Управління освіти і науки
Волинської обласної державної адміністрації
Луцький педагогічний коледж
Циклова комісія викладачів трудового навчання та образотворчого мистецтва
В. А. Левицька
Історія мистецтв ( 2 курс, 2 семестр)
ЛЬВІВ, 2013
УДК 7( 447.83-25)
ББК 54 а4
Л 75
Л 75 Левицька Валентина Анатоліївна
В збірці розкрита тема присвячена історії світового мистецтва давніх часів. Описано етапи розвитку світового мистецтва, стильові зміни в архітектурі і скульптурі, живописі. Захоплення історією мистецтва сприяє виробленню свідомого естетичного підходу до явищ дійсності і мистецтва, формуванню сфери їхніх духовних інтересів і переконань студентів, виробляє уміння бачити прекрасне, розрізняти, розуміти, почувати й оцінювати художні твори; вчаться творити дійсність «за законами краси».
Мета збірки - розвиток художнього сприйняття. Осмислення студентами духовного досвіду людства за допомогою вивчення історії мистецтва.
Збірка адресована студентам -дизайнерам.
Рецензенти: Гузенко О.А- кандидат педагогічних наук, заступник директора з науково-методичної роботи Луцького педагогічного коледжу
Левицький О.І -професор Львівської академії мистецтв
Никитюк М. В. - завідувач циклової комісії викладачів трудового навчання та образотворчого мистецтва
Луцького педагогічного коледжу
ISBN 5 - 7234 - 0184 - 3
©Левицька В. А., 2013
© Wovk-OCO, 2013
Зміст
Мистецтво Північного Відродження. Нідерланди.
брати ван Ейки — Губерт і Ян
Ієронимус Босх (Ієронимус ван Акен)
Пітера Брейгеля Старшого
Мистецтво Північного Відродження. Германія.
Альбрехт Дюрер
Ганса Гольбейна Молодшого
Бароко. Архітектура. Скульптура. Живопис
Караваджо Мікеланджело Мерізі(1571-1610 рр.)
Карраччі (Carracci)
Рубенс Пітер Пауель 1577-1640 рр.
Скульптура
Класицизм. Архітектура. Живопис. сКУЛЬПТУРА
Картини та біографія Карла Брюллова
Жан Батист - живописець Франції
Жан Антуан Гро (1771-1835)
Давид Жак Луї. Картини і біографія
Видатні художники доби Класицизму
Життя і творчість Жерома Жан-Леона (1824-1904)
Італійський живописець епохи класицизму і офортист Каналетто Джованні Антоніо.
Французький живописець і малювальник Пуссен Нікола
Тьєполо Джованні Баттіста італійський живописець,
художник, гравер.
Містобудування у Франції XVIII ст.
Особливості застосування прийомів класицизму
Особливості образотворчого розвитку епохи класицизму
Творчість Ватто, Буше, Фрагонара, Шардена, Греза
Придворне мистецтво. Франсуа Буше
Реалістичний напрям живопису. Жан Батист Симеон Шарден
Сентименталізм. Жан Батист Грез
Жан Оноре Фрагонар
Мистецтво Англії XVIII ст.
Творчість Вільяма Хогарта
Творчість Джошуа Рейнолдса
Творчість Томаса Гейнсборо
ЛІТЕРАТУРА
Мистецтво Північного Відродження. Нідерланди
Своєрідним осередком художньої культури Північного Відродження (XV—XVI ст.) були Нідерланди — одна із найбагатшйх й передових країн Європи.
Певні економічні процеси обумовили демократичний характер художньої культури цього часу—у ньому яскраво проявляється фольклор, народна фантастика, взагалі народна основа.
Незважаючи на інтерес Нідерландів до точних наук, античної спадщини, італійського Відродження, вони йшли своїм шляхом до пізнання світу, в якому інтуїція замінює науковий підхід до зображення природи, а засвоєння пропорцій людського тіла, побудова простору тощо відбувається завдяки безпосереднім спостереженням за конкретними явищами.
