Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВСТУПНИЙ МВСП UPD.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
505.31 Кб
Скачать

7. Брест-Литовська конференція і підписання мирних договорів з Радянською Росією та Україною.

Брестський мирний договір між РРФСР і Центральними державами 1918 підпи­саний 3.03.1918. Один із перших документів рад. влади — Декрет про мир 19її — пропо­нував усім країнам, що брали участь у Першій світовій війні, закінчити її заг.-демокр. миром, миром без анексій і контрибуцій. Однак іні­ціативи РНК більшістю д-ав, у першу чергу Антанти, були проігноровані. Першою на сепа­ратні переговори згодилась у 3(14). 11.1917 Ні­меччина. Вони відкрились 9(20). 11.1917 у Брест-Литовському. Рад. делегацію очолював А. Йоффе, німецьку — генерал М. Гофман. Спочатку між сторонами було укладено перемир'я на 10 днів (24.11(7.12)-4(17).12.1917). 2(15). 12.1917 між РСФРР з одного боку й Німеччиною та її союзниками — Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною перемир'я встановлювалося на 28 днів (до поч. 1918). 9(22).12.1917 в Брест-Ли-товську розпочалась мирна конференція між де­легаціями РСФРР (голова А. Йоффе), Німеччи­ни (Р. Кюльман), Австро-Угорщини (граф О. Чер-нін), Болгарії (Попов), Туреччини (Талаатбей). Склади делегацій, їх керівництво у процесі пе­реговорів змінювались. З 28.12.1917(9.01.1918) у конференції брала участь і делегація УНР, направлена до Бреста Центральною Радою, а в січні 1918 до складу делегації РСФРР було включено представників уряду рад. України. Переговори позначились складністю, відбува­лись у нервовій обстановці, кілька разів пере­ривались. Користуючись практично безвихід­ним становищем рад. Росії, яка елементарно не мала змоги продовжувати війну, потребува­ла перепочинку для налагодження нормального життя в д-ві, де йшли бурхливі процеси рев. б-би й паралельно наростав опір повалених політ, сил, Німеччина та її союзники вдалися до тактики неприкритого тиску, ультиматумів, підкріплених відновленням воєнних дій на фронті. При цьо­му постійно збільшувався рівень вимог до рос. сторони. Змушена зрештою змиритись із нав'я­заним Центральними державами варіантом (ключову роль у переговорному процесі пере­брала на себе Німеччина) рад. Росія підписала 3.03.1918 Б. м. д. з Німеччиною, Австро-Угор­щиною, Болгарією і Туреччиною.

Док-ти встановлювали припинення війни між рад. Росією та країнами Четверного союзу. Росія згодилась на величезні територ. втрати: з її складу вилучались Литва, Курляндія, Ліфляндія, Естляндія, частина Білорусії; на Кавказі до Туреч­чини відходили Каре, Ардаган і Батум. Україна й Фінляндія визнавались самостійними д-вами. За Німеччиною залишались Моонзундські о-ви. Разом рад. Росія втрачала бл. 1 млн. км2 колишньої території Російської імп. РСФРР зобов'язувалась демобілізувати армію та флот, включаючи частини Червоної Армії. За спец. статтею рад. Росія мала визнати Брестський мирний договір між УНР і Центральними держа­вами 1918, визнати уряд УНР, не вести проти нього агітації, вивести з України всі рад. війська. Брестські домовленості відновлювали вкрай невигідні для рад. влади митні тарифи 1904. У їх розвиток 27.08.1918 в Берліні була підписана рос.-нім. фінанс. угода, за якою рад. Росія брала на себе зобов'язання виплатити Німеччині контрибуцію розміром 6 млн. марок. 13.11.1918, рад. уряд офіц. анулював Б. м. д.

Брестський мирний договір між УНР і Центральними державами 1918 підпи­саний 27.01(9.02). 1918 у результаті переговорів, які велись між делегацією Центральної Ради і країнами Четверного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Туреччиною) з 28.12.1917(9.01.1918). Складався з власне дого­вору мирного (основного док-та), 4 додаткових дог-рів до нього — укр.-нім., укр.-болг., укр.-тур., укр.-австр.-угорського і ряду таємних до­датків (протоколів). Головний документ засвід­чував завершення стану війни між УНР з од­ного боку й Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Османською імп. — з іншого, а також їхнє бажання жити в мирі та дружбі. Сторони відмовились від взаємних територіальних пре­тензій та матеріальних, обмінювались військово­полоненими, зобов'язувались налагодити екон. взаємовідносини. Добре розуміючи, що згадані обсяги продо­вольства Центральній Раді та Раді Народних Міністрів зібрати й відправити союзникам буде не під силу, Центральні держави домоглися, щоб у спец. таємному протоколі було передбачено надсилку в Україну військ, і техн. персоналу. Це на ділі означало передачу вирішення питання в неукр. руки. Ще одне застереження протоколу зводилось до того, що сумніви в можливості здійснення екон. статей в обумовлений термін — до 31.07.1918 — стануть достатньою підставою для відмови Австро-Угорщини від ратифікації мирного дог-ру в цілому.