кожній номенклатурі) складе потребу об'єднання в озброєнні й артилерійському майні.

Фактична потреба в предметах артилерійського озброєння частіше усього визначається у військовий час, коли чисельність особового складу не завжди відповідає штатної, виходячи з наявності особового складу в підрозділі (частині, об'єднанні). При цьому потреба в боєприпасах визначається звичайно не по наявності особового складу, а в залежності від конкретної обстановки і характеру бою (операції).

Для визначення кількості ЗІП і матеріалів, які потрібні частині (об'єднанню), необхідно уточнити (по кожній номенклатурі) кількість озброєння, що призначено частини (об'єднанню) по штаті або по наявності особового складу, і норми ЗІП, по яких забезпечується частина. Потім, користуючись збірником норм військових і ремонтних комплектів, обчислюють ЗІП і матеріали, потрібні військовій частині (об'єднанню) для відходу за озброєнням, його експлуатації і ремонту.

ЗІП для комплектування озброєння обчислюється по нормах військових комплектів, у яких указуються призначені на кожну номенклатуру озброєння запасні частини, інструмент і приналежності.

Кількість ЗІП на стрілецьке озброєння визначається виходячи з норм військових комплектів, призначених на одиницю кожного виду зброї (індивідуальний комплект).

На мінометне озброєння і на артилерійські системи кількість ЗІП обчислюється по нормах військових комплектів на одиницю (міномет, знаряддя) і на батарею або роту.

Для деяких видів артилерії існує комплект спеціального інструмента, що звичайно призначений на декілька гармат. Наприклад, комплект спеціального інструмента призначений на двадцять чотири 85-мм гармати. Потреба в такому інструменті обчислюється виходячи з відповідних норм і кількості матеріальної частини.

Ремонтний ЗІП на стрілецьке озброєння, міномети й артилерійські системи обчислюється по нормах ремонтних комплектів на визначену кількість озброєння однієї номенклатури.

Кількість мастильних і обтиральних матеріалів, необхідних для відходу за озброєнням у військових частинах і на складах, обчислюється по нормах, встановлених на ці матеріали. Видатковий запас мастильних і обтиральних матеріалів утримується у військах у межах двомісячної норми.

Потреба військ у боєприпасах обчислюється по зразках і калібрах озброєння, а також по видах боєприпасів у штуках і бойових комплектах.

Боєприпаси на практичні (навчальні) стрільби відпускаються військам по нормах, установлених наказом Міністра оборони.

У військовий час кількість боєприпасів на підрозділ (частину, об'єднання) визначається по фактичній потребі, установлюваної командуванням на операцію. Вихідними даними для обчислення потреби в боєприпасах є вказівки командування, повідомлення і заявки підрозділів (частин, об'єднань).

Для обчислення потреби в боєприпасах насамперед уточнюються кількість озброєння, на яке повинні видаватися боєприпаси, і номера бойових комплектів, зазначені на кожний вид озброєння в табелі до штату; потім, керуючись збірником норм боєприпасів, визначають потребу в боєприпасах на кожний вид озброєння.