Для художників Нідерландів не існувало панування образу досконалої людини титана, у їх творчості людина виступала як невід'ємна частина всесвіту. Ренесансна основа тут полягає в тому, що людина визнавалася найбільшою цінністю серед великого числа явищ всесвіту.
Взагалі для нідерландської культури доби Відродження властиве реалістичне бачення світу, утвердження як художньої цінності такої дійсності, якою вона була насправді, розуміння органічної єдності людини з навколишнім середовищем, вивчення можливостей, якими природа і життя наділили людину. Майстрів Нідерландів цікавить у людині характерне і особливе, сфера його духовного й повсякденного життя, вони захоплено відтворюють у своїй творчості різноманітність індивідуальностей, багатство їх природи і духу; тонко відчувають поетичність буденності, речей та предметів, серед яких живуть люди. Цілком природна властива їм любов до деталей, конкретність їх зображення, орієнтація та розповідність, витонченість у передачі настроїв, уміння відтворити цілісну картину світотворення з його просторовою безмежністю.
Іншими словами, саме живопис започаткував відродження художньої культури Нідерландів. Головним виражальним засобом художників-нідерландців став колорит, за допомогою якого передавалася найтонша різниця між предметами, відтворювалася фактура матеріалу, досягалися різнорідні оптичні ефекти. При цьому насиченість образу передавалася через колір, значимість якого стала очевидною у зв'язку з використанням олійної фарби, що створювала ілюзію повної відповідності матеріальному світу. Тоді ж, з XV ст. у релігійні сюжети і проникли жанрові мотиви, конкретні деталі, а самі вони стали емоційно насиченішими
Основоположниками Відродження в Нідерландах вважаються брати ван Ейки — Губерт і Ян, для яких світ став носієм вічної краси. В основному до нас дійшла творчість Яна ван Ейка - художника філософського розуміння живопису, який уперше побачив та показав життя в цілісності, і, одночасно, в різнобарвності одиничних проявів, у своїх творах він досяг єдності, заснованій на відчутті світла і декоративності.
Створений братами ван Ейк Гентський алтар, виконаний для капели Вейде, пронизувала думка про те, що людська суть полягає у високому етичному покликанні, духовній красі. Гентський олтар, який налічує сотні фігур, об'єднаний сюжетною дією. Потім Ян ван Ейк став об'єднувати героїв своїх полотен загальним настроєм — «Мадонна каноніка ван дер Пале». Він відмовлюється від типу героїчного профільного портрета, повертає обличчя на три чверті, підкреслюючи глибинність зображення, наближає його до глядача, оживляє тон грою світлотіні — «Портрет кардинала Альбергаті», «Тимофій», «Людина у червоному тюрбані», «Портрет подружжя Арнольфіні».
Із 40-х років XV ст. від нідерландських майстрів відходить почуття гармонії, єдності світу і людини. Людина залишається центральною дійовою особою художніх творів, але інтелект, аристократія духу поєднані у неї з самотністю, трагізмом, песимізмом. Виникає концепція людини, яка не вірить у міцність земного щастя.
Вона відображена у полотнах Рогира ван дер Вейдена, Гуго ван дер Гуса та ін.
Найзагадковішим і незбагненним художником того часу є Ієронимус Босх (Ієронимус ван Акен). Багато значність, таємність, філософська глибина, а також велике різнобарв'я і багатство джерел, які використовував Босх у творчій діяльності, обумовили створений ним духовний світ. У ньому були об'єднані два протилежних початки — середньовічне і ренесансне: містика і схоластика минаючого часу, гуманізм сучасності, страх перед карою за гріхи культ почуттєвого у людині, розуміння внутрішнього ЇЇ світу. Творчість Босха пронизує народна основа, він сміється над людськими слабкостями, хибами, вважаючи матір'ю всіх вад дурість, звертається до сатиричного гротеску, карикатури. У його переломний час загибель старого здавалася крахом світу, а народження нового уявлялося підступами диявола, злом, що не могло не відбитися на світорозумінні художника. Босха характеризує, крім усього іншого, дивна самобутність: живучи далеко від художніх центрів, він формувався та розвивався поза будь-якою школою, поза всякими напрямками. Досить точно згадати хоча б деякі твори художника, щоб уявити собі його світ — «Операція дурості», «Фокусник», «Корабель дурнів», «Сади земних насолод», «Спокуса святого Антонія», «Іоанн Хреститель у пустелі» та ін.
