6. Проблема контролю над ядерними озброєннями та роззброєння на початку ххі ст.

Після розпаду Радянського Союзу дуже постала проблема розподілу його ядерної спадщини та недопущення її розкрадання різними військовими формуваннями та країнами. Ядерну зброю отримали Росія, Білорусія, Україна та Казахстан. США, вважаючи що лише Росія зможе контролювати ЯЗ, та розуміючи, що вона єдина з чотирьох ніколи не відмовиться від неї, чинили тиск на Казахстан, Білорусь і Україну, аби ті стали без'ядерними державами, приєдналися до СНО-1. В березні 1992 р. на Мінській зустрічі глав держав СНД не вдалося підписати відповідну угоду, адміністрація Дж. Буша запропонувала свій варіант, котрий мав забез­печити якомога швидше виведення ядерної зброї з колишніх радянських республік. В квітні 1992 р. США висунули проект додаткового п'ятистороннього Протоколу до Догово­ру СНО-1, який був підписаний усіма учасниками 23 травня1992 р. в Лісабоні - Лісабонського протоколу – Україна, Росія, Білорусія та Казахстан стали правонаступниками Договору СНО-1. У Протоколі Білорусія, Україна і Казахстан засвідчили свої зобов'язання приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як без'ядерних держав в якомога короткий термін. Також США заручилася односторонніми заявами пре­зидентів Білорусі, Казахстану і України – приєднатися до ДНЯЗ, вивести стратегічну ЯЗ до Росії, що і було зроблено.

В 1993 році США і Росія підписали СНО-2 – про подальше обмеження стратегічної ЯЗ до рівня 3500 боєзарядів. США ратифікували у 1996, Росія ні – через розширення НАТО, але виконує. Строк до 2007 року.

В 1995 безстроково було пролонговано ДНЯЗ,(185 учасників, діє з 1968) за яким ЯЗ можуть володіти лише 5 „Ядерних Держав” – США, Росія, ВБ, Франція, Китай, але дозволяються „мирні ядерні вибухи”.

В 1996 році підписано Договір про Всебічну Заборону Ядерних Випробувань (включно мирних) (ДВЗЯВ), підписали 5 Я.Д. та Ізраїль, але не підписали Індія, Пакистан, Пн. Корея і не ратифікували США, Росія, Китай => не діє.

В 1997 році – СНО-3 – між Росією та США – лише рамкова угода, про скорочення до 2000-2500 зарядів, але були лише консультації – заважала не ратифікованість ОСО-2.

В 2002 році США і Росія підписали „Угоду про Стратегічне Наступальне Скорочення” (SORT), за якою скоротили арсенали до 1700-2200 боєголовок, але: немає механізму верифікації; боєголовки не знищуються, а кладуться у сховища; в 2012 їх можна повернути (строк спливає). Основна роль угоди – заспокоїти Росію після виходи США в 2002 з ПРО.

1995 – Бангкокський Договір – Без’ядерна зона в південно-східній Азії(не підписали ВБ, Росія, Франція, Китай).

1996 – Пеліндаба Договір - Без’ядерна зона в Африці (але не ратифікований). Основними країнами, в яких є проблема ядерного озброєння є (і були):

Ірак – підозри послужили приводом до війни 2003.

Іран – ситуація невирішена навколо ядерної програми.

Індія – активно випробовувала ЯЗ та засоби доставки в 1997-98 роках, не скриваючи військового її призначення. Поза ДНЯЗ. Адміністрація Клінтона застосовуючи економічні заходи примусила припинити випробування, Буша – поновила співпрацю з метою контролю(допомога з енергією за контроль на військовими випробуваннями).

Пакистан – в 1998 випробовував засоби доставки ЯЗ та провів 5 підземних вибухів.

Індія і Пакистан підтримують рівновагу в ядерній гонці озброєнь.

Пн. Корея – вийшла з ДНЯЗ в 2003 і заявила про володіння ЯЗ в 2005.

Ізраїль – за непідтвердженими даними розвідки маж свої ядерні програми з 1964 і не припиняє таємні розробки в цій галузі.

США – володіє найбільшим в світі ядерним потенціалом, в 2002 проголосили про вихід з ПРО і вийшли з нього відповідно за 6 місяців в тому ж році, а в 2005 році відновили програму „Зоряних Війн” – розробки засобів захисту території від МБР, чим викликали занепокоєння світу, адже ризикують похитнути баланс ядерних сил із Росією.

