3.2. Ремонтні підрозділи частин (з’єднаннь); їх призначення в мирний та військовий часи. Розміщення ремонтних підрозділів на місцевості, порядок їх переміщення в бою.
3.2.1. Історія виникнення та розвитку ремонтних органів.
Розвиток технології ремонту і технічного обслуговування артилерійського озброєння безпосередньо пов’язаний з розвитком його конструкції і виробництва. У перші роки існування артилерії внаслідок простоти її конструкції і нечисельності, складності при ремонті й обслуговуванні не виникали. Ці задачі вирішувалися силами обслуговуючого персоналу (гарматні розрахунки). З постановкою артилерійських гармат на колеса і появою передків, виникнула необхідність постійного обслуговування і ремонту ходової частини. Частіше усього ремонтували ходову частину і прицільні пристосування. З цією задачею справлялися ковалі, що були в кожній батареї. З інших складових частин знаряддя в основному потребувало обслуговування ствола (чищення каналу ствола і запальних отворів).
На початку XVI сторіччя чисельність артилерії, що збільшилася, призвела до появи системи арсеналів, лабораторій і запасних парків, що займалися не тільки виготовленням і збереженням артилерійського, стрілецького і холодного озброєння (зброї), але і його ремонтом.
Найстарші арсенали Росії (основні):
-Петербургский і Московський (із 1724 р.);
-Київський (із 1763 р.);
-Брянський (із 1784 р.).
На таких арсеналах проводився ремонт стрілецької зброї й артилерійських гармат, спорядження і приналежностей.
У 1808 р. були створені рухливі арсенали при Петербурзькому, Київському, Брянському арсеналах, що стали прообразом сучасних рухливих ремонтних органів.
У їх склад виділялися:
-мастерові, що були в штаті основних арсеналів;
-обози;
-матеріали й інструмент.
Ці рухливі арсенали одержували коней і, рухаючись у тилу своїх військ, робили необхідний ремонт гармат і іншої артилерійської техніки.
До середини XVII сторіччя з утворенням Головного артилерійського управління (ГАУ) система ремонту удосконалюється. У розпорядженні ГАУ знаходяться ремонтні майстерні, артилерійські склади і лабораторії в кожному військовому окрузі. Поряд із постачанням військ і ін., ГАУ організує забезпечення військ запасними частинами, інструментом, приналежностями і пристосуваннями.
З дуже інтенсивним розвитком військової справи ускладнився догляд за артилерійським озброєнням і його ремонт.
На початку першої світової війни в російській армії потреба військ у ремонті озброєння повинна була задовольнятися за рахунок восьми тилових (рухливих ремонтних) артилерійський майстерень. На кожний фронт припадало від однієї до трьох таких майстерень. Озброєння в частинах планувалося ремонтувати летючими загонами фронтових майстерень засобами полків. Проте потреба військ у ремонті озброєння була настільки велика, що армії і корпуса стали створювати свої позаштатні майстерні. Це призвело до того, що вже в 1916 році були затверджені тимчасові штати армійських і фронтових майстерень.
До 1917 року сформувалася організація ремонтних майстерень російської армії.
Військові ремонтні органи займалися сортуванням озброєння, підібраного на полі бою і ремонтом того озброєння, що можна було відновити в польових умовах. Те озброєння, що потребувало складних ремонтних робіт, відправлялося в тил країни, де відновлялося на заводах основного виробництва. За війну 1914-1917р. усього було відремонтовано 16593 од. артилерійських гармат і 1246000 одиниць стрілецької зброї.
У ході Великої Вітчизняної війни ремонт артилерійського озброєння здійснювався вже по такій схемі:
Фронт - силами рухливий армійських майстерень РАМ (устаткування розміщалося на 18 чотиривісних ж/д вагонах) і силами рухливих артилерійських ремонтно-відбудовних батальйонів РАРВБ (виробниче устаткування знаходилося в кузовах спеціальних автомобілів).
Армія - силами армійських артилерійських ремонтних майстерень (ААРМ) - устаткування розміщалося в трьох або п'ятьох кузовах тритонних автомобілів.
Дивізія - силами рухливих артилерійських ремонтних майстерних РАРМ - устаткування розміщалося (монтувалося) у кузовах спеціальних автомобілів.
Полк - силами полкової артилерійської майстерні ПМ (устаткування було змонтовано в кузові спеціального автомобіля або розміщалося на двох парокінних візках).
У ході другої світової війни під керівництвом ГАУ була пророблена велика робота, пов'язана з розробкою технології ремонту озброєння зі складними бойовими ушкодженнями. Практика ремонту в умовах військового часу збагачувалася прикладами застосування сміливих по технічному задумі методів ремонту і їх технологічного рішення. У стислі терміни відновлялися такі складні бойові ушкодження, про виправлення яких у мирний час ніхто навіть і не міркував.
За останні десятиліття (стосовно до СРСР) Збройні сили були докорінно змінені, на їх озброєння були прийняті новітні зразки ракетного артилерійського озброєння. Для їх якісного обслуговування і ремонту розроблена уніфікована система організації обслуговування і ремонту, прийнята сучасна штатна організація ремонтних підрозділів.