3. Оперативність

Суть. Діяти таким чином, щоб інша сторона не мала часу для правильного, продуманого реагування. Цейтнот призво­дить до помилок.

Застосування. Оперативність досягається:

1) обранням найкращого моменту для вчинення дії. Найкращий момент настає тоді, коли противник не готовий відреагувати на ваші дії. Наприклад, через відсутність у пев­ному місці, через недостатність грошей, через інші об'єктивні фактори, що йому протидіють;

2) швидким реагуванням на дії супротивника. Кожна дія противника повинна розглядатися не сама по собі, а як ча­стина його стратегії. Тому й оцінювати її потрібно системно, тобто, у сукупності з усіма іншими факторами. Саме такий підхід дозволяє розкрити задум противника і правильно на нього відреагувати.

Реагування не завжди виявляється в активних діях. Деколи буває доцільно «промовчати». Але в будь-якому випадку, дії противника повинні негайно враховуватися у плануванні влас­них тактичних операцій;

3) вжиттям контрзаходів. Є два види контрзаходів. Перші застосовуються у відповідь на вчинені противником дії. їх ме­та - усунути негативні наслідки. Наприклад, за клопотанням позивача суд вжив заходів забезпечення позову. Можливі контрзаходи: оскарження ухвали; клопотання про зміну об­раного засобу.

Другий вид контрзаходів - превентивні дії, тобто усунення небезпеки від того чи іншого ймовірного тактичного прийому противника до його застосування. Такі дії значно ефективніші, ніж перші. Але й застосовувати їх складно, адже невідомо, які саме прийоми застосовуватиме інша сторона. Для цього по­трібно вивчати його тактичні можливості. Наприклад, відпові­дач припускає, що позивач звернеться із клопотанням про на­кладення арешту на спірне майно. Превентивний контрзахід пропонує відчужити це майно до постановления ухвали суду про арешт.

Оперативність - це не лише швидкість застосування тактич­ного прийому, але і його своєчасність. Оскільки обстановка в процесі змінюється і та сторона, яка здатна швидше присто­суватися до цих змін, звернути їх на свої користь, отримує перевагу.

Ефективність тактичних прийомів багато в чому залежить також від тактичної грамотності процесуального противника та позиції судді. Не раз траплялося, що суддя унеможливлю­вав здійснення тактичних прийомів незаконним відхиленням клопотань, ігноруванням вимог та заперечень сторони, проце­суальними спрощеннями. З метою усунення такого деструктив­ного впливу судді рекомендовано застосовувати спеціальні тактичні прийоми роботи із судом.

Тактичні прийоми роботи з судом

Тактика роботи з судом спрямована на створення переваг суб'єктивного характеру. З точки зору сторони, найкращий суддя — той, хто вирішує справу на її користь. Але про це сто­рони дізнаються постфактум, після проголошення рішення. Своєрідним індикатором настрою судді під час розгляду спра­ви є його ставлення до сторін та їх дій. Кожна сторона дбає про формування позитивного іміджу в очах судді. Адже при рівності усіх інших факторів, суддя надає перевагу людям, які йому симпатичні.

Разом з тим, позиція судді часто не залежить від поведінки сторони в суді. Як зазначає адвокат-практик Я. Зейкан, «адво­кат при представництві інтересів вирішує... завдання правово­го захисту і тому повинен враховувати, що немає й не може бути суддів ідеальних, що конкретний суддя може бути заін­тересований в тому чи іншому варіанті вирішення спору...»¹. Згадується й адвокатська приказка: «Якщо суддя не знає як вирішити справу, він її вирішує по закону». Звичайно, усі суд­ді різні. У автора немає ні підстав, ні бажання кидати тінь на всю суддівську професію, але й не враховувати суб'єктивний фактор було б так само неправильно.

Коли сторона відчуває, що суддя прихильніше ставиться до іншої сторони, її тактика зорієнтована на усунення з процесу суб'єктивних факторів. Принцип тут такий: хай суддя не до­помагає нам, але він не зможе допомогти й противнику. Ме­та- перешкоджати судді допомагати протилежній стороні, нейтралізуючи його суб'єктивізм у вирішенні справи.

Під час роботи із судом, потрібно враховувати, що:

1) суддя - це людина, яка вирішує вашу справу, а не свою;

2) суддя - «господар процесу»;

3) суддя - це посадова особа, що діє відповідно до за­кону;

4) з суддею не можна сперечатися, а потрібно переконувати;

5) рішення та більшість ухвал суду можна оскаржити. З урахуванням наведеного, можна запропонувати декілька тактичних прийомів, правил роботи із судом.