22. Проблема близькосхідного врегулювання на початку ххі ст.

24 Червня 2002 р план Буша «дорожня карта»:

1) цей план передбачає «міжнародний контроль» за його виконанням, здійснювати його будуть ЄС, США, Росія, ООН;

2) врегулювання процесу поділяється на три етапи, в результаті завершення яких на Західному березі Йордану і в секторі Гази до 2005 р. буде утворено державу Палестина.

1-й етап: палестинці зобов'язані створити новий кабінет міністрів, ввести посаду прем'єр-міністра, відмовитися від дій на підтримку терору по відношенню до ізраїльтян. Від ізраїльтян потрібно знищити поселення, створені під час правління А. Шарона, вивести війська з територій, які вони зайняли після повстання, розпочатого в 2000 р ., і призупинити будівництво в ізраїльських поселеннях.

2-й етап: зусилля концентруються на створенні незалежної палестинської держави з тимчасовими кордонами, визначаються атрибути суверенітету.

3-й етап: угода по постійному статусу і закінчення палестино-ізраїльського конфлікту. Цілі третього етапу - продовження реформ, зміцнення палестинських інститутів, виконання палестинцями зобов'язань з безпеки, ізраїльсько-палестинські переговори, націлені на досягнення угоди про постійне статус протягом 2005 року.

США підтримають створення палестинської держави тільки за умови, що «у палестинського народу будуть нові лідери, нові інститути влади і нова організація заходів безпеки з сусідніми державами». Було очевидно, що в цей вислів вкладався сенс неприйнятність Ясіра Арафата як лідера ПНА і учасника майбутніх переговорів про мир. Росія, ЄС і ООН визнавали Арафата єдиним законно обраним лідером палестинського народу.

Євросоюз виступає за негайне припинення Ізраїлем будівництва нових поселень без попередніх умов. США, продовжуючи дотримуватися традиційного думки, що поселення - основна перешкода для світу, тим не менш згодні, з ізраїльською позицією, що не можна заморожувати їх будівництво, поки продовжуються теракти з боку палестинців.

З питання про палестинських біженців ізраїльтяни наполягають на обмеженому повернення їх на колишнє місце проживання, мотивуючи це твердження вельми нескладними математичними підрахунками. В Ізраїлі проживає 5,1 млн. євреїв і близько 1,26 млн. арабів. Якщо ж всі біженці повернуться додому, то арабське населення збільшитися приблизно до 6 млн. чоловік, а це означатиме фактичний кінець єврейського національного держави.

Планом оголошено обмежена кількість палестинських біженців, що мають легальне право на повернення додому, а на думку палестинців, кожний біженець має право на повернення.

У період з 26 березня - з 1 квітня 2007р. самітом країн-членів ЛАД у Ер-Ріяді (28-29 березня) і Іраном. Нарада вищих керівників арабських держав практично без змін підтвердило саудівський план арабо-ізраїльського врегулювання від 2002 р . Цей документ передбачає вихід Ізраїлю з усіх арабських територій, захоплених в 1967 р, визнання ним незалежної палестинської держави зі столицею в Східному Єрусалимі і справедливе вирішення проблеми палестинських біженців (право повернення на колишні місця їх проживання). У відповідь араби зобов'язуються визнати Ізраїль, підписати з ним мирні угоди та налагодити нормальні відносини. Створена спеціальна комісія в складі Єгипту, Йорданії, ОАЕ і Саудівської Аравії, яка повинна налагодити контакти з генеральним секретарем ООН, членами РБ ООН, міжнародним «квартетом» з близькосхідного врегулювання (РФ, США, ЄС, ООН) та іншими зацікавленими сторонами. Мета контактів - відновлення мирного процесу і забезпечення підтримки арабської ініціативи. Рішення саміту з БВУ підтримали Росія, Євросоюз, генеральний секретар ООН. США розцінюють їх як спробу «йти на контакти з Ізраїлем» і «діяти конструктивно в інтересах усіх держав регіону». Ізраїль поставився до рішень саміту з дуже обережним оптимізмом, але, як і колись, не згоден з вимогою про право повернення біженців на колишні місця проживання.

План ХАМАСу з неофіційного перемир’я (квітень 2008 р.) ХАМАС обіцяє припинити напади на Ізраїль в обмін на зняття економічної блокади і припинення ізраїльських військових операцій в Газі. Ізраїль відкинув запропонований рухом ХАМАС, контролюючим сектор Газу, план неофіційного перемир'я. Представник ізраїльського уряду назвав цю пропозицію прийомом, який лише дозволить силам ХАМАС перегрупуватися і поповнити запаси зброї.

Ініціатива Тоні Блера (травень 2008) .Раніше віце-прем'єр Ізраїлю Ш. Перес запропонував створити 500-кілометрову «долину миру» спільну економічну зону між Ізраїлем, Палестиною та Йорданією, щоб інтенсифікувати економічне співробітництво, яке у перспективі буде сприяти зближенню Ізраїлю з Палестиною та Йорданією.

29 листопада 2012 р Палестинська автономія отримала визнання ООН як держава-спостерігач, яка не є членом ООН. "За" проголосували 138 країн, включаючи Росію, Францію та Китай; дев'ять держав, у тому числі США, Ізраїль, Канада і Чехія, висловилися проти. Отримання статусу держави-спостерігача в ООН дозволить Палестині безпосередньо звертатися в міжнародні організації під егідою ООН. Зокрема, в Міжнародний кримінальний суд у Гаазі. Палестина отримає офіційний статус незалежної держави, окупованої іншою країною. Цей статус визначить кордони Палестини: вони будуть зафіксовані по лінії розмежування, яка передувала війні 1967 року - з Східним Єрусалимом і без єврейських поселень на Західному березі.