1. За місцем знаходження майна відповідача;

Законодавець не розкриває змісту вжитого у нормі поняття «майна». Тому виходити потрібно з його загально-правового значення. Майно - це речі та майнові права. Місцезнаходжен­ня можуть мати лише речі.

Майно відповідача може знаходитися у різних місцях.

Тому позивач має право вибору підсудності. При цьому треба паховувати предмет позову. Якщо позивач вимагає витребу­вання речі, позов доцільно пред'являти за місцем знаходження спірного майна. Якщо предметом позову є відшкодування шкоди, позов доцільно пред'являти за місцем знаходження найдорожчого майна, як правило, нерухомого.

Місцезнаходження майна відповідача повинне бути досто­вірно встановлене. Тому до позовної заяви необхідно додати покази на підтвердження місцезнаходження майна. В іншому випадку суддя залишить позовну заяву без розгляду.

Місцезнаходження майна відповідача повинне стверджува­тися письмовими доказами, адже лише вони можуть бути до­дані до позовної заяви. Такими можуть бути довідки про те, яке майно належить відповідачеві та де воно знаходиться (до­відки органів технічної інвентаризації, землевпорядних відді­лів, державної автомобільної інспекції, місцевих рад та ін.). Оскільки відповідач може змінити місцезнаходження спірного рухомого майна, а це впливатиме і на підсудність, разом з по­зовною заявою доцільно заявляти клопотання про накладення арешту на це майно, його вилучення і передачу на зберігання третій особі.

2. За місцем його тимчасового перебування;

Тимчасове перебування відповідача - це місце, де він фак­тично знаходиться. Це може бути готель, квартира друзів, квартира, яку він наймає, та ін. Для того, щоб заявити позов за місцем тимчасового перебування відповідача, суду потрібно довести, що відповідач перебуває саме там. Готель може дати довідку, друзі та наймодавці жодної довідки, швидше за все, не дадуть.

3. За останнім відомим місцем постійного проживання;

Останнє відоме місце проживання відповідача може бути доведено довідкою паспортного столу, довідкою ЖЕКу, міс­цевої ради. Воно, напевно, збігатиметься з пропискою відпо­відача.

4. За останнім відомим місцем постійного заняття від­повідача.

Останнє відоме місце постійного заняття відповідача - це місце його роботи, навчання, служби та ін. Як доказ потрібно Додавати суду довідку відповідної організації.

Позови до відповідача, який не має в Україні місця прожи­вання, можуть бути пред'явлені за місцем знаходження його майна або за останнім відомим місцем його проживання в Україні. Якщо ж такий відповідач не має в Україні майна, або невідомо його останнє місце проживання, або якщо не можна Ці Дані достовірно встановити, як цього вимагає ч. 9 ст. 126 ЦПК України, то виникає проблема: справа підвідомча судам, не непідсудна жодному суду України. Перекладіть вирішення цієї проблеми на самих суддів. Подавайте позов у будь-який суд, який забажаєте. Але поштою. Відповідно до ст. 132 ЦПК України, якщо суддя виявить непідсудність справи даному судові, він повинен негайно повідомити про це позивача та переслати заяву разом із своєю мотивованою ухвалою до на­лежного суду після закінчення строку на подання скарги, вне­сення подання на цю ухвалу, а в разі подання скарги, подан­ня - після постановления ухвали про залишення скарги, по­дання без задоволення.

Відповідно до ст. 135 ЦПК України, справа, надіслана з одного суду до іншого, повинна бути прийнята до розгляду судом, якому вона надіслана. Суперечки між судами про під­судність недопустимі.