СНО 1 (1600, 6000, обумовлено боєголовки на елементи тріади) підписаний липень 1991, вступив у силу 5 гр 1994 року. Реализация договоренностей была затруднена из-за непредсказуемо развивавшихся событий в СССР. Правопреемником СССР в декабре 1991 года стала Россия. В мае 1992 года в Лиссабоне был подписан дополнительный протокол, в соответствии с которым к договору присоединились: Украина, Казахстан и Беларусь. Правонаступничество по СНВ + обязательство присоединиться к ДНЯЗ как безядерное государство.

СНО 2 (3-3.5 тис) подписан Джорджем Бушем и Борисом Ельциным в январе 1993. Договор запрещает использование баллистических ракет с разделяющимися головными частями. Повна ліквідація тяжких ракет, нове зарахування по бомбардувальниках – 1Б – реальна к-ть зарядів. 1997 рік – Нью Йоркські домовленості – Рос-США – мали обмежити нац. протиракетну оборону США – у США не ратифіковані – провал СНО 2.

Договор о сокращении стратегических наступательных потенциалов (СНП) 2002 г. (боєголовки 1700-2200) Договор о СНП вступил в силу 1 июня 2003, срок его действия истекает 31 декабря 2012.

Содержание:

-Не оговорены условия постоянных взаимных проверок;

- боеголовки могут быть помещены в хранилище и позже восстановлены;

-Каждая сторона вольна в выборе структурі ядерного потенциала

-Отказ от уничтожения боєголовок индивидуального наведения (СНО 2)

СНО 3

Подписан 8 апреля 2010 года в Праге и вступил в силу 5 февраля 2011 года. Рассчитан на 10 лет с возможной пролонгацией по взаимной договорённости сторон на 5 лет.

-сокращение ядерных боезарядов до 1550 единиц, носителей розгорнутих— до 700 единиц. І розгорнутих і не розгорнутих – 800. (100 – возвратка).

- повернення до формули 1 боєзаряд – 1 ракета

- підтвердження взаємозв’язку з ПРО.

Россия требовала «увязать» подписание договора с отказом от строительства элементов системы ПРО США в Восточной Европе. 17 сентября Барак Обама объявил, что США отказываются от планов размещения стационарной радарной установки в Чехии и ракет-перехватчиков в Польше в пользу усиления уже имеющихся в Западной Европе средств противоракетной обороны и военно-морской группировки в Средиземном море.

! крилаті ракети як не підпадали так і не підпадають

! Застереження США – договір не може сковувати модернізацію

Функції ЯЗ: створення ядерної парасольки, інструмент глобального впливу, має ефект стримування та залякування, функція збереження політичних режимів.

В 1995 безстроково було пролонговано ДНЯЗ,(185 учасників, діє з 1968) за яким ЯЗ можуть володіти лише 5 „Ядерних Держав” – США, Росія, ВБ, Франція, Китай, але дозволяються „мирні ядерні вибухи”.

В 1996 році підписано Договір про Всебічну Заборону Ядерних Випробувань (включно мирних) (ДВЗЯВ), підписали 5 Я.Д. та Ізраїль, але не підписали Індія, Пакистан, Пн. Корея і не ратифікували США, Росія, Китай => не діє.

Ірак – підозри послужили приводом до війни 2003.

Іран –1967 – перший реактор, - від США. З 2005 – Ахмадінеджад - стрімке погіршення відносин з заходом. Заплатив за присутність на яд випробуваннях КНДР. Підтримують Рос, КНР, Сирія, Іран.

Індія – активно випробовувала ЯЗ та засоби доставки в 1997-98 роках.

Пакистан – в 1998 випробовував засоби доставки ЯЗ та провів 5 підземних вибухів.

Пн. Корея – вийшла з ДНЯЗ в 1993, оголосила себе ядерною державою у 2005 році. У 2006 і в 2009 роках КНДР провела підземні ядерні випробування, які викликали протести з боку міжнародного співтовариства.

Група ядерних постачальників Участниками являются 46 государств. Целью Группы является предотвращение распространения ядерного оружия посредством реализации каждым из государств-участников на национальном уровне контроля за экспортом ядерных и имеющих отношение к ядерной деятельности материалов, без создания препятствий международному сотрудничеству в области мирного использования атомной энергии