Життя у Нідерландах XVI ст. було знаменне бурхливим піднесенням, викликаним відкриттям Америки і перенесенням центру світової торгівлі саме в Нідерланди. Разом із тим, у другій половині XVI ст. тут загострилися протиріччя між багатими провінціями, реакційною Габсбургською імперією, феодальною Іспанією, яка з кінця XV ст. володіла Нідерландами, що привело до революції 1566—1609рр. У той час очевидним став факт протиставлення релігійним ідеалам раціоналістичного світосприймання, практицизму. Ідей віротерпимості і рівності. У другій половині XVI ст. відбулася криза ідеалів гуманізму, проявилася мізерність особи, яка не здатна змінити життя. Почалося формування нових уявлень про світ та місце у ньому людини, що викликало нові пошуки, руйнування старих традицій.
Художники того часу побачили необхідність безпосереднього відтворення дійсності, у першу чергу сучасності, і звернулися до вивчення знахідок майстрів італійського Відродження. У художніх творах велика увага приділялася життю народних мас, у живописі розвинувся монументальний побутовий жанр, з'явився натюрморт, удосконалювався портретний жанр. Особливого розквіту досягнули у цей час гротесковий реалізм із казково-сміховими сюжетами, фольклорними мотивами.
Значне місце у плеяді діячів культури XVI ст. займає художник Пітер Брейгель Старший (Мужицький), який поширив тематику жанрового живопису, розкрив єдність людини та природи, показав сучасне йому життя. Його творчість визначила новий, завершальний етап еволюції нідерландського живопису.
Художник бачив соціальні протиріччя, контрасти життя, філософськи осмислив їх, прийшовши до розуміння того, що краса життя полягає у трудовій діяльності народу. Село стало для нього основою творчості, у якій він постійно звертався до образної мови фольклору, народної фантастики, користувався алегоріями, притчами, прислів'ями і т. д. Його полотна є відбитком роздумів про сенс життя, про людину, яка перестала бути центром світотворення, яка розчинилася у суєтному натовпі—«Падіння Ікара», «Битва Масляниці та Посту».
Пітер Брейгель не нав'язував глядачам своїх висновків, його приваблювало життя селян, його багатогранність, взаємодія із природою. Саме в народі бачить він згусток енергії, «Похмурий день», «Жнива», «Мисливці на снігу». У той же час він не відходить від показу у своїх творах жорстоких подій сучасності — «Перепис у Віфліємі», «Биття дітей». «Селянський танок».
Пітер Брейгель, проникнувши у глибини внутрішнього світу людини, створив й художні твори, особливо сильні за своїм психологічним рішенням — «Сліпі», «Буря».
Брати Ян та Губерт ван Ейк, які створили Гентський вівтар (собор св. Бавона в Генті). Він становить собою двоярусний складень, на дванадцяти дошках якого (у розкритому вигляді) подано десять сцен. Вгорі зображений Христос на троні, попереду стоять Марія та Іоанн, музичать Адам і Єва; внизу нa п'яти дошках сцена "Поклоніння агнцю". Особливість цього живопису (який ще не знав анатомії і перспективи) — надзвичайна старанність і детальність у передачі навколишнього світу: кожний шматок тканини є для художників високим предметом мистецтва (як і для дослідників природи — предметом, гідним дослідження). Ван Ейки вдосконалили техніку малювання олією, що дало змогу повніше передавати яскраву звучність барв.
Так само старанно малював численних мадонн, візерунок їхнього брання, складний рисунок підлоги та вітражів Ян ван Ейк. Художник багато часу приділяв портрету, достовірно передавав індивідульність, не забуваючи при цьому про характеристику людини як дитини всесвіту ("Людина з гвоздикою", "Людина в тюрбані"). Предметний світ він передав із захватом, обов'язково вводив у портрети реальні деталі оточення: дзеркало у дерев'яній рамі, зову люстру, лахмату шерсть песика, одяг.
