Караваджо Мікеланджело Меризи (1571-1610 рр.)

Караваджо Мікеланджело Меризи (Caravaggio, Michelangelo Merisi da) (1571-1610 рр.), італійський живописець. Ранні роботи Караваджо - поясні портрети, інколи з включенням деталей натюрморту (які Караваджо писав майстерно). Виконуючи великі замовлення у Римі (три картини на сюжети з життя апостола Матвія (1599-1602 рр.) в каплиці Контарелли церкви Сан-Луїджи деі Франчези й загальної картини " Звернення Савла " і " Розп'яття апостола Петра " (1600-1601 рр.) в капеллі Черази церкви Санта-Марія дель Пополо, Караваджо змінив манеру писання. Ці праці - свідчить про те, що він відійшов від маньеризму. Постаті у Караваджо зображені в такий спосіб, що в глядача складається враження незвичайній реалістичності.

В подальшому Караваджо повністю присвячує свою творчість релігійній тематиці. Його часто критикують за приземленність, через те, що персонажі більше нагадують звичайних людей, ніж святих, але ця обставина манери і віртуозне володіння світлотінню мали значний вплив на художників, які прибували до Рима з Європи, аби побачити роботи Караваджо й у якійсь мірі засвоїти цей новаторський стиль. Вирізнявся імпульсивністю і неурівноваженістю, в 1606 р. у випадковій бійці Караваджо убив молодика та був змушений втекти з Риму. Останні роки життя провів у Неаполі, на Мальті і Сицилії.

Карраччі (Carracci)

Карраччі (Carracci), сім'я італійських художників болонській школи. Агостіно (Agostino) (1557-1602 рр.), Аннібале (Annibale) (1560-1609 рр.) та його двоюрiдний брат Лодовіко (Ludovico) (1555-1619 рр.). Вони, власне, перетворили Болонью у свого роду центр італійського живопису 17 століття. У 1585 р. заснували художню Академію, викладачі якої головну увагу приділяли малюванню з натури. Їх творчість сприяло переходу від маньеризма до бароко.

В 1595 р. Аннібале, вважався найталановитішим з братів, він переїжджає до Риму, де розписує купол галереї Палаццо Фарнезе (1597-1604 рр.). Міфологічні сцени, відмінні яскравою фантазією, послужили зразком до створення багатьох мальовничих творів стилю бароко. Деякі з його жанрових композицій можна трактувати як карикатури в сучасному розумінні, він перший став малювати так звані ідеальні пейзажі. У 1605 р. художник впав у депресію і останні роки працював мало. У 17-18 століттях виконані ним розписи купула Палаццо Фарнезе прирівнювали до росписів Сікстинської капели Мікеланджело і ватиканських фресок Рафаеля, однак у 19 столітті слава художника затьмарилась. Агостино Карраччи відомий як викладач і гравер. Після переїзду братів до Рима Лодовіко Карраччі очолив академію в Болоньї. Усі троє Карраччі відомі як блискучі рисувальники.

Рубенс Пітер Пауель 1577-1640 рр.

Рубенс Пітер Пауель (1577-1640 рр.), найбільший фламандський живописець 17 століття, блискучий представник стилю бароко у Європі. Навчався у Антверпені, але справжню мистецьку освіту здобув в Італії, в якій мешкав з 1600 р. по 1608 р. Саме Рим з його античною скульптурою, фресками Мікеланджело і Рафаеля, полотнами Караваджо і Карраччі додали стилю Рубенса урочистості і величі.

В 1609 р. Рубенс став придворним живописцем ерцгерцога Альберта і інфанти Ізабелли. Рубенс був завантажений роботою, і лише завдяки прекрасній майстерні і помічникам рівня Ван Дейка міг справлятися з потоком замовлень, хлинувших з Європи. Він малював картини на різні теми, робив ескізи для гобеленів і прикрас, ілюстрував книжки, створював скульптурні і архітектурні твори. У 1626 р., втративши свою першу дружину Ізабеллу Брант, тимчасово залишив живопис і нарешті зайнявся дипломатичної діяльністю: відвідав Англію, Іспанію. Англійський король Чарльз I присвятив його у лицарі і, бажаючи прославити правління свого батька, Джеймса I, замовив розпис куполів в Будинку бенкетів в Лондоні.

В 1630-х рр. почався новий період творчості Рубенса. Поруч із поетичними пейзажами він написав також численні портрети своєї другої дружини Олени Фаурмент. Його динамічний стиль надзначний вплив на творчість сучасних художників України.