59. Становлення та розгортання «холодної війни».

Холодна війна — глобальна геополітична, економічна та ідеологічна конфронтація між Радянським Союзом і його союзниками, з одного боку, і США та Західною Європою і їх союзниками — з іншого, що тривала з середини 1940-х до початку 1990-х років.

Негласним початком Холодної війни вважається промова Черчилля у м.Фултон (США) у 1946р. про загрозу з боку СРСР та необхідності об’єднання Великобританії та США задля протистояння загрози поширення комунізму. Наступним суттєвим кроком на шляху конфронтації з Радянським Союзом стала так звана телеграма Кеннана 1946р. – дана телеграма була відправлена уряду США з Посольства США в СРСР та містила дані про «неможливість співпраці з Радянським Союзом». Доктрина Трумена - зовнішньополітична програма, висунута президентом США Гарі Труменом після Другої світової війни. Публічно була озвучена 12 березня 1947 Основою доктрини була політика «стримування» щодо СРСР у всьому світі. Передбачала виділення в 1947-1948 фінансовому році 400 млн доларів для надання допомоги Греції і Туреччини під приводом комуністичної загрози з боку СРСР. В порушення домовленості про спільне вирішення проблем по Німеччині США включили Західний Берлін у сферу дії «плану Маршалла». У відповідь СРСР почав транспортну Блокаду Західного Берліна. 29 серпня 1949 в Радянському Союзі були проведені перші випробування ядерної бомби. У 1948 році США прийняли «резолюцію Ванденберга» - офіційна відмова США від практики неприєднання до військово-політичних блоків за кордонами Західної півкулі в мирний час. Вже 4 квітня 1949 року було створено НАТО, а в жовтні 1954 р. ФРН прийняли в Західноєвропейський Союз, до якого увійшли всі країни Західної та частково Центральної Європи і НАТО, до якого увійшли всі капіталістичні країни. Цей крок викликав негативну реакцію СРСР. У відповідь СРСР взявся за створення військового блоку, який би об'єднав східноєвропейські країни і створив Варшавський Договір (1955р.), в який увійшла вся Східна Європа, і неофіційно об'єднав всі комуністичні країни. Найбільш гострий період протистояння двох блоків (СРСР і США з їх союзниками) припав на роки Корейської війни (1950 – 1953). На 1953-59 роки припадають Події 17 червня 1953 в НДР, події 1956 р. у Польщі, антикомуністичне повстання в Угорщині, Суецький криза. Скандал з американським літаком-шпигуном U-2 (1960) призвів до нового загострення відносин СРСР і США, піком якого з'явилися Берлінський криза 1961 р. та в Карибська криза (1962). 1962-1979: «Розрядка» У ФРН прихід до влади соціал-демократів на чолі з Віллі Брандтом ознаменувався новою «східною політикою», результатом якої стали Московський договір між СРСР і ФРН 1970 р., зафіксував непорушність кордонів, відмова від територіальних претензій і декларував можливість об'єднання ФРН і НДР. Переговори про обмеження стратегічних озброєнь (ОСО) - серія двосторонніх переговорів між СРСР і США з питання про контроль озброєнь. Було проведено два раунди переговорів і підписано два договори: ОСО-I (1972) і ОСО-II (1979). Переговори між СРСР і США з метою обмежити ядерні запаси почалися в 1969 році в Гельсінкі. На основі цих договорів були пізніше підписані договори СНО (про скорочення наступальних озброєнь): СНО-I (1991), СНО-II (1993) і СНО-III (2010). Нове загострення настало в 1979 році у зв'язку з введенням радянських військ до Афганістану, що на Заході сприйняли як порушення геополітичної рівноваги і перехід СРСР до політики експансії. Загострення досягло піку восени 1983 р., коли радянськими силами ППО був збитий південнокорейський цивільний авіалайнер, на борту якого перебувало близько 270 осіб. Саме тоді президент США Рональд Рейган назвав СРСР «імперією зла». В 1985 році М. С. Горбачов з самого початку взяв курс на поліпшення відносин з США і Заходом, проте, спочатку він діяв у дусі «розрядки» 70-х - на 1985-86 рр.. висувалися нові гучні мирні ініціативи, але при цьому зовнішня політика СРСР залишалася досить жорсткою. Зокрема, в 1985-86 рр.. сталися кілька радянсько-американських дипломатичних скандалів, що завершилися висилкою дипломатів з обох сторін. Вже з 1987 року ситуація починає різко мінятися. Цього року у зовнішній політиці СРСР відбувається корінний поворот до так званого «нового політичного мислення», який проголосив «соціалістичний плюралізм» і «пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими». У 1988 році починається виведення радянських військ з Афганістану. Восени 1989 року один за іншим почали валитися комуністичні режими в Центральній і Східній Європі, на що СРСР ніяк не відреагував. У жовтні 1989 року був проголошений офіційна відмова від «доктрини Брежнєва». 21 листопада 1990 в Парижі була підписана так звана Хартія для нової Європи, що проголосила фактичний кінець півстолітнього протистояння двох систем і початок нової ери «демократії, миру і єдності». У грудні 1991 р. відбувся остаточний розпад СРСР. На початку 1992 року Президент Росії заявив про те, що ядерні ракети перенацілені з об'єктів США та інших західних країни на незаселені території Землі, а підписаний 1 лютого 1992 року в Кемп-Девіді спільна декларація Росії і США офіційно поклала кінець холодній війні.