Мистецтво братів ван Ейків мало величезний вплив на розвиток нідерландського Відродження, їх пантеїстична багатобарвність, правда, поступово зникла, зате людська душа розкривалася у всіх її таємницях. Останнє властиве також Рогіру ван дер Ідену (Рож'є де ла Патюр, близько 1400—1464 pp.). Типовий його твір — "Зняття з хреста" (на відбиток аналітичного спостереження, майже безжальної констат часом гротескової загостреності).
На кінець XV ст. припадає творчість надзвичайно обдарованого художника Гюго ван дер Гуса (близько 1435—1440—1482 pp.) Вже вмів передавати у грандіозному за розмірами, монументальному за образами вівтарі Портінарі, душевне потрясіння пастухів, ангелів у сцені поклоніння немовляті, обличчя яких промовлю вони знають наперед істинний зміст події, її незвичайність. Роботи художника позначені рисами дизгармонії, роз'єднаної з світом.
Творцем похмурих містичних видінь став Ієронім Босх (Хіе мус ван Акен, близько 1450—1460—1516 pp.). В них є й слід середньовічного алегоризму, і жива дійсність. Демонологія Босха зі здоровим гумором, почуття природи — з аналітичні глядом на людину і гротесковістю в зображенні її ("Корабель нів"). У "Саді втіх", найвидатнішій картині, Босх змалював образ гріховного життя. Світ Босха фантастичний (він створював істот з поєднання форм і предметів неорганічного світу).
Творчістю Босха завершується перший етап великого мистецтва Нідерландів — XV ст., "пора шукань, прозрінь, розчарувань і знахідок" Вершиною нідерландського Ренесансу була творчість Пітера Брейгеля Старшого, прозваного Мужицьким (близько 1525—1569 pp.). У ранніх творах він перебував під впливом Босха ("Бенкет тонких" — зла іронія, недвозначний присуд). Але дальший його шлях — від пейзажу-панорами, який фіксує деталі і намагається показати нескінченність і грандіозність світу, до пейзажу лаконічного, філософського. З ім'ям Брейгеля зв'язується остаточне оформлення пейзажу як самостійного жанру. Пейзаж з фону перетворився на розповідь про важливі сторони життя. Найбільш відомий з них у Пітера Брейгеля Старшого "Зимовий пейзаж" з циклу "Пори року" (інша назва — "Мисливці на снігу"). Він ліричний, від нього віє сумом. Темно-коричневі силуети дерев, мисливців і собак, білий сніг і зникаючі в далині пагорби, крихітні постаті людей на льоду і літаючий птах, який здається зловісним у цій напруженій, майже відчутно лункій тиші. Щодо жанрового живопису, то тут Брейгель — незаперечно родоначальник. Його полотна заповнені людьми — гультяями, жебраками, перекупками. Пізніші твори суворіші, цілісніші, але повнокровні й життєрадісні. Головне ж у них — новий предмет зображення. Це і є народження жанрових картин ("Селянський танець").
На початку 60-х pp. він малював картини, які перевершили силою виразності всі фантасмагорії Босха, звертався до релігійних сюжетів, щоб з їх допомогою зобразити сучасні події. "Віфлеємське побиття немовлят" — біблійний сюжет, але фактично це картина різні іспанців у нідерландському селищі (солдати навіть в іспанському одязі).
Трагізм сучасного йому життя, пов'язаний з першою кризою у розвитку нідерландської революції, Брейгель Старший виражав алегоричною мовою. Одна з останніх його картин — "Сліпі". П'ять сліпих людей, що тримаються за одну довгу палицю, летять в яр слідом за вожаком, який оступився. Один з них дивиться прямо — у нього порожні очі. Ці страхітливі, приречені на страждания люди здаються ще жахливішими на тлі спокійного, безжурного краєвиду з церквою, порожніми пагорбами й зеленими деревами. Природа неупереджена і вічна, а шлях сліпих — це життєвий шлях усіх людей. Враження приреченості художник посилює сіро-сталевим тоном з бузковими відтінками.